Я упрєкать тєбя не стану, я не смєю.

Ми так давно і так нєлєпо разошлісь,

Но я любіл тєбя і ти била моєю,

Зачем же ти ушла ? В-є-р-є-є-н-і-с-ь!!!

Цього романса тоненьким голоском співає за грамофоном і дружина Стецькова, бувша курсистка бестужівських курсів, а Степан Павлович вступає у спів тільки тоді, коли грамофонна голка вискакує на те місце, де починається «Вєрнісь», і «вєрнісь» виконується вже як тріо: грамофон, дружина Степана Павловича, бувша курсистка бестужівських курсів, і сам Степан Павлович.

— В-є-р-є-н-і-с-ь!!!

Одставний салдат Скорик частенько заходить разом з Одаркою до Степана Павловича.

Там вони обговорюють, як доканати кватирю номер п'ятий, що ото «на візнику приїхав, подумаєш»...

І коли Скорик з Одаркою виходять од Стецька, Одарка нахваляється на п'ятий номер кулаком.

— У-у-у, гадюко!

А одставний салдат Скорик потихесеньку під п'ятий номер мочиться, щоб на завтра зранку можна було люто галасувати:

— Де санітарна комісія? П'ятий номер під вікно горшка виливає!

Прийшовши додому після трудів праведних, Одарка довго молиться перед цілителем Пантелеймоном, а Скорик випиває на сон грядущий лампадку й роздягається, приспівуючи:

Ліш умєй за дєло взяться.

Можна всюди пожівляться,

В полє бий, колі, рубі, —

Дома дєнижки бері.

А Стецько в цей час голубить жінку свою, бувшу курсистку бестужівських курсів, і вона йому каже:

— Я хочу, щоб був хлопчик!

І ніхто з їх не знає, які вони старі суть, і ніхто з них не пригадує уславленого першого повістяра народу малоросійського, Грицька Квітки-Основ'яненка...

На Гончарівці є будинок, що з його вікон часто видзвонюють дітки пісню:

Ми молоді весняні квіти,

Ми діти молота й серпа!

І мій голубоокий Вячко тої пісні наспівує… А потім питає:

— Тату! А баба Одарка була колись молодою й весняною квіткою?

Взагалі мій голубоокий Вячко — комик.

Чолом тобі, перший повістяре народу малоросійського, преславний Грицьку Квітко-Основ'яненку.

Як кріпко породив єси ти Стецьків, Одарок і Скориків.

Півтора століття не впоралися з ними. Ще й нашим «молодим весняним квітам» буде роботи!

Чолом тобі!

________________

Фейлетон Остапа Вишні «На Гончарівці» представлено за першою публікацією – у харківському альманасі-місячнику «Літературний ярмарок», книга перша (131), грудень 1928.

Коментарі нижче додані упорядником даної інтернетної публікації 2019 року.

… де хотів був ти посватати сто з гаком літ тому пришелепуватого Стецька Кандзюбу, з Прокоповою Шкуратовою донькою Уляною. – Йдеться про комедію Г. Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці».

Чолом тобі, перший повістяре народу малоросійського, преславний Грицьку Квітко-Основ'яненку! – 29 листопада 1928 року виповнилося 150 років зі дня народження Григорія Федоровича Квітки (Грицька Основ'яненка), основоположника української художньої прози, тому в грудневій книзі «Літературного ярмарку» було надруковане зокрема повідомлення про це, невеличкі уривки з його творів та присвячений йому от цей текст Остапа Вишні.

… в друкарні імени Валерія Межлаука… – Харківська друкарня № 2 в ті часи носила ім’я партійного і державного діяча Валерія Івановича Межлаука, котрий пізніше, у 1937 році буде заарештований, а у 1938 розстріляний, як ворог народу. Репресій зазнають і його рідні брати та дружина. З Валерієм Межлауком та його рідними з дитинства товаришував письменник Майк Йогансен.

… поміж Гончарівкою й горою Холодною побігли на теплі краї рейки блискучі. – Мається на увазі Харківський залізничний Південний вокзал.

… по двадцять чотири хавтайми на день грають. – Тобто по 12 футбольних матчів на день.