-П╕рам╕ди? - осяяло мене.

-Так, Теп та його пом╕чники розпочали буд╕вництво п╕рам╕д. Н╕хто зараз не зна╓, ск╕льки ╖х взагал╕ ╕сну╓. - Ельф на мить задумався, а пот╕м додав: - Багато... багато...

-╤ де ж в╕н наловив ╕скор?

-Де?.. Зна╓ш, Боре, в ход╕ досл╕д╕в Теп виявив один ц╕кавий факт: ╕скри постар╕лих людей були малопридатн╕ для п╕дтримання безсмертя, тому що занадто швидко згасали. ╤ тод╕ в╕н, п╕сля буд╕вництва п╕рам╕д, наслав на св╕й народ чуму. До реч╕, першими ж, хто туди потрапив, були саме пом╕чники Тепа, адже в╕н не жадав д╕литися безсмертям. Сховища почали швидко заповнюватися ╕скрами загиблих людей племен╕ Зем. Дуже швидко... так що, як бачиш, той Теп досить падлюча натура.

-Так в╕н, виходить, винищив власний народ? Це ж яким треба бути покидьком... якою хворою людиною, щоб под╕бне утворити!

-Угу... Х╕кутц╕ м╕ж тим все ж зрозум╕ли в чому справа ╕ вийшли на сл╕д Тепа. Жменька знев╕рених хворих людей п╕шла в св╕й останн╕й б╕й. Це в╕дбувалося в одн╕й з г╕гантських п╕рам╕д. В ход╕ ц╕╓╖ битви Теп, який м╕г помирати та воскресати ск╕льки завгодно раз╕в, врешт╕-решт перем╕г сво╖х одноплем╕нник╕в. Але... але в╕н заразився сво╓ю ж власною насланою хворобою, проти яко╖ л╕к╕в не було, бо в╕н ╕ не подумав ╖х створювати. Кажуть, що Теп, запертий в п╕рам╕д╕, воскресав та помирав в страшних муках знову ╕ знову... Сотн╕ рок╕в суц╕льних страждань...

Мен╕ здалося, наче Бернар казав про те ╕з якоюсь насолодою. Мовляв, перепало Тепу на гор╕хи, так йому ╕ треба.

-Коли Катакл╕зм зруйнував Сарнаут, - продовжив паладин, - то в╕н також ╕ пошкодив к╕лька п╕рам╕д. Купа ╕скор вирвалася на свободу та кинулася до сво╖х справжн╕х вм╕стилищ, тобто до нап╕вмехан╕чних т╕л людей племен╕ Зем... Отак ╕ з'явилися т╕ сам╕ Повстал╕, про яких я тоб╕ колись розпов╕дав. А найц╕кав╕ше, що х╕кутц╕ все ж знайшли свого роду безсмертя: вони в╕дтепер не стар╕ють, а одн╕╓╖ ╖хньо╖ ╕скри вистача╓ для п╕дтримки життя в уже мертвому т╕л╕ на дуже ╕ дуже довгий терм╕н.

-Щось мен╕ така картина безсмертя не до душ╕. ╤снувати в нап╕взотл╕лому т╕л╕-механ╕зм╕, нехай ╕ при повн╕й пам'ят╕ та ясному розум╕, проте не в╕дчувати н╕яких звичайних речей...

-Це яких?

-Яких? Наприклад ранкового в╕терця, який лоскоче обличчя... Таких, як гаряча ж╕ноча плоть, що пульсу╓ п╕д тво╖ми пальцями... Та багато чого! Х╕ба зараз все пригада╓ш?

Паладин задумався. Мабуть все ж мо╖ слова його чимось збентежили. Було пом╕тно, що в╕н стриму╓ хвилювання.

-А якщо б, припустимо, ти все це м╕г в╕дчувати, - почав ельф, - тод╕ б погодився на под╕бне безсмертя?

-Н╕хаз його зна╓! Мабуть, що н╕... Н╕! - вже б╕льш р╕шуче додав я. - Не хочу бути залежним в╕д примарного безсмертя!

-Н╕хаз зна╓, - повторив паладин. - А зна╓ш, давн╕ люди племен╕ Зем в╕рили в те, що п╕сля смерт╕, ╖хн╕ми ╕скрами керу╓ бог Н╕х. Саме в╕н вир╕шував, хто г╕дний бути повернутим в новому т╕л╕, а кому бути приреченим на в╕чн╕ муки.

-Н╕х? Тобто Н╕хаз?

-Хтозна! Ця цив╕л╕зац╕я ма╓ не менше загадок, н╕ж т╕ джуни, або дракони. До реч╕, зараз Повстал╕ ц╕лковит╕ безбожники. Себе ж вони вважають вищою формою буття... Такий соб╕ ф╕нальний етап розвитку будь-яко╖ ╕стоти... розумно╖ ╕стоти... Нефер Ур, Великий Маг Повсталих нав╕ть колись написав так╕ рядки: "Ми, що пройшли чуму, смерть, забуття, повстал╕ з мертвих, що п╕дкорили астрал, ми - в╕нець твор╕ння. Ми пров╕сники нового, ╕ншого стану св╕ту... св╕ту, в якому нема╓ смерт╕, бо в╕н уже мертвий. А мертве не здатна померти"!

-Ну тут в╕н ма╓ рац╕ю, - погодився я ╕з словами Нефера. - Мертве не може померти.

Ельф питливо подивився мен╕ в оч╕, очевидно намагаючись зрозум╕ти наск╕льки я в╕двертий.

-П╕сля Великого Астрального Походу, - продовжив свою розпов╕дь Бернар, - коли загинув Тенсес, захищаючи стару столицю Кватоха, його ╤скра неспод╕вано для вс╕х потрапила в пастку П╕рам╕ди Тепа. Саме вона стала запорукою безсмертя жител╕в Сарнаута, саме вона стала шансом на в╕дродження... Це його Дар нам вс╕м... Тепер ти розум╕╓ш, чому йде в╕йна на Свят╕й Земл╕?

-Не зовс╕м, - з╕знався я.

-Той, хто волод╕╓ П╕рам╕дою - Храмом Тенсеса - отрима╓ контроль над Святою маг╕╓ю. ╤ якщо ╖╖ захопимо ми - Л╕га, то жоден з ╕мперц╕в не зможе воскреснути. Теж саме станеться, коли Хадаган заволод╕╓ нею, ╕ жоден л╕г╕╓ць н╕коли не повернеться в наш св╕т.

-Якась дурниця! - кинув я. - До реч╕, окр╕м Повсталих д╕йсно не ╕сну╓ н╕яких воскреслих. Так що Дар Тенсеса поки лише примарна р╕ч.

-Це сп╕рне твердження, - не погодився паладин.

-Можливо, - мен╕ не хот╕лось сперечатися. - А скажи, друже, який зиск у всьому цьому для Повсталих? Вони ж безбожники! Так ти сказав! ╥хн╕ т╕ла вже воскресли... тому особисто я не бачу причин, щоб вони так завзято билися ╕з Л╕гою за Дар Тенсеса. Але ж Повстал╕ разом ╕з хадаганцями та орками воюють ╕з нами на Свят╕й Земл╕.

-Який сенс? Повстал╕ стверджують, що обставини дарували ╖м можлив╕сть п╕днятися над буденним... що вони знайшли шанс привести наш св╕т до Абсолюту... ╤ це т╕льки початок ╖хнього шляху. Природа ╕скор не розкрита до к╕нця... На це вказують ╕ под╕╖, як╕ пов'язан╕ з Тенсесом ╕ Даром воскрес╕ння...

-Не розум╕ю, на що вони вказують?

-На те, що ╕снують так╕ сили.., - Бернар раптом запнувся, озирнувся навкруги, наче шукав зайвих слухач╕в, а пот╕м продовжив: - Так╕ сили, що здатн╕ ман╕пулювати ╕скрами на б╕льш тонкому р╕вн╕, н╕ж це робив Теп. Взагал╕, серед Повсталих ╓ окрема група розумник╕в, котр╕ проштовхують одну крамольну... нав╕ть ╓ретичну ╕дею про те, буц╕мто загиблий Теп насправд╕ вт╕лення бога смерт╕ Н╕х... який дослухався ╖х молитов ╕ таким чином дарував цьому народу безсмертя.

-Отаке!

-Цих Повсталих прозивають культистами Тепа... Вони поза законом, нав╕ть в ╤мпер╕╖.

-А яка доля самого Тепа? Невже в╕н ╕ дос╕ воскреса╓ та помира╓ в як╕йсь сво╖й п╕рам╕д╕?

-Хтозна, що з ним зараз! Чув, що деяк╕ Повстал╕ намагаються його в╕дшукати... Вони нав╕ть старанно вивчають його маг╕чн╕ технолог╕╖, проводять досл╕ди... а також намагаються створити зовс╕м ╕нший вид Повсталого.

-╤ який?

-Без металевих механ╕зм╕в, бо т╕ все ж мають св╕й терм╕н використання.

Я хот╕в перепитати, що це все означа╓, але тут нарешт╕ до нас повернувся Першосв╕т. В╕н голосно прокричав комусь, щоб принесли ще випити, та шльопнувся за ст╕л.

Чому зараз пригадалася ця розмова? - питаю себе ╕ при тому намагаюсь з'ясувати, що в н╕й мене насторожувало. Свята Земля? Повстал╕? П╕рам╕да? Псяче хутро - не можу н╕як второпати! ╢ якась нев╕дома р╕ч, котра раз-у-раз сплива╓ в св╕домост╕ та теребить душу... Але яка? Чому з╕ вс╕х розпов╕дей Бернара, оця перетворилась в скалку, що встромилась п╕д шк╕ру?

Повстал╕... Повстал╕... Мабуть, справа саме в них... От чому в пам'ят╕ пер╕одично сплива╓ та╓мнича ф╕гура, яка стояла на ╕мперському судн╕ з мо╖х сн╕в? Чи то спогад╕в... марень... Це ж був Повсталий... Так, це був Повсталий, котрий вказував на мене сво╓ю механ╕чною рукою.

Фух! Ну ╕ гидота! К╕стлява суха рука, яка блищала в сут╕нковому св╕тл╕ астрального моря... Псяче хутро! Йди воно все в болото!

Стежка вивела мене з л╕су та попереду замаячив будиночок Сот╕. Б╕ля нього я пом╕тив дек╕лька людських ф╕гур, котр╕ крутилися навколо куреня. За дек╕лька секунд стало зрозум╕лим, що серед них знаходиться Першосв╕т, Стояна... ╕ Бернар... Очевидно, останн╕й врешт╕-решт, знайшов час для допомоги. ╤нш╕ ж четверо чолов╕к╕в, швидше за все, були з Розшукового приказу.

Вони вс╕ пом╕тили мене та згрудилися б╕ля зарост╕в бузини.

-Чого тут чека╓те? - запитав я, наблизившись до них. - Ми ж домовлялись зустр╕тися...

-Ето я пр╕казал ╓хать по тво╕м сл╓дам! - заявив кругловидий молодик. В╕н виступив вперед, поклавши руки на рем╕нь та демонстративно представився: ­ - Солодов... Чаруша... Я, как ти пон╕ма╓ш, возглавляю службу д╓йств╕я Сискнова пр╕каза.

Зда╓ться, мен╕ щось доводилось про нього чути. Це був один з пом╕чник╕в Жуги ╤са╓ва.