Таким чином, одна й та сама праця може бути як засобом страждання, приниження, насильства, так ╕ об'╓ктом задоволення, натхнення, прагнення. Праця ста╓ потребою, якщо вона узгоджена з б╕олог╕чною природою людини. А це узгодження поляга╓ в перетворенн╕ прац╕ в форму немотивовано╖ активност╕, або включення прац╕ в систему, де немотивована активн╕сть ╓ нев╕д'╓мною складовою. (Наприклад, хл╕бороб в раз╕ необх╕дност╕ може виробляти гончарн╕ вироби для збер╕гання зерна).
Феномен перетворення профес╕╖ в покликання св╕дчить про неймов╕рну гнучк╕сть людсько╖ псих╕ки ╕ можливост╕ впливати на не╖. (Вт╕м, н╕чого дивного - за допомогою дресури хижак╕в перетворюють на ягнят). Але фактично, ми ма╓мо справу з добре в╕домим природним механ╕змом, який на тваринному р╕вн╕ призводить до утворення умовних рефлекс╕в, а на р╕вн╕ людини - до створення сенсомоторних схем ╕ корекц╕╖ соц╕окультурно╖ матриц╕, по-сут╕ - ментальност╕. Цей феномен показу╓, що на природн╕ ╕нстинкти можна впливати, зм╕нювати ╖х спрямован╕сть, тобто створювати культурну надбудову, про яку йшлося у першому розд╕л╕. Але незм╕нним залиша╓ться ╓дине - сам базовий природний механ╕зм, та форма, яку цив╕л╕зац╕я, виховання ╕ особистий досв╕д суб'╓кта наповнюють новим зм╕стом. Саме так, вишуканий, досконалий механ╕зм людських почутт╕в, насправд╕, ╓ б╕льш розвинений ╕ наповнений новим зм╕стом механ╕зм природних емоц╕й. Культура, наповню╓ новим зм╕стом стар╕ м╕хи природних ╕нстинкт╕в, ╕ почина╓ здаватися, що цей новий зм╕ст безк╕нечно далеко в╕д╕йшов в╕д свого дикого предка, а насправд╕ в╕н трима╓ться на древньому скелет╕, ╕ цей скелет оголю╓ться ╕ ста╓ добре видимий, коли в╕тер непереборно╖ сили здува╓ з нього численн╕ культурн╕ нашарування.
Весь розвиток цив╕л╕зац╕╖ супроводжу╓ться безперервною ╕ безрезультатною боротьбою проти немотивовано╖ активност╕ член╕в сусп╕льства. Вона брала верх, як т╕льки культура в╕дступала. Але немотивована активн╕сть сама по соб╕ сформувала рац╕ональний вектор розвитку через когн╕тивну активн╕сть, п╕знання, ╕ значною м╕рою приборкала негативн╕ ╕ррац╕ональн╕ прояви, так╕ як агресивн╕сть, прагнення влади ╕ багатства, екстрем╕зм. Цив╕л╕зац╕я навчилась направляти ╕ррац╕ональн╕сть в спортивн╕ змагання, полювання, риболовство, екстремальн╕ види спорту, подорож╕, азартн╕ ╕гри, видовища, в профес╕йну д╕яльн╕сть ╕ заняття мистецтвом, нарешт╕ навчилась заливати ╖╖ алкоголем ╕ наркотиками. Можна сказати, що вс╕ ц╕ д╕╖ направлен╕ проти природи людини, ╖╖ самовираження, тобто проти свободи.
Нарешт╕ ми д╕стались до поняття, яке в╕добража╓ явище, що, на м╕й погляд, в╕д╕грало вир╕шальну роль в створенн╕ укра╖нсько╖ нац╕╖ - поняття, свобода. В нашому контекст╕ ми будемо мати на уваз╕ суб'╓ктивну свободу, як можлив╕сть д╕яти у згод╕ з внутр╕шн╕ми ╕мпульсами, що спонукають до д╕яльност╕ (активност╕). Говорячи по-простому - можлив╕сть д╕яти в╕дпов╕дно сво╖м бажанням. В такому раз╕ можна стверджувати, що свобода ╓ можлив╕сть реал╕зовувати немотивовану активн╕сть, а прагнення до свободи ╓ прагнення до максимально╖ реал╕зац╕╖ тако╖ активност╕. Д╕йсно, всяка мотивована активн╕сть м╕стить складову несвободи, примусу - економ╕чного (необх╕дн╕сть виконувати нелюбу роботу), соц╕ального (необх╕дн╕сть вчитися, служити в арм╕╖, сплачувати податки), природного середовища (адаптац╕я до природних умов). Нав╕ть якщо мотивац╕я внутр╕шня, вона явля╓ собою насилля над власною природою. Т╕льки немотивована д╕яльн╕сть зв╕льня╓ в╕д цього насильства, да╓ свободу. Виходить, що свобода трима╓ться на ╕ррац╕ональних п╕дставах. На м╕й погляд, може це й буде натяжкою, у людини (╕ вищих тварин) ╕сну╓ ╕нстинкт вол╕, який поляга╓ в прагненн╕ до реал╕зац╕╖ сво╓╖ внутр╕шньо╖ спрямованост╕ ╕ в спротив╕ примусу, який цьому прагненню заважа╓. ╤нстинктивна природа вол╕ робить ╖╖ може найвищою ц╕нн╕стю людини. Але в то й же час, ╖╖ досягнення в соц╕ум╕ явля╓ собою може найб╕льшу проблему - проблему свободи.
╤сну╓ два методи досягнення б╕льшо╖ внутр╕шньо╖ свободи в трудов╕й д╕яльност╕. Ми ╖х розглянули вище в цьому розд╕л╕ - це метод перетворення профес╕╖ в покликання ╕ метод включення рутинно╖, непри╓мно╖ д╕яльност╕ в контекст немотивовано╖ активност╕ (або навпаки). Наприклад, переважна б╕льш╕сть роботи вченого-досл╕дника прямо не пов'язана з досл╕дженнями (скаж╕мо, шл╕фовка л╕нз для телескопа, або виготовлення вакуумного стенда). Але, виконуючи ц╕ рутинн╕ роботи вчений не впада╓ у в╕дчай, навпаки, в╕н наповнений в╕дчуттям, що ця праця наближу╓ його до основно╖ мети. В наш╕ часи все б╕льша частина роб╕т набува╓ творчого характеру, а творча праця з б╕льшою в╕рог╕дн╕стю ста╓ покликанням, бо творч╕сть виража╓ природне прагнення людини до п╕знання. Таким чином, ми ма╓мо можливост╕ перетворювати мотивовану активн╕сть в немотивовану ╕ розширяти поле свободи. Грамотне виховання - шлях до свободи.
Другий аспект проблеми свободи поляга╓ в узгодженн╕ ╕нтерес╕в чи прагнень окремо╖ людини з ╕нтересами сусп╕льства. На м╕й погляд, таке узгодження можна реал╕зувати т╕льки в одному випадку - коли сусп╕льство буду╓ться на принципах самоорган╕зац╕╖. В такому сусп╕льств╕ форму╓ться сусп╕льна мораль, яка ста╓ регулятором в╕дносин, що д╕╓ не через примус, насильство, а через внутр╕шню потребу, через почуття в╕дпов╕дальност╕ ╕ особисто╖ г╕дност╕. Виконання моральних, а значить сусп╕льних норм ста╓ для людини необх╕дн╕стю ╕ власне ця необх╕дн╕сть забезпечу╓ ╖й в╕дчуття свободи - вс╕ ╖╖ вчинки перебувають у повн╕й згод╕ з ╖╖ сов╕стю. Власне в цьому поляга╓ реал╕зац╕я знаменито╖ формули Аристотеля - "свобода - усв╕домлена необх╕дн╕сть". Коли людина усв╕домила необх╕дн╕сть прац╕, необх╕дн╕сть сво╖х обов'язк╕в перед сусп╕льством, необх╕дн╕сть захищати природу ╕ т. п., якщо все це стало частиною ╖╖ душ╕, вона в╕дпов╕дно розширя╓ поле свободи, бо ма╓ душевну потребу в в╕дпов╕дних д╕ях ╕ отриму╓ моральне задоволення в╕д сво╖х д╕й. Питання в одному - як╕ умови потр╕бн╕, щоб сусп╕льство не скотилося до дикого кап╕тал╕зму, безжал╕сно╖ конкуренц╕╖, права сильного ╕ права багатого, до вс╕х тих негативних прояв╕в, що ми бачимо в ╕стор╕╖? Це вже окреме питання, на якому ми зупинимось п╕зн╕ше, але зразу можна зауважити, що формування такого досконалого сусп╕льства вимага╓ наявност╕ досконало╖ ╕ розвинено╖ ментально╖ надбудови у б╕льшост╕ член╕в сусп╕льства, або ж навпаки - повернення до перв╕сних, по-сут╕, б╕олог╕чних форм орган╕зац╕╖, типу общини, де вкрай обмежене поле свободи особистост╕, що ц╕лком узгоджу╓ться з в╕дпов╕дною ментальн╕стю.
Розвиток людства супроводжувався поступовим розширенням поля свободи, тобто спектра можливостей для реал╕зац╕╖ немотивовано╖ активност╕. На жаль, в б╕льшост╕ випадк╕в свобода одних забезпечувалась несвободою ╕нших. Несвобода призводить до накопичення ментально╖ енерг╕╖, що не ма╓ можливост╕ реал╕зац╕╖. Коли к╕льк╕сть ц╕╓╖ енерг╕╖ почина╓ перевищувати певну межу, в сусп╕льств╕ починають виникати р╕зноман╕тн╕ ╕де╖, пов'язан╕ з необх╕дн╕стю зм╕нювати ситуац╕ю. Але досв╕д показу╓, що т╕льки ╕ррац╕ональна ╕дея, що входить в резонанс з потребами, здатна об'╓днати б╕льш╕сть сусп╕льства ╕ п╕дняти його активн╕сть на надзвичайний р╕вень. ╤дея ма╓ бути дуже проста - Правда (неясно яка, але з велико╖ букви), справедлив╕сть, свобода, земля, або ж в╕дразу в одному пакет╕ - свобода, р╕вн╕сть ╕ братерство. Завдання пол╕тик╕в поляга╓ в грамотн╕й канал╕зац╕╖ сусп╕льно╖ енерг╕╖, наприклад, направити на сус╕да, послати в хрестовий пох╕д, чи громити ╕нов╕рц╕в, ╕нородц╕в, ╓ретик╕в ╕ дисидент╕в. Мудрим пол╕тикам вда╓ться канал╕зувати енерг╕ю мас в гранд╕озн╕ споруди - канали, ╕ригац╕йн╕ системи чи в Велику китайську ст╕ну.
В сусп╕льств╕, як ╕ взагал╕ в природ╕, ╕снують ритми накопичення ╕ розрядки енерг╕╖, перетворення енерг╕╖ з одно╖ форми в ╕ншу. ╤мпульси розрядки пов'язан╕ з ╕снуванням ╕нформац╕йного поля, в якому розповсюджуються, п╕дсилюються, послаблюються чи трансформуються ╕де╖, ╕нформац╕я про под╕╖, нов╕ технолог╕╖, товари, методи орган╕зац╕╖. ╤нформац╕йн╕ хвил╕ певною м╕рою синхрон╕зують, ун╕ф╕кують людську цив╕л╕зац╕ю, створюють аналог╕чн╕ явища в дуже в╕ддалених ╕ здавалося б н╕як не пов'язаних м╕ж собою кра╖нах ╕ частинах св╕ту. Як приклад приводять каскад криз, заворушень ╕ революц╕й в Англ╕╖, Франц╕╖, Португал╕╖, ╤спан╕╖, ╤тал╕╖ в пер╕од з1640 по 1653 роки. Але на цей же пер╕од припада╓ ф╕нал ╕ завершення Тридцятил╕тньо╖ в╕йни, а також доленосна визвольна в╕йна на Укра╖н╕, далек╕й в╕д Зах╕дно╖ ╢вропи, ╕ нав╕ть повстання в Москв╕ 1648 року ("соляний бунт"). Як не дивно, але в цей же пер╕од в╕дбулася низка повстань в Кита╖, а також почалися в╕йни проти ╕рокез╕в в Америц╕. Наче якийсь в╕рус охопив усю землю. На мою думку, цей в╕рус ма╓ назву - ╕нформац╕я. ╤нформац╕йн╕ хвил╕ розносять по земл╕ ╕де╖, технолог╕╖, соц╕альн╕ практики.
