Загальний висновок, що характеризу╓ сучасну стад╕ю державност╕ в розвинених кра╖нах (стад╕ю нац╕онально╖ держави) можна визначити, по-перше, як криза нац╕онально╖ держави, а по-друге, як криза традиц╕йно╖ бюрократично╖ держави (про це йшлося в к╕нц╕ попереднього розд╕лу). Тр╕умф нац╕онально╖ держави, який був досягнутий в XX стол╕тт╕, проявив себе по-перше, в феномен╕ небаченого ран╕ше монстра - тотал╕тарно╖ держави-корпорац╕╖, а по-друге, напевно, як насл╕док з першого - в двох св╕тових в╕йнах, так само небаченого масштабу (досить сказати, що на протяз╕ шести рок╕в Друго╖ св╕тово╖ в╕йни гинуло в середньому по 30 тисяч чолов╕к за день). Ясно, що ц╕ в╕йни були не проявом вол╕ народу, а власне проявом вол╕ держави (╖╖ корпоративно╖ верх╕вки), що начебто д╕яла в ╕нтересах народу. Таким чином, держава перестала виконувати свою найважлив╕шу функц╕ю - ф╕зичного захисту сво╖х громадян.
В пово╓нн╕ роки передов╕ держави заходу "повернулись обличчям до народу", при цьому не забуваючи про себе - почалося знову ж таки безпрецедентне в ╕стор╕╖ зростання р╕вня соц╕ального захисту, яке супроводжувалось масштабною нац╕онал╕зац╕╓ю п╕дпри╓мств ╕ в╕дпов╕дно - безпрецедентним зростанням р╕вня податк╕в ╕ к╕лькост╕ державних службовц╕в. В к╕нц╕ 70-х рок╕в, коли стало очевидно, що держава не в змоз╕ забезпечити виконання взятих на себе зобов'язань, почався зворотний процес (скорочення програм надання безкоштовних послуг, допомоги б╕дним, субсид╕й, безкоштовного житла, перех╕д на приватн╕ пенс╕йн╕ фонди, зниження або повна л╕кв╕дац╕я дотац╕й державним п╕дпри╓мствам, зам╕на прямих трансфертних виплат податковими п╕льгами ╕ т.п.). Така жорстка пол╕тика, започаткована в ╢вроп╕ М. Тетчер, розповсюдилась ╕ набула розмаху вже в середин╕ 80-х рок╕в. Тод╕ ж почався зворотний процес приватизац╕╖ державних п╕дпри╓мств. До 2000 року в╕дбулося повне повернення економ╕чно╖ пол╕тики передових держав "на круги своя" - тобто, до невтручання держави в економ╕ку. Таким чином, держава в основному зняла з себе функц╕╖ економ╕чного регулятора, бо була неспроможна ╖х виконати.
Наступний фактор - м╕жнародна пол╕тика, кордони, митний контроль, протекц╕он╕зм, як форма п╕дтримки нац╕онального виробника. Виявилося, що в╕дсутн╕сть митних кордон╕в ╕ в╕льне п╕дпри╓мництво ╓ б╕льш ефективним н╕ж вар╕ант державного протекц╕он╕зму. Економ╕чний усп╕х держави став пропорц╕йним ╕нтенсивност╕ ╕мпортно-експортного об╕гу. Держан╕ кордони, що начебто захищають державний суверен╕тет, одночасно ╓ перешкодою розвитку економ╕ки держави. ╤ вони л╕кв╕дуються один за одним, причому не т╕льки в ╢вроп╕, а як св╕това тенденц╕я глобал╕зац╕╖ (асоц╕ац╕╖ в╕льно╖ торг╕вл╕ ╕ митно-економ╕чн╕ зони - Латиноамериканська, 1960 р., Центрально╖ Африки, 1966 р., Кра╖н П╕вденно-сх╕дно╖ Аз╕╖, 1967 р., Андський сп╕льний ринок, 1969 р. ╕ т. д., аж до горезв╕сного Митного союзу п╕д проводом Рос╕╖). Характерно, що м╕жнародн╕ асоц╕ац╕╖ створюються абсолютно добров╕льно, бо вони виг╕дн╕ для кра╖н-член╕в. (Винятком ╓ х╕ба що вар╕ант Укра╖ни ╕ Митного союзу, але це питання окреме). Таким чином, держави втрачають суверен╕тет над власними кордонами.
Дал╕, колективн╕ м╕ждержавн╕ р╕шення, або нав╕ть р╕шення окремих м╕жнародних орган╕зац╕й, мають пр╕оритет перед державним законодавством, б╕льше того, не ╕сну╓ санкц╕й, спрямованих на дотримання цих р╕шень з боку держави ╕ треба сказати, що випадки недотримання цих р╕шень являють собою ун╕кальн╕ явища ╕ мають вкрай негативн╕ насл╕дки для держав. (Ми ма╓мо класичний приклад недотримання м╕жнародного стандарту ширини зал╕знично╖ кол╕╖ в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖, ╕ в╕домо, що з того вийшло. Уяв╕ть соб╕, що держави почали би вводити власн╕ стандарти на системи зв'язку, службу часу, телебачення, комп'ютерн╕ технолог╕╖, пов╕тряний транспорт, космос, енергетику нарешт╕, на болти ╕ гайки - ус╕ кра╖ни опинились би в економ╕чн╕й ╕золяц╕╖ ╕ перейшли б на режим натурального господарства. Мабуть останн╕й прецедент - три системи кольорового телебачення, поширен╕ у св╕т╕. В пол╕тичн╕й сфер╕ був випадок, коли Стал╕н в╕д╕звав сво╖х делегат╕в з зас╕дання ради безпеки ООН у червн╕ 1950 року, про що пот╕м дуже жалкував. Б╕льше под╕бного експерименту не дозволяла соб╕ жодна держава. Зараз ми стали св╕дками р╕шень рос╕йсько╖ верх╕вки, що входять в протир╕ччя з м╕жнародними стандартами ╕ угодами. Ма╓мо нагоду побачити чим це обернеться для Рос╕╖). Отже, держави втрачають значну частину свого суверен╕тету над власним законодавством ╕ ця тенденц╕я нароста╓, бо ╓ частиною загально╖ тенденц╕╖ глобал╕зац╕╖.
Зменшення рол╕ держави ╕ пряма передача сво╖х функц╕й у приватний сектор (або ж в мережу) - тенденц╕я, що т╕льки набира╓ силу. Служби кадастру земл╕ ╕ нерухомого майна, суд ╕ служба виконання судових р╕шень, л╕карн╕, школи, вищ╕ учбов╕ заклади, комунальн╕ служби, пошта, соц╕альне страхування, ЗМ╤, пол╕ц╕я - перестають бути частиною держави, власне тому, що держава не здатна виконувати ц╕ функц╕╖ досить ефективно ╕ не дуже дорого. Ми змушен╕ констатувати в ц╕лому - под╕бно до того, як два стол╕ття тому ╓вропейськ╕ монархи один за одним почали втрачати властиву ╖м сакральн╕сть, а сл╕дом за нею ╕ владу, так само на очах зника╓, вже не говорячи про сакральн╕сть - проста повага до держави, як форми орган╕зац╕╖ сусп╕льства. Цей процес зневаги до держави, що був започаткований на Заход╕ в середин╕ 60 рок╕в минулого стол╕ття вибухом молод╕жних рух╕в, не припиня╓ться до сьогодення ╕ набува╓ рац╕онал╕зованих форм. Держава невпинно звужу╓ сферу соц╕ального захисту сво╖х громадян ╕ сферу соц╕альних послуг, а сусп╕льство невпинно втрача╓ дов╕ру до держави, як до захисника сво╖х ╕нтерес╕в ╕ спод╕вань. Так само невпинно зроста╓ впевнен╕сть, що сусп╕льство само в змоз╕ вир╕шити б╕льш╕сть сво╖х проблем на шляху звуження функц╕й держави ╕ розширення функц╕й самоврядування ╕ приватно╖ ╕н╕ц╕ативи.
╤сну╓ також ряд, так би мовити, "антидержавних" тенденц╕й розвитку, пов'язаних з хвилею поширення нов╕тн╕х ╕нформац╕йних технолог╕й, як╕ без сумн╕ву зм╕нять св╕т вже в найближч╕ десятил╕ття. Серед них - методи прямо╖ демократ╕╖, як╕ можуть моб╕л╕зовувати ╕нтелект усього сусп╕льства - в╕дкрите обговорення проблем, пошук р╕шень ╕ проведення референдум╕в в мереж╕ ╤нтернет; в╕докремлення в╕д держави ус╕х баз даних, з використанням мережево╖ технолог╕╖ розпод╕лених баз даних ( Blockchain), ╕ нарешт╕, замах на "святая-святих" держави - ем╕с╕ю грошей, шляхом поступового переходу на "мережев╕ грош╕" (технолог╕╖ типу Bitcoin). Де п╕сля цього залишиться держава - зараз важко прогнозувати. Але т╕ переваги, що ╖х надають ╕нформац╕йн╕ технолог╕╖, гарантують ╖х переможний поступ в майбутньому ╕ якщо на ╖х шляху стане держава, то вони "змиють" ╕ державу, як т╕льки вона перестане забезпечувати послуги, без яких людство не зможе об╕йтись.
Тобто в ц╕лому сучасна держава все б╕льше в╕дрива╓ться в╕д сусп╕льства, а ╖╖ роль ста╓ все б╕льш невизначеною ╕ сумн╕вною щодо якост╕ виконання тих завдань, як╕ вона сама перед собою поставила. Основна причина цього явища в тому, що св╕т став занадто складний, щоб бути в змоз╕ орган╕зованим ╕ контрольованим централ╕зованим ╕ до того ж безв╕дпов╕дальним бюрократичним механ╕змом. Р╕зноман╕ття сусп╕льних зв'язк╕в ╕ в╕дносин не можуть бути оптимально упорядкован╕ старими прим╕тивними методами, тобто методами зб╕льшення бюрократичного апарату, який працю╓ за стандартними алгоритмами (╕нструкц╕ями), бо ╕накше працювати не може. Зворотний зв'язок з сусп╕льства на державний апарат, а зв╕дти - на алгоритми роботи державних ╕нституц╕й, д╕╓ занадто пов╕льно, щоб реагувати на виклики нашого динам╕чного часу. Нев╕дворотною ста╓ тенденц╕я переходу держав з режиму центрально╖ влади на режим самоврядування, коли громада сама вир╕шу╓ ус╕ питання на ╖╖ р╕вн╕ компетенц╕╖ ╕ ма╓ для цього матер╕альний ресурс. Структура кер╕вництва в держав╕ поступово узгоджу╓ться з╕ структурою сусп╕льства, ╕ верхн╕ ешелони влади стають в╕дпов╕дальними лише за найб╕льш загальн╕ пол╕тичн╕ питання. Основний вклад в цей процес забезпечили нов╕тн╕ технолог╕╖, перш за все в засобах зв'язку, як╕ дають можлив╕сть будь-як╕й людин╕ повноц╕нно включатись в життя громади ╕ впливати на прийняття р╕шень, тобто на новому р╕вн╕ реал╕зувати переваги прямо╖ демократ╕╖, яка ста╓ важливим трендом в розвинених кра╖нах.
