В чому причина такого явища? Очевидно, аналог╕чн╕ явища мають аналог╕чн╕ причини, найголовн╕ша з яких - "як╕сть" народу, що напряму пов'язана з його перед╕стор╕╓ю. Скаж╕мо в Польщ╕ чи Литв╕, що належали Рос╕╖, але де люди ще не забули часи польсько╖ шляхетсько╖ демократ╕╖, встановились пор╕вняно м'як╕ нап╕вавторитарн╕ режими. Ну ╕ в традиц╕йних демократ╕ях удалося уникнути "зарази" авторитаризму, хоча в╕дпов╕дн╕ тенденц╕╖ мали м╕сце (це прекрасно описав австр╕╓ць Фр╕др╕х фон Гай╓к у сво╖й в╕дом╕й книз╕ "Шлях до кр╕пацтва" 1944 року на приклад╕ Великобритан╕╖). Грубо говорячи, в Рос╕╖ 1917 року виявилося занадто мало "пуритан", щоб на ╖╖ землях побудувати "Нову Англ╕ю". Ментальн╕сть людей, як ╕нерц╕йний фактор ╕стор╕╖, змушу╓ систему до повернення на атрактор (стаб╕льний стан системи п╕сля завершення перех╕дного процесу), в якому узгоджен╕ вс╕ вим╕ри соц╕ально╖ системи (головним чином, технолог╕чний, орган╕зац╕йний ╕ ментальний). Образно говорячи, державна машина не може вирватися з глибоко╖ кол╕╖, протоптано╖ стол╕ттями ╕сторичного розвитку. В зв'язку з цим виника╓ ряд запитань. Яким чином зм╕ню╓ться (еволюц╕ону╓) ментальн╕сть в умовах державного впливу? Чи можна вирватися з "кол╕╖", протоптано╖ ╕стор╕╓ю?
Почнемо з "кол╕╖". Я висловлю, на перший погляд, парадоксальну думку: ус╕ соц╕альн╕ системи, що здатн╕ достатньо довго ╕ стаб╕льно ╕снувати, (починаючи в╕д в╕льних, перв╕снокомун╕стичних, демократичних ╕ зак╕нчуючи тотал╕тарними), являють собою продукт самоорган╕зац╕╖. Нав╕ть якщо в процес╕ створення цих систем кров лилася р╕ками. Це значить, що сусп╕льство (включно з владою) само приходить до форми ╕снування, узгоджено╖ в ус╕х вим╕рах. ╤ якщо сусп╕льству потр╕бен вождь, цар, диктатор чи кер╕вник-менеджер, то воно не зупиниться в перетвореннях, поки не знайде найб╕льш в╕дпов╕дну форму. Зв╕дси виника╓ пол╕толог╕чний образ ╕сторично╖ "кол╕╖", з яко╖ н╕як не може вибратися кра╖на. (Звичайно, сусп╕льство можна утримувати силою в будь-як╕й форм╕, але це вже не можна назвати стаб╕льним ╕снуванням). Якщо на Укра╖н╕ ми бачимо систематичн╕ прояви соц╕ально╖ нестаб╕льност╕, це означа╓, що кра╖на ще не знайшла в╕дпов╕дну форму ╕снування ╕ рух до ц╕╓╖ форми буде проходити шляхом самоорган╕зац╕╖, поступового узгодження д╕ючих сил в в╕дпов╕дних вим╕рах. ╤ якщо простий рос╕янин прагне жити в кра╖н╕-наддержав╕ в умовах повного патернал╕зму, а в очах юних рос╕йських студент╕в вже загора╓ться "корупц╕йний вогник", ╕ при цьому в╕дсутн╕ будь-як╕ сусп╕льн╕ заворушення, то напрямок розвитку соц╕ального орган╕зму ста╓ б╕льш-менш визначеним. В тотал╕тарних державах на перших порах стаб╕льн╕сть може п╕дтримуватися д╕╓ю ╕нститут╕в пропаганди ╕ насильства, але через певний час ╕ там досяга╓ться узгодження ментальност╕ людей з ╕снуючою ситуац╕╓ю ╕ стаб╕л╕зац╕я встановлю╓ться. Це якраз той випадок, коли сувор╕ умови буття призводять до б╕льш швидко╖ перебудови ментальност╕ в умовах, що загрожують виживанню. Нове покол╕ння вже точно зна╓, як треба себе поводити.
Особливост╕ розвитку виникають, коли кра╖на зазна╓ зовн╕шнього впливу, або коли в сусп╕льств╕ поширюються нов╕ ╕де╖ чи рел╕г╕╖. Тод╕ можливе сутт╓ве в╕дхилення в╕д "кол╕╖" ╕ "розщеплення" (так звана, б╕фуркац╕я). Типовий приклад - Корея, Н╕меччина (п╕сля 1945 року), а особливо, ╤тал╕я, де один етнос був под╕лений на частини, як╕ довго перебували в сутт╓во в╕дм╕нних умовах, що сформували зовс╕м р╕зн╕ типи ментальност╕. Але для нас б╕льш важливий дещо ╕нший аспект цього питання, власне аспект трансформац╕╖ ментальност╕ в умовах державност╕ ╕ явища з цим пов'язан╕. Б╕льше того, нам ц╕кав╕ (актуальн╕) умови сучасно╖ державност╕, то╖ що почала виникати в нац╕ональних державах.
Основна риса, яка характеризу╓ сучасну державу, як вже говорилося вище - наявн╕сть певно╖ корпорац╕╖, що явля╓ собою власне державний апарат. Цей апарат склада╓ться з службовц╕в-профес╕онал╕в або, як зараз говорять, з бюрократ╕в, як╕ виконують або формують р╕шення, але не приймають р╕шень. Тому про таку державу говорять як про бюрократичну машину, якою керу╓ певний орган чи одна людина, що прийма╓ чи затверджу╓ р╕шення. Здавалося б, у такому випадку ми ма╓мо ╕деальну форму орган╕зац╕╖ держави - сиди соб╕ зверху, повертай кермо куди треба, а арм╕я бюрократ╕в (18 м╕льйон╕в в останн╕ роки СРСР) викону╓ всю чорну безпосередню роботу. Ось що писав з цього приводу Макс Вебер в сво╖й робот╕ "Господарство ╕ сусп╕льство", 1921 року: "Виходячи з усього нашого досв╕ду, можна сказати, що чисто бюрократичне, тобто бюрократично-монократичне управл╕ння справами в чисто техн╕чному в╕дношенн╕ наближа╓ться до найб╕льш досконало╖ прац╕ в сенс╕ точност╕, пост╕йност╕, дисципл╕ни, п╕дтягнутост╕ ╕ над╕йност╕, ╕нтенсивност╕ ╕ екстенсивност╕ прац╕, в ╖╖ формально ун╕версальн╕й придатност╕ до будь-яких завдань. В будь-якому сенс╕ воно ╓ найб╕льш рац╕ональною формою панування". Дал╕ п╕дкреслю╓ться високий профес╕онал╕зм бюрократ╕╖, а також використання досягнень науки. Цей г╕мн бюрократ╕╖ справля╓ сильне враження, тим б╕льше, що його виконав один з найкращих соц╕олог╕в XX-го стол╕ття. Механ╕зм створення державних ╕нститут╕в, бюрократизац╕я розглядались як одна з головних тенденц╕й розвитку сусп╕льства: по м╕р╕ виникнення необх╕дност╕ в нових функц╕ях виникали в╕дпов╕дн╕ форми управл╕ння. Вважалося, що бюрократичний вар╕ант близький до ╕деалу, бо дозволя╓ встановити повний порядок в соц╕альн╕й систем╕, яка поступово наближа╓ться до годинникового механ╕зму по точност╕ ╕ над╕йност╕. Д╕йсно, х╕ба можна пор╕вняти чесне слово, що трима╓ться на морал╕, ╕ закон, що п╕дтриму╓ться судовою ╕ виконавчою системою, службами нотар╕ату ╕ кадастру? Х╕ба може сусп╕льство само побороти злочинн╕сть? В держав╕ д╕ють профес╕ональн╕ сл╕дч╕, пол╕ц╕я, прокуратура, суди ╕ в'язниц╕, та й то не можуть ц╕лком подолати це зло.
Виникнення державних ╕нститут╕в, як альтернативи ╕нститутам морал╕ ╕ самоорган╕зац╕╖, ╕ зараз в╕та╓ться соц╕ологами, як нормальний ╕ необх╕дний процес державного буд╕вництва, ознака сильно╖ держави. Наведу думку з цього приводу в╕домого сучасного соц╕олога Ф. Фукуями: "Схильн╕сть до самоорган╕зац╕╖ ╓ власне та складова, що ц╕лковито необх╕дна для усп╕шно╖ роботи демократичних пол╕тичних ╕нститут╕в. Власне, право, що ╜рунту╓ться на народному суверен╕тет╕, перетворю╓ систему свободи взагал╕, на систему свободи, що ╜рунту╓ться на закон╕". (З книги "Дов╕ра: Соц╕альн╕ чесноти ╕ створення добробуту". Англомовне видання 1995 року). Наведене твердження не виклика╓ сумн╕ву. Виклика╓ сумн╕в позитивна конотац╕я висновку про позитивн╕сть переходу в╕д свободи, як якост╕ самоорган╕зац╕╖, до системи знову ж таки свободи, але засновано╖ на закон╕. Чи буде це та ж сама свобода, якщо не по форм╕, то хоча б за зм╕стом? ╤ чи не вплине нова форма свободи на саму свободу, а якщо вплине, то як?
Мова йде про два альтернативних типи розвитку - з одного боку, умовно говорячи, "вебер╕вська" держава з н╕мецьким порядком ("порядок понад усе"), а з ╕ншого боку держава на основ╕ самоврядування, на вз╕рець ранн╕х США. (Вт╕м, не треба забувати, що "н╕мецький порядок" виник якраз на засадах в╕льних н╕мецьких м╕ст. Н╕меччина - батьк╕вщина магдебурзького права). Компактну характеристику ранн╕х США да╓ Г. Лебон в к╕нц╕ XIX стол╕ття: "Я рекомендую прочитати книгу М. Рузь╓ про Сполучен╕ Штати особам, що бажають створити соб╕ уявлення про величезну масу ╕н╕ц╕ативи ╕ особисто╖ енерг╕╖, яка витрача╓ться громадянами велико╖ республ╕ки. Здатн╕сть цих людей до самоврядування, об'╓днання, щоб засновувати велик╕ п╕дпри╓мства, м╕ста, школи, гаван╕, зал╕зниц╕ ╕ т. д. доведена до такого максимуму, ╕ д╕яльн╕сть держави зведена до такого м╕н╕муму, що можна сказати там майже не ╕сну╓ державно╖ влади. Кр╕м пол╕ц╕╖ ╕ дипломатичного представництва нав╕ть не можна придумати, чому вона могла би ще служити". ("Психолог╕я народ╕в ╕ мас", 1895 р╕к). Чи може "обвалитися" така держава, якщо зруйнуються ╖╖ державн╕ ╕нститути - м╕н╕стерство закордонних справ ╕ пол╕ц╕я (враховуючи, що окр╕м федерально╖ ╓ ще й мун╕ципальна пол╕ц╕я)? Нарешт╕, де джерело внутр╕шн╕х сил, що почнуть руйнувати державу ╕ що власне вони почнуть руйнувати? ╤ наск╕льки дорого обходиться для середнього американця утримання тако╖ держави? На пер╕од близько 1900 року федеральний податок в США складав коло 3%, при тому, що основн╕ видатки федерального бюджету йшли на арм╕ю ╕ флот. Податок штату, власне, держави, складав близько 1%, ╕ податок в м╕сцевий бюджет - близько 3,5%. Тобто найб╕льшим був м╕сцевий податок, пов'язаний з безпосередн╕м життям людини.
