– Ну ось, – нарешті Бенедикт простягнув Анні свій порожній розписаний наплічник.
– Молодець, – усміхнулась вона і повісила його собі на плече. – А тепер ховайся під парасольку, і йдемо.
Він кивнув і зробив все, що говорила дівчина.
Того дня на вулицях міста було мало людей. І навіть ті, що були, чимшвидше хотіли заховатись від дощу в якесь приміщення. Неспішною ходьбою йшли під парасолькою тільки Бенедикт і Анна.
– Не розумію, чому вони всі так бояться того дощу? – здивувався Бенедикт. – Він же невеликий, і вони не з цукру.
– А сам ідеш зі мною під парасолькою, – зауважила Анна.
Хлопець різко зупинився. Він тримав парасольку правою рукою, та раптом її відхилив, і маленькі крапельки почали падати просто на них.
– Ай! Бенедикте!
– Бачиш, я не боюся його, – сказав хлопець.
– Добре, я тобі вірю! – засміялась дівчина. – Поверни парасольку!
Хлопець повернув парасольку над їхні голови.
– Я йду під нею, бо ти попросила.
Анна дивилась просто в його очі. В ній ніби щось йойкнуло. Вона зненацька зрозуміла, що Бенедикт, сам цього не підозрюючи, випередив її. Того дня вона повинна була подарувати йому незабутні моменти – та він ось так просто, сказавши кілька слів, подарував їй їх раніше.
Вони дивились одне на одного кілька довгих секунд. Аж раптом проїжджа машина облила їх водою з калюжі. Вони заойкали й одразу відскочили. Анна думала, що ця машина запобігла їхньому поцілунку, а Бенедикт – що вона просто їх облила.
– Все нормально? – спитав хлопець, і не здогадуючись, про що щойно думала дівчина.
– Так, – відповіла вона. – Просто образливо мати парасольку – і все одно намокнути.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.
