Та спритний чужинець, як виявилось, мав над людськими душами таємничу владу, що, як не гірко це визнати, набагато перевершувала мої здібності й можливості. Ось кілька прикладів його чудодійної сили. Мав один заможний мешканець нашого міста Тімагор єдиного сина. Звали його Посій. У нього з дитинства були припадки. І ось під час одного з таких припадків у юнака враз відібрало ліву ногу. Я лікував його травами та різними рідкісними ліками, але ніщо не допомагало. І тут Син Неба сотворив справжнє чудо. Уранід наказав юнакові заснути. І той заснув. Потім він узяв його, сонного, за руку і почав водити по храму, приказуючи: «Ти будеш ходити, ти будеш ходити!» — голосом добрим і владним. Потім наказав йому: «Прокинься!» І той прокинувся й, дивуючи всіх, сам вільно почав ходити по храму, немов ногу в нього ніколи й не відбирало. Але це не все. Вже не присипаючи його, Син Неба сказав: «Йди з миром додому, більше припадків у тебе ніколи не буде». Юнак повернувся додому, і справді ось уже півроку в нього не було більше жодного припадку.

7. Велику владу мав він не тільки над людьми, а й над безсловесними тваринами. Розповім про один разючий випадок. У нас у храмі був пес доброї породи, звали його Аякс. Він полюбив Сина Неба й просто ходив за ним по п'ятах. Одного разу перед жертвуванням мені потрібний був дзвіночок, якого я забув у себе в кімнаті. Я хотів послати по нього раба, та Уранід зупинив мене словами: «Аякс принесе». Він присів навпочіпки, взяв морду собаки в свої долоні й кілька хвилин пильно дивився псу у вічі. Потім відпустив його. Аякс вибіг із залу й незабаром повернувся із дзвіночком у зубах.

8. Зрозуміло, що я всіляко намагався використати такі чудові здібності чужинця для блага храму й слави божественного Асклепія. Це не подобалось моєму головному помічникові, хитромудрому рабу-лідійцю Сонону, котрий першим побачив у чужинцеві небезпечного суперника. Від Сонона я нічого не приховував. Він допомагав мені налагодити складний пристрій, який, коли відчинялися двері, змушував на відстані спалахувати священний вогонь у вівтарі храму чи вітати відвідувачів урочистими трубними звуками, які лилися невідомо звідки, немовби з неба. Звичайно, Сонон допомагав мені потай, бо закон і звичаї забороняють рабам брати участь у релігійних церемоніях та жертвуваннях. Він був добре обізнаний з механікою і допоміг мені влаштувати в храмі й інші складні механізми, розроблені наймудрішим Героном для прославлення богів у його «Пневматиці».[26] За порадою Герона, ми влаштували так, що під час запалювання священного вогню дві статуї, які стояли з обох боків жертовника, самі починали виділяти запашне масло та при цьому, зовсім наче жива, голосно шипі ла й підводила голову змія, котра лежала біля підніжжя жертовника. Це щоразу викликало в людей трепет.

Завжди допомагав мені спритний раб і під час пророкувань оракула. Щоб справити більше враження на прихожан, я радив кожному написати на табличці, про що він хоче спитати оракула, а потім власноручно зав'язати й запечатати табличку воском, глиною чи ще чимсь. Я обіцяв їм повернути таблички нерозпечатаними, але вже з приписаною відповіддю божества. Сонон ходив по храму, збирав таблички й передавав мені. Він же придумав і способи, як читати таблички, не руйнуючи печаток. Одержавши відповідь оракула з цілою й непошкодженою печаткою, всі дивувалися. Часто в натовпі чулося: «І звідки він міг дізнатися, що я йому передав? Адже я старанно запакував, і мою печатку важко підробити, звичайно, це вдіяв бог, який все достоту знає». Я був обережний та розсудливий у відповідях, ніколи не пророкуючи надто категорично й певно. Найчастіше оракула питали про майбутнє, і я давав такі відповіді:

«Цілих сто років проживеш ти на світі й вісім десятків».

Кому не сподобається обіцянка довго жити! Крім того, як я вже казав, за багаторічне служіння в храмі я навчився добре читати людські душі. Знаючи одверті бажання багатьох мешканців міста, я сміливо міг розраховувати, що пророкування оракула завжди будуть правильні й принесуть благу надію тим, хто просить. Важче було відповідати на питання про крадіжки, коли вимагалось точно вказати винуватця. Але тут, як завжди, мені знову приходив на допомогу спритний раб. Блукаючи містом і маючи багато дружків на базарі та серед домашніх рабів, він завжди був начинений……. міськими плітками, й відповіді, які я давав за його допомогою, потрапляли звичайно в ціль. Щоб викрити злочинця, я часто ще користувався ворожінням з кільцем, що гойдалося. Воно також завжди справляло дуже сильне враження на непосвященних. Робив я це так. Раб підказував мені, хто з міщан за поголосом знає ім'я злочинця чи чув про нього, та приховує. Цю людину приводили до храму, і я давав їй золоте кільце, підвішене на тонкій вовняній нитці. Він тримав кільце у простягненій руці над чашею, по краях якої були написані всі літери алфавіту. Минало всього кілька хвилин, і кільце з волі всемогутніх богів починало помаленьку розгойдуватись. Тепер лишалося тільки стежити, над якими літерами воно проходить. Із цих літер, на подив усім, поступово складалось ім'я злочинця, хоч допитуваний і намагався зберегти його в таємниці.[27]

Славились і мої тлумачення сновидінь. Для цього я, як повелося ще з часів найбожественнішого Асклепія, укладав чоловіка, який хотів побачити віщий….. в алтарі храму на шкуру жертовної тварини й накликав на нього священний сон. Прокинувшись, він розповідав мені, що бачив у сні, а я давав пояснення. Але мої тлумачення були не такі розпливчасті й традиційні, як в інших онейромантів, — на зразок наведеного Аклеподором у своєму…..: «Коли ремісник бачить, що в нього багато рук, то це добре передчуття: в нього завжди буде досить роботи. Крім того, цей сон мав хороший смисл для тих, хто сумлінний і веде порядне життя. Я часто спостерігав, що він означає збільшення дітей, рабів, майна. Для шахраїв такий сон, навпаки, провіщає тюрму, вказуючи на те, що багато рук буде займатися ними». Це не так просто — застосувати подібне тлумачення в наш вік загального занепаду моралі, коли кожен ремісник одночасно є і завзятим шахраєм. Що ж тоді йому віщують безліч рук у сновидінні: тюрму чи багатство?

Я тлумачив сни розумніше. Накликаючи на чоловіка священний сон тими засобами, про які вже згадував, я зберігав свою владу над його душею і в той час, поки вона блукала в царстві тіней. Він бачив ті сни, які я йому навіював. А навіював я йому тільки те, чого він сам бажав наяву, але не усвідомлював цього, прохопившись про свої мрії тільки близьким друзям і челяді. Але й цього було досить для чутливих вух мого раба Сонона. Тому мої тлумачення снів завжди приносили людям радість і вселяли приємні сподівання.

9. Але чужинець своїми дивовижними пророкуваннями загрожував похитнути мою славу. Він умів бачити події й обличчя людей, які були за сотні стадіїв[28] від нашого храму. Одного разу зник хлопчик семи років. Два дні не могли його знайти. Я вважав, що дитина потрапила до рук таврів, які постійно никали останнім часом на околицях міста, й так і сказав зажуреному батькові, коли він прийшов у храм за проріканням. Але Син Неба зупинив мене: «Хлопчик заблукав у печері». Він сам повів нас туди, й ми справді знайшли в печері дитину, яка зовсім знесиліла від голоду та спраги.[29]

За всі ці заслуги за моїм наполяганням екклесія[30] ухвалила видати йому проксенію.[31] Та як показав час, нечестивець відплатив мені злом за мою доброту до нього.

Розповім ще кілька випадків його чудодійної могутності. «Навіщо ти збираєш трави для цієї старої? Вона зовсім не слаба, а просто вигадала собі хворобу», — казав він мені одного разу. Потім на моїх очах зліпив дві кульки з чистого тіста……. І таким способом він виліковував багатьох. Він накликав на людей священний сон швидше і краще, ніж я, не вдаючись при цьому ні до блиску срібних посудин, що привертають погляд, ні до звуків дзвіночка чи гонга, а просто дивлячись їм у вічі. І що особливо вражає, люди не звільнялися з-під влади і після того, як прокидались від сну. Він міг їм наказати, сонним: «Зроби після пробудження те чи це». І вони слухняно виконували його наказ, прокинувшись і вже повернувшись додому.