ФОП Жупанський Україна, 08293, Буча, вул. Тарасівська, 7а,
тел.: (096) 350-61-05;
E-mail: [email protected]
Головний редактор/відділ збуту: тел.: (097) 412-04-42 E-mail: [email protected]
web: publisher.at.ua
Віддруковано на ПАТ «Білоцерківська книжкова фабрика»,
09117, м. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
Свідоцтво серія ДК № 4063 від 11.05.2011 р.
Впроваджена система управління якістю згідно з міжнародним стандартом DIN EN ISO 9001:2000
Брох, Герман.
Б88 Смерть Верґілія: пер. з нім. О. Логвиненко/Герман Брох. — К.: Вид-во Жупанського, 2014. — (Майстри світової прози). — 480 с.
ISBN 978-966-2355-52-9
УДК 821.112.2-312.1.03=161.2
ББК 84(4Авт)6-44
Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником
С. 120: <…> він знав про цей [вибув] => вибух і відчував його, знаючи і відчуваючи, як назріває вибух у ньому самому й у світі, <…>
С. 142: <…> вони вже не мали ні назв, ні імен, були невідомі йому у своїй недоступності, у своїм усамітненні, до якого ані мостом не добудешся, ані докличешся і яке все ж таки грізно [тяжіла] => тяжіло над ним, до землі його гнуло, прозоре й жагуче, розпечений холод світової просторіні; <…>
С. 154: <…> журбу, позбавлену символу й усе ж таки із зародком у собі якогось символу, позбавлену простору й усе ж таки (позаяк вона — остання [решка] => рештка краси, яку несуть на своїх крилах часи) журби простором зумовленої, цієї журби мрій, що живе на дні кожного ока, <…>
С. 240: <…> картина міста, велична картина, вона підступає все ближче і ближче, вона зникає в самій собі й усе ж поряд лишається і собою [заповню] => заповнює лазурову блакить.
С. 294: Гроза вже [вдяглася] => вляглася, але світ так і не набув своїх попередніх барв, <…>
С. 296: Виходить, йому поталанило більше, щоправда, він цього і заслужив, так само, як і Меценат заслужив, щоб [«георгіки»] => «Георгіки» ти присвятив йому, адже без обох них Брундизійську [угода] => угоду навряд чи пощастило б укласти так вигідно.
С. 402: — [Подає] => Подай мені аркуша.
С. 407: — Щодо власних грошей розпорядився ти в першім своїм [заповіді] => заповідті, щодо власних грошей розпоряджаєшся ти і тепер, — заперечив рішуче Плотій.
С. 451: <…> стриміли високі, як вежі, [билинка] => билинки, цупкі і обвиті плющем, <…>
Про автора
Герман Брох
/Hermann Broch/
Один із найвизначніших німецькомовних письменників XX сторіччя, який, утім, здобув належне визнання вже після смерті. Окрім мистецтва, він усе своє життя цікавився математикою, філософією, психологією. І це не могло не позначитися на його творчості, яка пронизана напруженим пошуком нових літературних форм, де письменник поєднує художнє осмислення дійсності з науковим поглядом на осягнення буття. Постійні літературні пошуки Германа Броха також зумовлені його власним розумінням глобального призначення літератури як певного полісинтетичного інструменту пізнання дійсності, що має складатися з елементів культури, релігії, філософії та науки в цілому. Тож центральне місце у творах Броха посідає проблема пізнання і, відповідно, пошуки новітнього митецького інструментарію для досягнення цієї мети. Герман Брох, який завжди прагнув до всеохопного, комплексного зображення дійсності, включаючи всі часові, просторові та культурологічні шари, у своїх творах оригінально переплавляє в одне ціле науку і містику, філософію і релігію, художній вимисел та історичні факти. Вершиною цих пошуків став роман «Смерть Верґілія», який по праву вважається одним із найважливіших творів XX сторіччя.
