1 "Памятники", І, с. 44-6.
2 Спеціальна праця П. Викула: Кіевскій митрополит Іов Борецкій, "Подол. Епарх. ВЂд.", 1894, ч. 24-48; короткі, але змістовні біографії у Голубєва, Ист. Кіев. Акад., с. 213-4, і Харламповича, с. 388-390, також у моїй "Історії України", VII, с. 408 і далі.
3 Голубєва. П. Могила, І дод., с. 291.
Пок. Голубєв, "вважаючи на досить ліберальні, для тодішнього часу, погляди його на західноєвропейську науку", приймав за певне, що він докінчував свою освіту в закордонних колегіях; але це зістається, розуміється, тільки гіпотетичним. Такий самий його здогад, що, прийнявши в 1604 р. ректорство в Львівській братській школі і викладання в вищих класах її, він на другий рік покинув її через непорозуміння з братчиками в справі платні і перейшов до кн. Острозького, а звідти до Києва; пок. дослідник виходив від звісних нам закидів Лукаріса львівським братчикам, що вони не стараються добре оплачувати своїх професорів, і з того факту, що 1605 р. в Острозькій друкарні був надрукований зроблений Борецьким переклад листа Мелетія з звісними вже нам компліментами перекладчикові 1. Десь не пізніш 1610 року він перейшов до Києва, бо вже в 1611 р. він згадується священиком Воскресенської церкви на Подолі 2 — і потроху поперетягав сюди свою родину (його жінка, донька, сестриниця і рідний брат, в ченцях Порфирій, постриглися потім у Михайлівському монастирі, коли він був вибраний сюди ігуменом; а швагер його Феофан Боярський правив при нім уряд намісника Михайлівського монастиря і був особою настільки поважною, що після Захарія Копистинського був вибраний архімандритом печерським, і тільки коли уряд опротестував цей неприємний йому вибір, вибрано більш приємного йому кандидата, Петра Могилу; другий брат митрополита Андрій був управителем маєтків митрополії за його часів, а можливо, що були й іще якісь члени його родини, документально незвісні). Як "пресвитер храма воскресенія Христова, ректор школы братскоє в КієвЂ" Іван Борецький виставляє літом 1617 р, квит львівським братчикам за забрані в них "книжки граматіки грецкіє друка львовского", себто за звісний нам "Адельфотес" 3.
1 Исторія Кіев. акад., с. 213.
2 В київських актах того року згадується піп Іван Воскресенський (Описаніе архива уніат. митр., ч. 3155, у Голубєва с. 214; трудно думати, щоб це був інший Іван, а не Борецький, котрий підписався сим титулом 1617 р. (як нижче).
3 Голубєва. П. Могила, додатки, с. 217.
Очевидно, вибраний недавно перед тим ректором Братської школи, він умисно вибрався до Львова, щоб придбати книги і все потрібне для нової школи. Це властиво перша реальна подробиця з життя київської школи, яка тільки побіжно згадується перед тим у фундації Гулевичівни, 14 жовтня 1614 р. ("также теж и школу впровадилам и впроважаю" — на записане нею дворище). Вона цінна тим, що свідчить виразно, що Братська київська школа організувалась на взірець львівської, за її традиціями й аспіраціями кращих часів, котрих не вдалося зреалізувати у Львові, і вони були перенесені до Києва 1.
Поза тим про діяльність Борецького в Братській школі і взагалі про життя школи в перші роки не маємо ніяких відомостей. Пізніша записка говорить, що він при потребі бував і чудовим професором священних предметів 2, що треба розуміти так (коли надавати цим словам реальне значення), що він під час свого ректорства викладав не тільки humaniora, але й почасти богословіє. Діяльність Борецького в школі не була довга: його слідом вибрано ігуменом Михайлівського Золотоверхового монастиря 3, що треба вважати виявом великого задоволення київських духовних і світських кругів з його роботи в Братській школі.
1 Пок.Голубєв на підставі звістки "Візерунка" про школи, фундовані Плетеницьким, здогадувався, що школа, впроваджена Гулевичівною на її дворище, була школа лаврська, фундована Плетеницьким (Ист. Кієв. дух.акад., с. 146-7, Труды Кіев. дух. ак., 1887, II). Необґрунтованість цього здогаду доводив Харлампович в цитованій праці (с. 349-351). Дійсно, "Візерунок" говорить про фундовання Плетеницьким шкіл на різних місцях, але не каже, щоб він фундував школу в Лаврі.
2 Записка на одній книзі Київської софійської бібліотеки, опублікована в статті Викула (Подол. Епарх. вЂд., 1894, с. 436), передр. у Харламповича, с. 389.
3 Передмова до "Анфологіона", датована 26 груднем 1618 р., говорить уже про нього як про ігумена Михайлівського монастиря (вище, с. 44) і висловлюється про нього як про "учителя благочестія, достовЂрного в божественных писаніях".
Маючи змогу пізнати його далі на становищі митрополита як діяча з широким політичним виднокругом, політика і національного проводиря високої марки, ми можемо собі уявити, наскільки різностороння і плідна була його робота в братстві і в школі; очевидно, він дійсно був її організатором, якому вона завдячувала свою високу позицію в тодішньому українському житті. Щирих і приязних відносин до неї він не залишив і потім, ставши митрополитом, і гостро й рішуче виступив в обороні Братської школи проти конкуренційних замислів Могили в своїм тестаменті і при усякій нагоді робив їй різні прислуги — напр., під час пошесті, що навістила Київ восени 1630 р., він забрав її до маєтності Михайлівського монастиря і тут утримував до кінця року, поки пошесть минула 1.
Його наступником у ректорстві, також недовгим, був славний Мелетій Смотрицький: про нього як ректора згадує Сильвестр Косів 2, і 1618 — 20 роки це той час, коли він міг займати цей уряд. Він саме тоді обробив для друку свою славнозвісну слов’янську граматику, почату друком в 1618 р. і випущену 1619 в Єв’ю 3.
1 Про це оповідає в своїх споминах Євлевич — нижче, с. 172.
2 "Був над ними (школою київською) ректором Смотрицький, Касіян (Сакович) і інші, котрі по-латині без перерви вчили аж до нас", с. 28, виводи про те, коли це могло бути, див. у моїй "Історії України", т. VII, с. 414.
3 1618 рік стоїть на шмуцтитулі, 1619 на титулі, мабуть, доданім пізніш, разом з "передмовою школьною" — Каратаєв, с. 349.
На заголовку її підчеркується, що Смотрицький написав її, працюючи в школі віленській, очевидно, перед своїм київським ректорством (грамматіки словенския правилноє синтаґма, потщанієм многогрЂшнаго мніха Мелетія Смотриского, в кіновіи братства церковного виленского... странствующаго, снисканноє и прижитоє). В Києві, бувши ректором, Смотрицький мусів викладати головно богословські предмети і вищі курси humaniora та, грецьку мову й латинську. Нагадую, що патр. Феофан у грамоті своїй, датованій весною 1620 р., називає Братську школу "школою наук еллино-словенского и латино-полского писма".
Проте як провідник школи Смотрицький мав, розуміється, повну змогу проводити в організації шкільної науки ті гадки про потребу шкільної, граматичної культури, що їх він викладає як провідні гадки в передмові "учителем школним".
"Пожиток грамматіки в языку грецком и латінском самым досвЂдченєм оказале значный, абы и в славенском дознан, а за часом подобным досвЂдченєм и значне оказан был, на повинной вашей, люботщателныи учителе пилности залежети будет. ВЂдаете абовЂм, которых сте ся грецкои, люб латінскои грамматіки худозству учили, што она єсть ку понятю як языка чистости, так и правого а сочинного, ведлуг власности діалектов, и мовеня, и писаня, и писм вырозуменя. Вшелякій пожиток, который колвек преречоных языков грамматіки чинити звыклы, без вонтпеня и славянская в своєм языцЂ славенском учинити может.
Научит в реченіих розознання розличности грамматічных слова частій. Научит имен склоненія, а глаголов спряженія, ведлуг власности окончаній (на чом нам барзо сходило 1) языка чисте Славенского. Научит порядку и споряження слов, которыи за которыми, для лацнЂйшого, найдуючогося в них розуму понятя, ведлуг сочиненія, покладены быти мают. Укажет зле положеноє слово. Укажет збытнеє 2, укажет и чого бы недоставало. Научит, мовлю, и читати по славенску и писати раздЂлне, чтомое выразумЂвати лацно.
