22 Як жаль, що молодість безслідно протекла, Що в ступі Неба нас потовчено до тла! О горе, горенько! I оком не змигнувши, У прах вернулися, покинувши діла! 23
Хоч гарні щоки й кучері я маю І станом кипарис переважаю, Але спитайте, нащо Майстер вічний В земнім саду зростив мене? Не знаю. 24 Від хліба, що Творець нам посилає, Ніхто й малої скибки не відкрає. Тож не турбуйсь про те, що в тебе є, I не турбуйсь про те, чого немає. 25 Не бійсь, як серце я покину без керма: Воно – як океан, у нього меж нема. А суфій 6 – глек вузький, пітьми по вінця повний: Дай крапельку йому – і вже він без ума! 26 Як жалко, що весна моя скінчилась I книга юності навік закрилась! Та пташечка, що молодістю зветься, Звідкіль вона взялась? Куди поділась? 27 Якби мені до рук – скрижалі Долі, Я розписав би їх по власній волі! Із світу вигнав би всі смутки, болі, Чолом небес досяг, не жив би долі! 28 Твій ворог – небеса коловоротні. Без друзів ти, всі дні твої самотні. Будь сам собою, не гадай про завтра, В минуле не дивись, живи сьогодні! 29 Минають весни, зими пробігають, Листочки книги нашої гортають. Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю, Ніяких ліків од журби не знають. 30 Хай кожна мить, що в вічність промайне, Тебе вщасливлює, бо головне, Що нам дається тут, – життя: пильнуй же! Як ти захочеш, так воно й мине. 31 Що глина гончарам? Не варт нічого! Нікчемний прах! А розсудили б строго, Вони б її не м’яли й не топтали: Це прах батьків, хай мають жаль до нього! 32 Наказують: «Не пий, тепер у нас шабан!» I знов: «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!» Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка, Ми надолужимо у місяць рамазан! 33 Чому, о небеса, у недотепи-скнари Є лазня, млин і сад, є табуни й отари, А праведному й корж нелегко дістається? Не шани варті ви, а злого глуму й кари! 34 Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя; Ті, що пішли від нас, пішли без вороття; Із рук не випускай ні серця, ні коханки, Будь завжди з келихом – і не марнуй життя! 35 Не ті тепер часи, щоб друзів добирати. З людьми на відстані привчайся розмовляти. До найвірнішого пригляньсь розумним оком — I ворога в ньому зумієш розпізнати. 36 Що знаєш ти? Адже ти сам – ніщо! Ти вітер, дим, і весь твій крам – ніщо! З обох боків у тебе небуття, Ти весь в ньому, ти й тут і там – ніщо! 37 Ми загубили все, що назбирали; Нам кігті смерті серце роздирали; Ніхто не повернувся з-за могили Розповісти про тих, що змандрували. 38 Вино й пихатому додолу шию гне, Вузли розв’язує, розплутує складне. Налий Іблісові 7 – і він перед Адамом Дві тисячі разів чолом землі сягне. 39 Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг, О чашнику! Кладу тобі життя до ніг. Дрібненька курява, очей моїх відрада, Встає роями сонць від підошов твоїх! 40 Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу? Коли піду я геть, що в світі я порушу? Кого я не питав, ніхто не пояснив, Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу. 41 Я не шукаю втіхи у вині, Аж поки горе не наллє мені; В чужу сільницю не вмочу я хліба, Аж поки серце не спряжу в вогні. 42 Я за Джемшідів трон і черепка не дам. Вино поживніше за страви Маріам 8. Зітхання вранішнє з грудей п’яниці краще, Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам 9. вернутьсяСуфій – послідовник суфізму, містично-аскетичного напрямку в мусульманстві. вернутьсяМусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові. |
