— Я не бачу нічого магічного в тому, як пісок пересипається вниз, — пробурчав один із чоловіків. — Чому я повинен вірити вам на слово, що він магічний і показує витікання вашому житті?

Річард повернув статуетку на бік. Пісок продовжував пересипатися, але вже вбік.

Здивовані зітхання і шепіт пролунали в групі людей, що спостерігають за цим видовищем, яке суперечило всім законам відомого їм реального світу.

Вони підійшли ближче, наче зачаровані діти, щоб розглянути статуетку, яку тримав Річард. Бажання побачити магію пересилювало страх перед нею. Деякі насмілилися підійти ближче і помацати чорнильно-чорну поверхню статуетки, коли Річард простягнув їм фігурку для огляду. Інші підходили ближче, щоб побачити, як пісок починає падати в ту сторону, в яку повертали фігурку.

Люди обговорювали побачене чудо, але ще не впевнилися в тому, як їм його витлумачили.

— Але ми все це бачимо, — сказав один з них. — Це не показує нам, чим ми відрізняємося від вас або когось-ще, як ви сказали. Це лише доводить, що ми здатні бачити магію, як і ви. Можливо, ми не повністю необдаровані, а ви помилилися.

Річард подумав з хвилину, роздумуючи над тим, як би показати їм справжню магію. Хоча він і володів даром, але багато чого не знав про контроль над нею. Річард був здатний управляти власним даром лише в моменти, коли його прояв був викликаний праведним гнівом. Він не міг просто так, на замовлення, продемонструвати щось невелике, як умів це Зедд. Крім того, навіть якщо б він і міг створити щось магічне, необдаровані цього просто б не побачили. Краєм ока Річард відмітив Кару, що стояла зі схрещеними на грудях руками. Його осяяло.

— Зв'язок між лордом Ралом і його людьми має магічну природу, — сказав він. — Таку ж, як і інші узи, в тому числі і ті, що дозволяють захиститися від соноходців.

Річард дав дівчині знак наблизитися.

— Кара не тільки мій друг, але і Морд-Сіт. Тисячі років Морд-Сіт були найлютішими захисниками лорда Рала. — Річард підняв руку Кари, щоб вони побачили червоний ейдж, що висі на міцному золотому ланцюжку у неї на зап'ясті. — Це ейдж, зброя Морд-Сіт. Ейдж має силу завдяки зв'язку Морд-Сіт з лордом Ралом — зі мною.

— Але в нього немає клинка! — Вигукнув чоловік, роздивляючись ейдж, який розгойдувався на кінці золотого ланцюжка. — Його неможливо використовувати в якості зброї.

— Розгляньте його покраще, — запропонував Річард, взявши Кару за лікоть і підштовхнувши її вперед, в гущу людей. — Подивіться на нього ближче, щоб переконатися, що ця людина сказала правду, що у ейджа немає ріжучої частини, це лише невеликий жезл.

Люди наблизилися до Кари, і дівчина пройшла між ними, дозволивши кожному помацати і оглянути ейдж. Поки ще нічого не розуміючи, вони ретельно роздивлялися його, оцінювали довжину, перевіряли гостроту країв, зважували. Треба було всебічно обстежити дивовижну зброю і переконатися, що ейдж не важкий і ним не можна вдарити, як палицею чи ножем. Річард наказав Карі доторкнутися до кого-небудь. Ейдж ковзнув до неї в руку. Люди позадкували, налякані виразом її обличчя, коли Морд-Сіт пішла їм назустріч, стискаючи в руці те, що Річард назвав зброєю.

Кара доторкнулася ейджем до плеча Оуена.

— Вона вже доторкалася до мене раніше цим червоним жезлом. Нічого не відбувається, — заспокоїв він решту.

Кара доторкнулася ейджем до тих, хто стояв поряд. Деякі відсахнулися назад, боячись, що вона поранить їх, хоча ейдж і не заподіяв шкоди їх товаришам. Тим не менш, багато людей випробували дотик ейджа і переконалися, що нічого не відбувається.

Річард закатав рукав.

— А тепер я доведу вам, що насправді це серйозне магічне зброю. — Він простягнув руку Каре. — Ріж до крові, — спокійно сказав він, немов і не думав про те, вона дійсно скористається ейджілом.

Кара втупилася на нього.

— Лорд Рал, я не…

— Ріж, — ще раз наказав Річард, простягаючи руку.

— Стій! — Втрутився Том, відштовхнувши його руку. — Краще ріж мою.

Морд-Сіт тут же зрозуміла, що д'харіанець правий. Така демонстрація швидше переконає недовірливих.

— Ні! — Заперечила Дженнсен, але було вже пізно.

Том скрикнув, коли Кара доторкнулася кінцем ейджа до його руки. Юнак мимоволі спіткнувся і мало не впав, цівка крові стікала по його руці. Люди дивилися так, ніби не були впевнені в тому, що бачать.

— Може, це якийсь фокус? — Припустив хтось. Поки Дженнсен піклувалася про Тома, перев'язуючи його рану, Річард простягнув руку Карі.

— Покажи їм, — наполягав він. — Покажи, що може зробити ейдж Морд-Сіт з людиною, що володіє магічними здібностями.

Кара подивилася йому в очі.

— Лорд Рал…

— Зроби це! — Наказав Річард. — Покажи їм, тоді вони зрозуміють, — він повернувся до спостерігачів. — Підійдіть ближче, щоб ви могли самі побачити його жахливу силу.

Річард стиснув кулак, підставивши внутрішню частину передпліччя Каре.

— Зроби це так, щоб вони ясно побачили, що станеться, в іншому випадку все це буде марно. Не примушуй мене відчувати біль даром.

Кара стиснула губи, сильно незадоволена його командою. Дівчина ще раз подивилася в очі Річарда і побачила в них тверду рішучість. Тоді вона теж зважилася. Заглянувши в очі Кари, Річард зрозумів, наскільки боляче їй тримати ейдж. Він зціпив зуби і кивнув, показуючи, що готовий. Зберігаючи кам'яний вираз обличчя, Морд-Сіт направила ейдж на внутрішню сторону передпліччя. Річард відчув себе так, немов його вдарила блискавка.

Найстрашніша, яку він тільки міг уявити. Жахливий сплеск болю пронизав руку. Біль відгукнулася в плечі. Здавалося, кістки розвалилися на шматочки. Скриплячи зубами, воїн тримав тремтячу руку, а Кара повільно вела ейджем вниз до кисті. Криваві бульбашки піднімалися, лопалися і струмками стікали по руці.

Річард затримав дихання, стиснувши м'язи живота, і опустився на одне коліно — він не збирався цього робити, а просто не міг більше вистояти на ногах під лавиною болю, що обрушився на нього. Люди задихалися, шоковані виглядом крові і страждань. Багато здивовано перешіптувалися.

Кара відвела зброю. Річард відчув напругу в м'язах. Насилу дихаючи, він нахилився вперед, намагаючись відновити дихання і піднятися. Кров стікала з пальців.

Келен стояла ззаду з невеликим шарфом, який Дженнсен дістала з кишені.

— Ти в своєму розумі? — Люто прошепотіла вона, перев'язуючи його закривавлену руку.

— Спасибі, — подякував він дружині за турботу, не бажаючи відповідати на її запитання.

Річард не міг змусити пальці перестати тремтіти. Кара трималася злегка ззаду. Він був упевнений, що дівчина була обережна і не зламала жодної кістки, але відчував себе так, немов це з ним було пророблено. Повільно приходячи в себе, Річард відчув, що від болю по обличчю біжать сльози.

Коли Келен закінчила перев'язку, Кара взяла його під руку й допомогла встати.

— Мати-Сповідниця права, ти не при своєму розумі, — пробурчала вона.

Річард не став сперечатися і доводити вірній подрузі необхідність того, що він наказав їй зробити. Замість цього він повернувся до глядачів і показав їм руку. Темно-червона пляма повільно зростала по всій довжині шарфа.

— Ось і могутня магія. Ви не могли бачити її, але можете оцінити результати. Така магія може вбити, якщо Кара захоче цього, — люди кидали на Морд-Сіт стривожені погляди, наповнені повагою. — Але вона не може подіяти на вас, тому що ви не взаємодієте з подібною магією. Тільки ті, хто народився з іскрою дару, можуть відчути дотик ейджа.

Настрій людей змінився. Вид крові протверезив усіх.

Річард повільно підійшов до них.

— Я довів вам, що все розказане мною — правда. Я не приховав від вас нічого важливого або такого, що відноситься до справи. Тепер ви знаєте, хто я, і хто ви, і як ми всі разом опинилися в цій ситуації. Якщо ви хочете дізнатися що-небудь ще, я готовий дати вам чесні відповіді.

Коли Річард замовк, люди стали переглядатися, видивляючись, чи є у кого-небудь питання. Питань не було.