— Що ти маєш на увазі? — Швидко спитала вона. Річард теж зупинився і обернувся до сестри.

— Так думає Імперський Орден. Так думають люди Оуена. І ті, і інші переконані, що люди, які мають рідкісні властивості, відмінні від інших, за все відповідальні або винні у всіх гріхах. Імперський Орден вважає, що твоя чеснота чи твоя злостивість — не твої індивідуальні риси, а щось, властиве тобі від народження, залежне від того, в якій групі ти народилася. Вони вірять у те, що всі люди взаємозамінні і володіють однаковими здібностями, а значить, всі повинні жити однаково, думати однаково; не може бути особистої чесноти, тільки чеснота групи. Але такому суспільству потрібні і обрані — ті, кого група ставить вище, надаючи їм довіру, передаючи їм право говорити від імені групи. Тільки обрані, на їхню думку, володіють власною цінністю. І світло, відбите цією цінністю, відбивається на всій групі. Бути таким обраним теж нелегко. Доводиться жити під вантажем знання, що твоя винятковість — не більше ніж ілюзія. Самого себе неможливо обдурити, і тому таке піднесення ніколи не приносить справжньої самоповаги. У кінцевому рахунку, так як це підробка, помилкову повагу доводиться підкріплювати, підтримуючи силою. Орден принижує людство і засуджує все людське, все живе, все відмінне від безликості. І це стає вироком людській унікальності. — Сірі очі брата дивилися прямо в серце Дженнсен. — Ти розлютилася на мене за те, що таких, як ти, вигнали, але промовчала. Проте в душі ти звинуватила мене в злочині, скоєному іншими. Те саме відбувається, коли люди бояться мене і вважають чудовиськом, тому що мій батько був таким. Якщо захоплюєшся кимось тільки за його приналежність до групи людей, які заслуговують твоєї поваги, то робиш ту ж саму помилку. Імперський Орден говорить, що ніхто не має права виділятися з натовпу, прагнути до досягнення особистих цілей або володіння тим, чого немає в інших. Магія відкриває перед обдарованими людьми безліч можливостей, дає їм відчуття сили та внутрішньої свободи. Але якщо люди будуть вільні, влада Ордена впаде. Ось чому наші вороги так ненавидять магію і хочуть знищити її в людях. Орден вважає, що будь-яке особисте досягнення — гріх, оскільки засноване на самозамилуванні, а значить, всі досягнення — зло. Ось чому вони проповідують, що заради викорінення такого зла, як магія, виправдані будь-які засоби, і можуть бути принесені будь-які жертви. Орден переконаний, що чим солідніші жертви, принесені на вівтар їх ідей, тим солодші будуть плоди. — Річард продовжував говорити, терпляче, але з великою переконаністю в голосі. Лорду Ралу часто доводилося пояснювати дуже очевидні речі самим різним людям, щоб перетягнути їх на свою сторону. Багато хто з цих людей стали потім його вірними соратниками. Багатьох з них вже немає в живих. Чоловік тяжко зітхнув. Іноді найважливіше говориш десь на бігу. Або на вітрі, як зараз. Дженнсен вся перетворилася на слух. — Зі свого боку, ми віримо в те, що цінне кожне життя, і всі досягнення людини належать тільки їй. Досягти самоповаги ти можеш тільки сама. Будь-яка група, яка готова його тобі забезпечити, вимагає занадто дорогу плату, надягаючи на тебе взамін кайдани рабства. Дженнсен довго дивилася на брата.

— Ось тому-то я завжди хотіла, щоб мене приймали такою, яка я є, — нарешті посміхнулася вона. — І ще я завжди думала, що це страшно несправедливо: переслідувати мене за те, яка я вродилася.

— Так, саме так, — сказав Річард. — Якщо ти пишаєшся тим, чим володієш, то не дозволяй нікому прив'язувати тебе до якої-небудь групі, і сама нікого не зв'язуй. Нехай кожен буде тим, хто він є. Розумієш, про що я кажу? Мене не можна ненавидіти за те, що мій батько був таким жорстоким, і не можна мною захоплюватися тільки завдяки заслугам мого великого діда. У мене, Річарда Рала, є право і обов'язок гідно прожити власне життя і самому здійснювати ті вчинки, які я побажаю, — шляхетні і піднесені або низькі і жорстокі. І нехай люди судять мене по них. Ти — Дженнсен Рал, і тільки ти проживеш своє життя.

Далі по схилу вони спускалися в тиші. Дівчина все так само задумливо дивилася вперед, думаючи над словами брата.

Келен полегшено зітхнула, коли вони опинилися під покровом величезних сосен. Подорожні йшли через зарості бальзаміну вниз по схилу до місця, де виступаюча вперед скеля здавалося, може надійно захистити. У цьому місці буде просто побудувати укриття, утепливши його огорожею з гілок. Сокирою Тома Річард зрубав на жердини кілька молодих сосонок і врил їх у землю біля скелі. Поки він пов'язував жердини гнучкими коріннями дерев, Дженнсен, Келен і Кара зрізали гілки, щоб покрити ними землю і укриття.

— Річард, як ти збираєшся звільнити Бандакар від Імперського Ордена? — Запитала Дженнсен, притягнувши оберемок гілок бальзаміну.

Річард підняв важку гілку і заходився прив'язувати її до жердини.

— Не думаю, що я зможу це зробити. Зараз мені важливо отримати протиотруту.

— Ти не збираєшся допомагати цим людям? — Здивовано глянула на нього сестра. Він озирнувся через плече.

— Вони мене отруїли. Гріш ціна їх самовиправданню. Важливо те, що ці люди збиралися убити мене, якщо я відмовлюся виконати їх вимогу, якщо я не зроблю за них брудну роботу. Вони думають, ми — дикуни, а вони вищі, ніж ми. Бандакарци не вважають наші життя чимось цінним, тому що ми не належимо їх суспільству. Чому тоді я повинен цінувати їх життя вище наших? Я відповідаю перш за все за моє життя, за те, щоб отримати протиотруту.

— Розумію, про що ти. — Дженнсен простягнула братові наступну гілку. — Але я як і раніше думаю, що якщо ми виженемо Орден і цього Ніколаса, то це допоможе і нам.

— З цим я згоден, подивимося, що можна зробити, — посміхнувся Річард. — Але, щоб допомогти їм, мені треба переконати Оуена і його людей докласти деяких зусиль, щоб допомогти самим собі.

Кара саркастично посміхнулася.

— Це буде хороший трюк — навчити овець бути вовками.

Келен погодилася. Вона думала, що переконати Оуена і його народ захищати себе було більш важким завданням, ніж їм п'ятьом видворити Орден з Бандакара. Їй було цікаво, що про це думає Річард.

— Ну, так як ми тут, перед лицем Ордена, чи не здається вам, що пора мені все нарешті розповісти? — Запропонувала Дженнсен. — Цікаво було б дізнатися, чому ви весь час робите один одному дивні очі і про що шепочетесь удвох.

Річард витріщився на неї, а потім перевів погляд на дружину.

Келен поклала оберемок гілок на землю.

— Дженнсен права, — погодилася вона.

Річард виглядав нещасним, але кивнув і сів на оберемок гілок.

— Майже два роки тому Джеган ухитрився використати магію і почати епідемію чуми. У самої хвороби не було нічого магічного, вона носилася по містах, викошуючи сотні і тисячі людей. Так як її викликали за допомогою магії, я знайшов спосіб зупинити це, теж за допомогою магії.

Келен не вірила, що такий жах міг бути зупинений таким простим способом, спогади викликали у неї тремтіння. По обличчю Дженнсен вона зрозуміла, що та теж в шоці.

— Щоб повернутися з того єдиного місця, звідки Річард зміг зупинити чуму, йому довелося самому заразитися, — продовжила Келен, опускаючи подробиці. — Якби він цього не зробив, то був би живий, але самотній. Був би самотній все своє життя і помер на самоті, ніколи не побачивши більше мене. Твій брат заразився чумою заради того, щоб повернутися і сказати мені про свою любов.

— Хіба ти не знала, що він тебе любить? — Здивовано витріщила очі Дженнсен.

Келен трохи посміхнулася.

— Як ти думаєш, повернулася б твоя мама зі світу мертвих, щоб сказати тобі, що любить тебе, хоча ти знаєш про це?

— Так, повернулася б. Але навіщо потрібно було заражатися? І звідки повернутися?

— З місця, званого Храм Вітрів, який знаходиться наполовину в світі мертвих. — Річард показав на перевал. — Це як межа, яка знаходиться одночасно і в світі живих, і в світі мертвих. Храм Вітрів захований в підземному світі. Так як я перетнув кордон світів, духи призначили мені ціну за повернення.