У баладі "Створення Еї", яку вважають найдавнішою піснею людства, є рядки:
Лише мовчання творить справжнє слово,
А батьківщина світла — темна тінь.
Життя — у Смерті, Смерть — у юнакові,
Що яструбом летить у височінь.
Голосно співаючи цю пісню, Ветч стояв біля стерна, прямуючи на захід наввипередки з холодним вітром Відкритого моря, що дихав їм у спину.
Мандрівники пливли вісім днів, а потім — іще вісім, аж поки перед ними не з'явилася земля. Їм не раз доводилося вдаватися до магії, щоби перетворити морську воду на прісну. Вони навіть пробували рибалити, промовляючи заклинання, однак улов був мізерним, бо риба у Відкритому морі не знає своїх Істинних імен, а тому й не зважає на чари...
На крилах чарівного вітру вони дісталися мети за три дні; натомість, щоб добратися назад, їм знадобилося шістнадцять днів.
Досі ще ніхто не повертався додому з Відкритого моря. Але двом молодим чаклунам, які на простому човні серед зими вирушили у далекий похід, надзвичайно пощастило. Їм вдалося уникнути сильних штормів; крім того, керуючись лише компасом і зіркою Тольбеґрен, вони зуміли не збитися з курсу.
Додому хлопці поверталися, обійшовши з півночі острови Аставель, Далекий Толі і Снеґ. А до берега "Світозор" уперше пристав аж на південному мисі острова Копіш — звідти до Іфішу було вже рукою подати. Тож небавом, коли земля почала занурюватися у тихі вечорові сутінки, човен з відважними мандрівниками увійшов у гавань Ісмаї.
От-от мав випасти сніг. Прив'язавши човна до причалу, друзі рушили вгору вузькою вуличкою, що спиналася до Ветчевого будинку. Їхні серця аж тьохкали, коли вони переступали через поріг затишної оселі. А коли назустріч їм вибігла Тростинка, ніхто вже навіть не намагався приховувати радісних сліз...
* * *
Якщо Естаріол Ісмайський дотримав слова і склав пісню про перший подвиг Геда, то вона, на жаль, не збереглася до наших днів. Натомість у Східних широтах побутує легенда про човен, який потрапив на мілину посеред океанської безодні. Мешканці Іфішу вірять у те, що човном керував Естаріол; остров'яни з Току вважають, що трафунок стався з двома купцями, яких штормом закинуло далеко у Відкрите море, а от на Холпі вам розкажуть про холпійського рибалку, котрий так і не зміг зрушити свого човна з невидимих пісків і досі блукає серед потойбічних дюн.
Збереглося також кілька уривків із пісні про Тінь — вони, немов ті дерев'яні уламки, носилися від одного острова до іншого, не маючи ні початку, ні кінця, доки, зрештою, не розсипалися на порох А втім, у легендарних "Подвигах Геда" ви не знайдете жодної згадки ні про подорож на край світу, ні про зустріч Геда з Тінню — адже всі ці події сталися ще на самому початку його героїчного життя, перед славнозвісною мандрівкою на Драконові Пасовища, перед походом до Гробниць Атуану за каблучкою Ерет-Акбе і, зрештою, перед тим, як він повернувся на Роук і став Архімагом Земномор'я...
