А правду ж де ти дів? А ще й суддя!
Дід Остап
Мовчав я все, панове товариство,
Бо я старий, вже й слова не складу…
Тепер же річ мені дозвольте зняти:
А може, й я вам добре що скажу?
Не знаємо ми, хто зробив се діло -
Вона чи він,- та знаємо ми те,
Що він у нас полковником у місті,
І міста він повинен берегти.
А не вберіг, і зрада учинилась,
І сам признавсь, ледачий, в зраді тій,
То й мусить він, а не вона умерти.
Коли не він зробив се,- він покрив!
Який же він козак та ще й полковник,
Коли йому дорожча баба ся,
Ніж козаки, преславне товариство?
На біса нам іздавсь такий бабій?
Скарать його, бо нам таких не треба!
Голоси
Гаразд сказав!.. Розумне слово се…
Нехай суддя тепер нам присуд каже!
Старовський
Чи волите, панове молодці,
На смерть скарать за зраду Коваленка?
Голоси
Всі волимо!
Дехто
Не волимо!.. Не всі!
Зчиняється галас, згодом Коваленкові прихильники стихають, чути тільки:
Призволили!.. Нехай іде на страту!
Оксана
Прошу я вас - до ранку підождіть!
Я приведу вам свідка, він посвідчить
Що правду я сказала... Присудіть,
Що свідок той піти безкарно може -
Що б не сказав…
Лясковський
Не треба нам сього!
Жилинський
Не слухайте! Не треба потурати!
Білоченко
А чом же ні? Повинні так зробить.
Крицький
Не можемо ми навіть не зробити,
Бо право так велить, щоб кожен міг
Перед судом поставити всі свідки.
Голоси
Нехай веде!
Голоси інші
Не треба!.. Ні!
Голоси
Нехай!
Білоченко
Зламаємо і правду, й судний звичай,
Коли того ми не дозволим їй:
Чи волите до завтрього пождати?
Коли вона до страти приведе
Нам свідка, ми його повинні слухать
І відпустить його назад без шкоди.
Голоси
Всі волимо!
Білоченко
То хай же й буде так!
Лясковський
Ведіть його!.. Ведіте до темниці!
Козаки беруть Коваленка.
Коваленко
Оксаночко, навіщо робиш се?
Оксана
Щоб жив ти, жив!.. І будеш, милий, жити!
Завіса
ЧЕТВЕРТА ДІЯ
Передмістя Кальникове. Колись тут жили люде, тепер вони або повтікали в місто, або й зовсім порозбігалися. Живе тут військо: жовніри Собіського та козаки Ханенкові. Мало не всі хати обдерті, часом руїна з хати або пожарина. Просто глядачів, назад сцени, стоїть хата з замкненими дверима.
Вечір пізній.
Круг огню сидять і лежать козаки Ханенкові, між їми Грицько Доленко. Двоє-троє пряжуть сало на вогні, на шпичку настромивши; дехто люльки курить. Один козак з бандурою в руках,- часом перебирає на їй струни.
Грицько Доленко
І чого ми тут сидимо? Два тижні вже додержуєм облоги, а здобути не можемо.
Старий козак
А ти не будь такий тяжко поспішний! Як весело нам тут, а він іще вередує!
Грицько
Ще б пак! Ловкі вояки: два тижні велике війське маленького Кальника не здобуде! От ті, що в місті, дак ті вояки, бо вони, проти всього війська опершися, стоять, а їх жменя.
Козак із бандурою
Що правда, то не брехня. Уміють воюватися дорошенківці,- хоч би й нам так.
Грицько
Та ще хоч би за що добре ми билися, а то за чорт-зна-що!
Козак із бандурою
За лядську ласку.
Грицько
А хай вони своєю ласкою подавляться!
Старий козак
Ну, не плач же! На тобі ось сальця кришоник,- іззіж та й засни!
Козак 1
Він, дядьку, не добере в йому смаку, - дайте мені!
(Вихоплює в старого козака сало.)
Старий козак
Який швидкий!
Козак 2
У ляхів ми завсігди були й будемо панськими попихачами.
Грицько
І що ми за дурні дурні, панове браття, що служимо сьому Ханенкові? Сам він попихач лядський, то й нас у попихачі пошив.
Старий козак
Укусися за язик! Бач, як розпустив!.. То вже тобі не лядський жовнір, а наш гетьман.
Грицько
Коли він гетьман, то хай народ до доброго, а не до лихого веде. А це хіба добре, що своїх доводиться бити, свою землю плюндрувати, ляхів слухаючися.
Козак із бандурою
От Дорошенко - орел!
Старий козак
І той добрий! Сей з ляхами злигавсь, а той з бусурменом.
Грицько
Коли ж не сила самому! Дак за те ж і голова, і лицар же!
Козак із бандурою
Не дурно про його й пісню складено.
(Приграючи на бандурі, співа, а інші допомагають).
Ой на горі та женці жнуть,
А попід горою,
Попід зеленою
Козаки йдуть.
Попереду Дорошенко
Веде своє військо
Славне запорозьке
Хорошенько.
Старий козак
(перепиняючи.)
Тю на вас, розумних! У нашому таборі про Дорошенка пісні співають! От тільки нагодиться яка старшина, то...
Грицько
То що? Послухає, коли має чим слухати.
Старий козак
А послухавши,- тобі, розумникові язикатому, спину киями спише, то, може, хоч тоді тобі заціпить.
Козак із бандурою
Ну, не можна, то й не можна.
Козак 1
Он уже ляхва преться!
Увіходить гурт польських жовнірів.
Жовнір 1
A to jak wygodnie szyzmatyki pokladli sie kolo ognia!2
Жовнір 2
A nam juz і palic niema со.3
Гpицько
Хати ж палите.
Жовнір З
Popalili wszystkie chaty, jakie byly w naszym zakatku. Trzy tylko zostawili, zeby na czas deszczu bylo sie gdzie schowae.4
Жовнір 1
Ej precz! Miejsce nam!5
Козак із бандурою
З якої ради! Ідіть собі, звідки прийшли!
Грицько
Бач, які пишні! А дзуски не хочете?
Жовнір 4
A to ty, szyzmatyku, nas ganbic...6
(Штовха його ногою. Той схоплюється й хапається за шаблю; починають рубатися шаблями).
Голоси козацькі й жовнірські
Тю на вас! Nie ruszaj go!7
Чи ви не показились?
Увіходить Сотник козацький
Сотник
А то ще що? Облиште зараз ви!
Ті неохоче кидають битися.
Знов сварка тут?.. Ще карано вас мало!
Як сміли ви добути зброї? Га?
Грицько
Бо він посмів мене штовхать ногами!
Жовнір 4
On nie pozwalai nam zagrac sig tutaj...8
Сотник
(до жовнірів)
Геть зараз ви! Бо тільки доповім,
Що робите,- не минете ви кари.
Жовнір 1
Nam nа nic to!.. Jak sie chlop rozzuchwalil!.. Ale popamietasz, chamie! Kjedys moze zdybiemy sie, to policzymy sie w ten czas!.. Chodzmy, panowie-bracia!9
(Жовніри виходять).
Сотник
А ви таки заведетесь, хоч як!
Грицько
Не можемо знущання ми терпіти!
Старий козак
Бо вже вони розвеличались так,
Мов ми у їх піддані на роботі.
Сотник
Сваритися не треба!.. Не сварись!
Пилипенко, убраний уже по-козацькому, приводить Лясковського.
Лясковський
Полковник то засипати звелів
Тоді тайник. Ти був би йшов, не бавивсь.
Пилипенко
В тернах отих я цілий день ховавсь,
Все длубався, як способу добрати
Геть вибратись... Та й про дочку згадав…
Лясковський
Се відаю... і як дізнавсь про гасло…
Хотів-таки фортелем увійти,
Та не воно... Не дуже пощастило!..
То ж не дури, а справу як почав,
То вже кінчай.
Пилипенко
А от і сотник наш.
Лясковський
