Джордано, Лука (1632–1705) — відомий італійський майстер декоративного живопису.

Веласкес, Родрігес де Сільва, Дієго (1599–1660) — видатний живописець, провідний майстер іспанського реалістичного живопису XVII ст.

…війни XVII ст. — внаслідок Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр. та наступних воєн з Францією і Англією Іспанія втратила значну територію.

Ель Греко (бл. 1541–1614) — славетний іспанський художник, грек за походженням, справжнє ім’я Доменіко Теотокопулі. Один з перших представників пізнього Ренесансу. Жив і працював спочатку у Венеції, 1575 року переселився до Іспанії. Для творчої манери митця характерні збуджений, нервовий ритм, видовженість пропорцій, блискуча колористична техніка.

Рібера, Хосе (Хусепе) де (бл. 1591–1652) — іспанський живописець і гравер. Для раннього періоду його творчості характерні різкі контрасти світла й тіні, драматичні сцени мучеництва.

Мурільйо, Бартоломе Естебан (1618–1682) — іспанський живописець. Його композиції на релігійні сюжети часто представлені як сцени з народного життя. Реалістичним в цілому полотнам Мурільйо властива певна ідеалізація та зовнішня декоративність.

«Фрейліни» Веласкеса… — ця картина більш відома під назвою «Меніни» (ісп. — фрейліни). В ній художник зобразив на передньому плані інфанту Маргариту в супроводі фрейлін та карликів, а поряд — себе за мольбертом.

«П’яниці»… — або «Вакх», відома картина Веласкеса (к. 1620-х рр.), характерна для реалістичного мистецтва художника. Міфологічний сюжет подається як жвава народна сцена: прості селяни з негарними, але виразними характерними обличчями п’ють вино в товаристві молодого Вакха. Вакх (грецьк.), Бахус (лат.) — в античній міфології бог родючесті, виноградарства, виноробства та земних радощів.

Гойя-і-Лусьєнтес, Франсіско Хосе де (1746–1828) — славетний іспанський живописець і гравер. Повнота життєсприймання, гострота і сила реалістичного розкриття образу найяскравіше виявилися в численних портретах Гойї.

…королі були схожі на елегантних ченців — Веласкес, як придворний художник, створив цілу галерею портретів членів королівської сім’ї. Виконані за традиціями іспанського парадного портрета, стримані за колоритом, ці картини, проте, сповнені життя.

…монархи були гладкі, заплилі жиром… — портретна творчість Гойї нерідко сповнена викривального пафосу й спрямована проти пороків панівного класу. Яскравим прикладом може служити груповий «Портрет сім’ї Карла IV» (1800, Прадо, Мадрид), найвиразніший своїм критицизмом у європейському живописі цього періоду.

Весталки — в давньоримській міфології жриці богині Вести, покровительки домашнього вогнища. Мали служити богині тридцять років, не беручи шлюбу.

…вдерлися загарбники — під приводом війни з Португалією наполеонівські війська у 1807 р. окупували північні райони Іспанії. Невдовзі армія маршала Мюрата розпочала наступ на Мадрид. Французька інтервенція викликала в Іспанії визвольну війну і послужила поштовхом до революції.

Мамелюки — турецько-єгипетська кіннота, частини якої після поразки під час наполеонівського походу в Єгипет перейшли до французької армії і воювали в її складі.

…помирав під кулями завойовників… — йдеться про картину Гойї «Розстріл повстанців у ніч на 3 травня 1808 р. на пустирі Монклоа». Перше збройне повстання народних мас проти французьких загарбників розпочалося в Мадриді 2 травня 1808 року.

Монклоа… — північна околиця Мадрида. В Монклоа перебував штаб маршала Мюрата, там було розстріляно багато іспанських патріотів-повстанців.

Палафокс-і-Мельсі, Хосе де (1776–1847) — генерал, який очолив оборону Сарагоси у роки війни за Незалежність. Леонід — спартанський цар в 488–480 рр. до н. е. В античній традиції його ім’я — символ патріотизму і воїнської доблесті.

«Маха гола» — відома картина Франсіско Гойї (бл. 1802 р., Мадрид, Прадо). Незважаючи на існуючу за тих часів в Іспанії заборону зображувати оголене жіноче тіло, Гойя у своїй картині дав нову інтерпретацію ідеалу жіночої краси. Яскравий і глибоко національний образ не мав нічого спільного з тодішніми академічними канонами.

Веласкесова Венера — «Венера з дзеркалом» (1657, Лондон. Національна галерея). Одне з небагатьох зображень оголеної натури в іспанському живописі XVII ст.

Тіціан, Тіціано Вечелліо (бл. 1476/77–1576) — славнозвісний італійський живописець венеціанської школи доби Відродження. Його мистецтво пройняте мужнім життєствердженням, повнокровним сприйняттям краси людини і навколишнього світу.

…при дворі короля-поета… — йдеться про короля Іспанії Філіппа IV (період правління 1621–1665 рр.).

…донья Хуана… — Хуана де Міранда. Дочка художника Франсіско Пачеко, яка у 1618 р. стала дружиною Веласкеса.

Циклопи… — в давньогрецькій міфології одноокі велетні.

Раскін (Рескін), Джон (1819–1900) — англійський теоретик мистецтва, критик, публіцист. В своїх працях «Сучасні живописці» (1843–1860), «Сім світочів архітектури» (1849) та ін. розвиває концепцію єдності краси й добра, з позицій романтизму виступає з критикою капіталістичної цивілізації, ворожої мистецтву як синтезу природи, краси та високої моралі.

Зігфрід (Сігурд) — герой давньогерманського епосу, втілення краси та мужності.

Пентаполін Гарамантський — персонаж рицарських романів. В першій частині роману «Дон-Кіхот» Сервантеса (розділ XVIII) героєві замість стада баранів ввижаються війська Пентаполіна та його ворога імператора Аліфанфарона.

Перемога під Павією… — у 1525 році відбулася битва під Павією (північна Італія) між іспанцями та французами. У ній іспанські війська знищили понад 10 тисяч солдатів ворога й захопили у полон французького короля Франціска І.

Імператриця Євгенія (1826–1920) — дружина французького імператора Наполеона III, уродженка Гранади.

Ватто, Антуан (1684–1721) — відомий французький живописець і гравер. Своєрідний стиль Ватто визначається граціозністю образів, витонченістю. Творчість Ватто сповнена глибокого людського почуття, тонкої лірики. Відомий як автор творів на теми «галантних сцен» та на театральні сюжети.

Цитра — струнний щипковий музичний інструмент, відомий у Західній Європі з кінця XVIII ст.

Квірінал — папський палац у Римі, головна резиденція італійських королів (1870–1946 рр.); з 1948 р. — резиденція президента Італійської республіки.

Рубенс, Пітер Пауль (1577–1640) — видатний представник фламандської школи живопису. У його жіночих портретах виразність і витонченість поєднуються з життєвою повнокровністю образів. Художник виконував дипломатичні місії в Іспанії.

Єлена Фурман (Фоурмен) — друга дружина Pубенса, образ якої став центральним у пізній творчості художника.

Дож — так називався правитель Венеціанської (к. 7–18 ст.) та Генуезької (XIV–XVIII ст.) республік.

…вагнерівського мідного грому… — Вагнер Ріхард (1813–1883) — відомий німецький композитор, диригент і драматург. Важливу роль відводив у своїх творах оперному оркестру.

Валькірії — діви-войовниці, богині, які, за скандинавською міфологією, розподіляли перемоги та смерть на полі бою. Із скандінавських легенд про Нібелунгів, де виступають валькірії, Р. Вагнер запозичив сюжет опери «Валькірія».

…четверик золотих коней… — антична скульптура, що колись прикрашала тріумфальну арку Константина в столиці Візантії. Була перевезена до Італії і увінчала фасад собору св. Марка у Венеції.

Виставка в Парижі — йдеться про всесвітню паризьку виставку 1889 р.

…перипатетичний урок… — (грецьк. peripatetikos — той, що прогулюється). Поняття пов’язане із звичкою давньогрецького філософа Арістотеля, який, за переказами, викладав учням свою філософську систему під час прогулянок.

Пардо — королівська резиденція поблизу Мадрида.