Бог перебив його:
— Ми пам'ятаємо цей параграф.
— І не тільки вбивав, — продовжував чорт, — а й прелюбствував, обманював і т. д., і т. п., панове. Тобто маємо вульгарний випадок без особливих відхилень, і я вважаю, що в зв'язку з тим, що ми вже розглянули понад десять мільярдів таких справ і знаємо, що вони майже не відрізняються одна від одної, я можу роздати вам стандартний обвинувальний висновок, з яким підсудний може ознайомитися в ході процесу. Зі свого боку мушу додати: вину Грейта посилює те, що він увійшов у злочинну змову з одним з найбільших убивць сучасного світу, якого ми давно чекаємо тут і на якого заведено, як виняток, спеціальне досьє. Я маю на увазі відомого вам усім Франца Ангеля. Отже, панове, полковник Грейт продавав молодих дівчат до гаремів Близького Сходу та до домів розпусти, я прошу вибачення у панів апостолів за це слово, але, сподіваюсь, воно знайоме їм. Коли ж ні, то я коротко поясню, в чому полягає суть справи.
— Дуже просимо… — почулося з крісел, та бог суворо глянув на апостолів і наказав чортові:
— Не треба. І заокруглюйтеся. У вас залишилось, згідно регламенту, сорок з половиною секунд.
— О-о! Я вкладуся, — відповів чорт догідливо. — Таким чином, панове, прокуратура вимагає від суду покарати підсудного двомастами тисячами років одиночного ув'язнення з майбутнім позбавленням права відвідувати клуби та інші розважальні установи ще сто тисяч років. Можна було б, звичайно, засудити його на підсмажування на повільному вогні, та наш будівельний трест, панове, зволікає справу реконструкції пекла, і ми маємо сигнали, що в тресті засіли шкідники, якщо не сказати більше, панове. Та це — тема окремої розмови у вузькому колі, яке мусить зібратись найближчим часом. Прошу занести цю вимогу до протоколу. Я скінчив, панове. Дякую за увагу.
Чорт сів і переможно подивився на присутніх.
Апостоли кволо поплескали, і Грейт вирішив використати цей факт у своїй промові: відразу видно упередженість присяжних.
— Тепер ми вислухаємо аргументи протилежної сторони, — сказав бог.
Ангел замахав крильцями й підвівся, не спираючись руками на підлокітники крісла.
«Зручно», — подумав Грейт. Задивившись на адвоката, він не помітив, як один з архангелів поклав йому на коліна невеличкий клаптик паперу, на якому великими літерами було написано, що він, полковник Кларенс Грейт, звинувачується у порушенні десяти заповідей, встановлених Владикою. Грейт ледь встиг пробігти лише одне речення цього обвинувачення, як ангел-адвокат заговорив тонким і співучим голосом, яким полюбляють говорити проповідники у провінційних церквах.
— Мій шановний опонент пан чорт зарахував цю справу до числа стандартних і (дозвольте мені подивуватися його безвідповідальності) насмілився навіть роздати усім стандартний обвинувальний висновок. Хоча і не озброєним оком видно цілий ряд пом'якшувальних обставин, які переводять справу мого підзахисного в розряд не стандартних, а таких, які підлягають уважному розглядові й караються, в крайньому випадку, позбавленням волі до п'ятдесяти тисяч років з відбуттям покарання не в одиночній, а загальній камері з усіма вигодами і триразовим харчуванням. Насмілюсь звернути вашу увагу, панове, на ці пом'якшувальні обставини…
Ангел ефектно помахав крилом, наче віялом, і продовжував по паузі:
— Пан чорт уже казав, що підсудний заробляв гроші, продаючи дівчат до гаремів і, я не цураюсь цього слова, борделів. Але що таке сучасна молода дівчина там, — ангел вказав на підлогу, — на землі. І чи варто нам взагалі захищати цих зіпсованих істот, які дійшли до того, що вигадали міні-спідниці?
«Точно, гомосексуаліст!» — вирішив Грейт.
— Зазирніть у душу мого підзахисного, — ангел тицьнув пальцем у полковника, — і ви побачите, що він щиро бажав добра цим нещасним зіпсованим істотам — адже в гаремах вони одержували все, чого прагне сучасна жінка: чоловіка, їжу і одяг. До речі, я хотів звернути увагу шановних панів апостолів на те, що мій підзахисний вивозив дівчат на колишню батьківщину панів присяжних, у район Дворіччя і Близького Сходу, і апостоли, які курирують цей шматок земної поверхні, повинні враховувати, що цим він робив приємнішим існування повноважних представників наших на землі шановних шейхів, султанів та інших малих владик. Але все це між іншим, і я переходжу до головної пом'якшувальної обставини, яка, на жаль, пройшла повз очі шановного пана прокурора чорта.
Ми всі, панове, знаємо, що найбільше перешкоджає поширенню віри на землі комунізм, з яким ми останнім часом повинні об'єктивно рахуватись. Нам всім слід всіляко підтримувати уряди тих держав, які борються з комунізмом, і, зокрема, тих людей, які вносять свій посильний вклад у цю справу. Мій підзахисний, панове, щодня фінансово підтримував свій богоугодний уряд, купуючи не менше пляшки спиртного. Винна монополія — одна з основних галузей державного прибутку, і, якщо потрібно, я можу навести статистичні дані, які підтверджують це. Не треба?.. Я так і думав, панове, тим більше, що апостоли, яким буде доручено вирішити долю мого підзахисного, під час перебування на землі самі не раз користувались послугами торговців спиртними напоями. Згадайте, панове апостоли, приємні хвилини після того, як ви побачили дно пляшки, і ви з зовсім іншою міркою підійдете до мого підзахисного.
Ангел уклонився і сів так само ефектно, як і підвівся.
Його промова розчулила Грейта, і він почав серйозно вважати себе ідейним борцем і мало не мучеником.
Та бог глянув на нього пронизливо й насмішкувато — полковнику зробилося соромно й тоскно, як хлопчиськові, котрого батько збирається відшмагати.
«Грейт скочив і втупився у бога запопадливо, бо відчував — зараз почнеться справжнє, а все, що було, — нічого не варте базікання.
Бог наморщив лоба й запитав його:
— Ну, скажіть, для чого вам потрібно було все це?
Полковник відчув, що в цьому не дуже-то й оковирному запитанні вся суть, весь зміст його життя; бог вловив головне і хоче прямої і недвозначної відповіді. Але прості, звичайні слова, якими тільки й можна було висловити все, що йому раптом захотілося сказати, не лізли в голову, полковник виструнчився й почав так, буцімто віддавав рапорт:
— Пане бог, панове апостоли-присяжні! За час тимчасового перебування на землі я наробив багато лиха і визнаю це з усією прямотою!
І знову бог наморщив лоба. Він перехилився через стіл і поманив пальцем Грейта.
Полковник, ледь переставляючи неслухняні ноги, наблизився і тепер стояв за два кроки од бога, дивився просто в його пронизливі очі і думав: чому це бог, розмовляючи, так смішно, зовсім по-старечому плямкає губами?
— Що вам потрібно було в житті? — запитав бог.
Полковник відповів, не роздумуючи, — надто часто мріяв про це:
— Три мільйони!
— Але для чого вам вони? — бог запитав так, наче міг одразу викласти таку суму на стіл і відпустити Грейта на землю.
Полковник переступив з ноги на ногу.
— Ну, щоб гарно жити… — відповів не зовсім упевнено. — Щоб бути багатим…
— Скільки ви витрачали на землі щомісяця?
Грейт відчув підводний риф у цьому запитанні й запротестував:
— Але я хотів більшого. Кожна людина прагне більшого і завжди сподівається на краще!
— Добре, — махнув рукою бог, — скільки було потрібно для задоволення всіх ваших примх? Я сам відповім: дві тисячі доларів на місяць. Якщо б ви поклали три мільйони в банк за п'ять процентів річних, то мали б, — бог на секунду замислився й поворушив пальцями, як звичайний банківський бухгалтер, — мали б дванадцять з половиною тисяч на місяць. Для чого вам стільки?
Грейт не розгубився, пояснив так, наче перед ним сидів не Владика, а пришелепуватий невдаха-учень:
— Але ж три мільйони — тьху!.. — плюнув на вичовгану до блиску паркетну підлогу, та одразу схаменувся і зробив спробу загладити свою нетактовність: — У нас в Штатах люди мають мільярди. Це знає кожний, і кожний хоче стати таким.
— Будь-якими засобами?
В цьому запитанні також був якийсь підтекст, та Грейтові вже було не до дипломатії.
