Комунікатор видає Маркову чергову порцію новин. До Сектора Кастора імператор відправив додаткові сили. Два безпілотних крейсери з нейтронними випромінювачами. Новим командуючим П'ятнадцятим флотом, замість загиблого Скіфі, призначено адмірала Язіда, представника земного аристократичного клану. Знайдено вбитим досвідченого офіцера Джи Тау, який багато років працював під прикриттям на Бальсані. На Кідронії штурмовими загонами знищено ще одне підземне місто бунтівників. Там, після жорстокого бою, знайдені тіла ста двадцяти клонів-шахтарів, які брали участь у масових вбивствах колоністів. Затримана раніше Фатіма Ферфакс зізналася під час допиту, що була учасницею заколоту і брала участь у вбивстві намісниці леді Унно. Активність ящерів помічена в районі Ахернару (Альфи Ерідана), зірки, навколо якої обертається колонізована землянами планета Сельва. Корабель ящерів пройшов на відстані одної сотої парсека від Ахернару. Експерти, які вивчали місце старту скеґера, на якому Шерма Шайнар вивезла з Кідронії Вей і Вольска, визначили, що його двигун мав незначний дефект, аналогічний дефектові двигуна шестимісного корабля UJ09 «Серенітіс», що зник у системі Ніргарі дванадцять років тому.

«Ніргарі! Сонце Ноли! — Марков подумки замальовує останнє повідомлення в червоний колір і обводить його рамкою. — Отже, їхня секретна база схована десь недалеко звідси. Скоріш за все, партизани використовують замаскований військовий об'єкт Федерації, який свого часу не змогли знайти імперські сили, що проводили зачистку Сектора Кастора. Ну що ж, їм не вдалося, а ми спробуємо знайти цю зміїну нору».

Марков подумки відзначає, що навіть у тому випадку, якби для пошуків бази повстанців вдалося задіяти два нові безпілотники, раніше ніж за місяць ніяк не вийде охопити пошуками простір у радіусі двох парсеків навколо Ніргарі. А прочісування «густим гребенем» сфери з радіусом у чотири парсеки триватиме більш як три місяці.

«Цікаво, куди ж вони сховали «Максвела»? Це ж не скеґер, а величезний лайнер. Його не припаркувати до астероїда й не закрити маскувальною піною».

— З'єднайте мене з базою даних Служби, — наказує Марков.

На екрані з'являється стурбоване обличчя оператора.

— Офіцере, запитайте дані про власника скеґера «Серенітіс».

— Уже зроблено, комісаре. Виводжу на ваш зовнішній комунікатор.

На екрані виникають літери й цифри. Марков пробігає їх поглядом. Скеґер належав власникові невеликої ноланської фірми. На тривимірному зображенні — усміхнений молодий темношкірий мачо. Його фірма виробляла обладнання для готелів та автономних житлових блоків у підводних поселеннях. Після зникнення скеґера сестри власника продали його бізнес і переселилися на Землю. Обидві нині ведуть богемний спосіб життя. Вони — імперські громадянки першої категорії. Ні в чому бунтівному не помічені. Цих жінок слідчі Джи Тау почнуть допитувати вже через шість годин.

Марков читає численні нудні звіти про рейси й ремонти скеґера. Кідронія, Тарга, Бальсана, знову Кідронія…

«О! А це вже цікаво!» — Марков нервовим доторком пересуває зображення. На екран виповзає звіт про рейс «Серенітіс» до системи зірки Боллота у чотириста другому році. Згідно зі звітом, власник скеґера інспектував там роботи компанії з монтажу обладнання для житлових модулів дослідницької станції.

Клац! На екрані зображення знайомого оператора. Тепер можна бачити не лише його обличчя, а й комірець зі срібними нашивками корвет-лейтенанта.

— Надайте мені всю інформацію про станцію 944 у системі Боллота. Лейтенанте, це терміново. Код «три А».

За тридцять секунд він уже вчитується в сертифікат астрофізичної науково-дослідницької цивільної станції 944. Побудована у триста п'ятдесятому році Міністерством забезпечення міжзоряних перельотів Федерації Ноли. Три наукових і два житлових куполи на скелястому супутнику шостої планети. Термоядерний реактор малої потужності в якості джерела енергії. Житлові куполи заглиблені у ґрунт і споряджені пасивними протиметеоритними екранами. Станція призначалася для спостереження за еволюцією невеликої «чорної діри» в районі Боллота — нестабільного і самотнього об'єкту в зоні високого вакууму. Вчені Федерації тоді припустили, що «діра» під упливом гравітації Кастора міґрує і з часом загрожуватиме рейсам гіперпросторових кораблів через транзитний Шістдесятий лімес. Тому було вирішено встановити за небезпечним об'єктом оперативне спостереження з близької відстані. Дослідники працювали на станції позмінно, не більше шести вчених у кожній зміні. Персоналом станції 944 були отримані унікальні дані про взаємодію гравітаційних полів «діри» з міжзоряною речовиною та про переміщення «діри» в напрямі лімесу, котрий під впливом космічного монстра також почав змінювати свої фізичні параметри. Після падіння Федерації станцію закинули і відновили чергування на ній лише на початку п'ятого століття ЕВ. Саме тоді фірма власника «Серенітіс» отримала замовлення на дооснащення дослідницької станції більш ефективними та сучасними системами життєзабезпечення.

На перший погляд, у всьому цьому немає нічого підозрілого.

«Але чому, — аналізує інформацію Марков, — замовник звернувся не до солідних будівельних компаній з їхнім досвідом реставрації і модернізації подібних станцій, а до невеликої містечкової фірми. Раніше вона, наскільки можна зрозуміти, взагалі не займалася космічними спорудами, а спеціалізувалась винятково на підводних готелях. Які були у замовника мотивації? Помірніші ціни? Корупція? Патріотичні переконання? А, між іншим, хто-хто там був замовником?»

Замовником модернізації станції 944 виявився провідний ноланський Університет імені Сідні Столкіна. Станція перебувала на фінансовому балансі тамтешнього факультету астрофізики. Для відновлення її роботи факультет отримав солідні ґранти від імперського уряду і кількох транспортних мегакорпорацій.

«Ага, Університет! В університетах завжди можна знайти гнізда незадоволених, усяких хитких інтелектуалів і навіть недобитих повстанців», — вирішує Марков. Він наказує невидимим адміністраторам на Нолі:

— Спрямуйте безпілотний корвет із резерву Другого флоту для інспекції системи Боллота. Провести повну перевірку системи на предмет знайдення штучних об'єктів, сигналів та випромінювань. Нехай там ретельно все обмацає.

— Буде виконано, комісаре! — голосно доповідають десь у його черепі. Тіронієць кривиться. Він ще не звик до такої неозорої влади.

«А все ж це класно, Рене, — каже він собі, — коли ось так, за одним лише твоїм словом, цілий корвет стрибає туди, куди треба. Або куди не треба».

Станція на карликовій планеті 4КВ016:54в,

околиці зірки Боллота, Сектор Кастора.

2 октомбрія 416 року Ери Відновлення

— Добридень, баронесо, — Вольск зупиняється на порозі крихітної кімнати. Її спартанський інтер'єр освітлюють ґалогенні лампи. Примітивні, але потужні.

— Заходьте, Алексе, — Ґвен Вей зустрічає його привітною посмішкою. — У цих апартаментах мій титул звучить кумедно.

— Цілком миле приміщення. Ми всі тут у тісноті.

— Окрім вашої чарівної Тами.

— Вона тепер Шерма.

— Так-так, я весь час забуваю. Але не будемо про неї.

— Не будемо.

— Кажуть, «Максвел» практично готовий до перельоту?

— Я чув про це, — Вольск милується мерехтінням концентрованого світла на волоссі арпікранки. — Але я досі не можу уявити, щоб цивільний лайнер цього типу досягнув Агрегата Оріона. Це ж аж чотири стрибки в один бік[62]. Запасів тритію не вистачить.

— Напевно, вони модернізували корабель. У них тут є заводи.

— Так, вельми просунуте поселення. Ви часом не знаєте, Ґвен, де саме ми перебуваємо?

— Вони не кажуть, і це зрозуміло. Партизани. Але мені вдалося заглянути до панорамного ілюмінатора. Кастор поряд. Світить не гірше від місцевого сонця. Ми десь у його Секторі.