Преимущественно важны леса по влиянию их на образ жизни и удовлетворение потребностей как для человека вообще, так и в частности для отдельных народов; важны потому, что деревья и кусты, прочными своими стволами возвышающиеся над снегом в зимнее время, соединяются, кажется, с определенными границами и могут давать понятие о климате. В наблюдениях над сим предметом есть еще много промежутков. Здесь следуют достопримечательнейшие описания важнейших родов деревьев и кустарников. Епиграфы Чи бачиш, як ми обідрались! Убрання, постоли порвались І нужі повна очкурня; Кожухи, свити погубили, І з голода в кулак трубили, — Така нам лучилась пеня. * * * Тут танцьовала викрутасом І пред Енеем вихилясом Під дудку била третяка. * * * І після танців варенухи По кухлику їм піднесли, А молодиці-цокотухи Тут баляндраси понесли. * * * Да й сам Еней-сподар і паню Підмовив париться у баню: Уже ж було не без гріха! * * * …Піджав хвіст, мов собака, Мов Каїн затрусивсь увесь, Із носа потекла табака. Не здужав голови звести, Поки не випив півквартівки, З імбером пінної горілки І кухля сировцю не втер. — Я роздавлю тебе, як жабу, Зотру, зомну, мороз як бабу, Що тут і зуби ти зожмеш. — * * * Чи знаеш, він який парнище? На світі трохи есть таких, — Сивуху так, як брагу, хлище. — * * * Од сонця ввесь він попалився І губи, як пузир, надув, Очища в лоб позападали, Сметаною позапливали, А голова вся в ковтунах. Із рота слина все котилась, Як клоччя, борода скомшилась, Всім задавав собою страх. — * * * Сорочка зв’язана узлами Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето була в дірках. Замазана була на палець, Запалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились Зовсім хоть вижми помочились, Пошарпані штани були. * * * Відкіль такії се мандрьохи, І так уже вас тут не трохи, Якого чорта ви прийшли? Хіба щоб хату холодити. — * * * І всі розумні хвило<….>, Що в світі вчились мудровать, Ченці, попи і крутопопи Мирян щоб знали научать. Щоб не ганялись за гривнями, Щоб не возились з попадями, Та знали церковь щоб одну; Ксьондзи, по кінські щоб не ржали. * * * І ті були там лигоминці, Піддурювали що дівок, Що в вікна дрались по драбинці Під темний, тихий вечерок, Що будуть сватать їх, брехали, Підманювали, улещали, Поки добрались до кінця. Тогді дівки обман пізнали, Да ба! — уже товстеньки стали, Що послі сором до вінця. — * * * Хоть чоловікам не онее, Да коли жінці, бачиш, тебе, Так треба угодити їй. * * * Бо щоки терли маніею, І блейвасом і ніс, і лоб, Щоб краскою, хоть не своею, Причаровать к собі народ. Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб подвести людей на гріх, Пиндючили якіїсь бочки, Мостили в пазусі платочки, Все жарти їм були да сміх. * * * Іще як самі дівовали Да з хлопцями як гарцювали, Та й по дитині привели. * * * Щоб не своїм не торговали, Того б на одкуп не давали, Що треба про запас держать. * * * І може б навістив Сибір, Та смерть ізбавила косою, Що кат легенькою рукою Плечей йому не покропив. * * * Як по шинкам вночі ходили І як з кишень хустки тягли. * * * Ремнями драла, мов биків, Кусала, гризла, бичовала, Кришила, била і щипала, Топтала, дряпала, пекла, Порола, корчила, товкла, Вертіла, рвала, шпиговала І кров із тіла їх пила. * * * Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були, Люльки курили, полягавши, Або горілочку пили, Не тютюнкову і не пінну, Но третьопробну, перегінну, Настоянную на бад’ян, Під челюстями запікану, І з ганусом і до калгану, В ній був і перець, і шапран. * * * І ласощі все тільки їли, Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі, З кав’яром пухлі буханці; Часнок, рогіз, паслін, кислиці, Козельці, терн, мед, полуниці, Крутії яйця з сирівцем, І дуже смачнюю яешню Якусь німецьку, не тутешню, А запивали все пивцем. |
