***СИЛЬВЕСТР МАТВІЙЧУК***
З найкращими
побажаннями внучці Камілі посвячую ...
КАМІЛА
Ти прийшла в моє життя як сяйво,
Як надія, сонце і весна
Дідусем ти будеш мене звати,
Внученька, зоря моя ясна.
У очах твоїх ясниться небо,
Голосок, мов пісня солов'я
Наче крильця, рученькі у тебе,
Ангелочку, крихітко моя.
Будь в єднанні з небом і землею,
Бо життя - колейдоскоп із див.
Йди у світ із чистою душею,
Бо для тебе Бог його створив.
15.12.2007р.
в день Хрещення .
Співає святий Давид, звіщаючи слова Неба, вдаряючи в струни. Звуки гусел – звуки небесні. В них блаженство людини. Слова пісень сповнені духовного змісту, Божої премудрості.
Слухайте, що говорить Святий Дух вустами Давида про блаженство людське.
Був Давид царем і не стверджував, що престол царя дає блаженство людині.
Був Давид найбагатшою людиною і не говорив, що блаженство у багатстві.
Був Давид талановитим полководцем, одержав багато великих перемог, але не сказав ні разу, що в славі переможця блаженство людини.
Через багато-багато років доносяться до нас звуки співця, повторюючись неповторними голосами на землі.
Всі, хто шукає щастя, бігає за земними насолодами і задоволеннями, слухайте священні пісні, які нам посилає Небо.
Блаженна людина, яка присвячує своє земне життя виконанню Божих Законів. Вона буде як дерево, посаджене біля водних джерел.
ПСАЛОМ 1
“Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків”.
Не ходіть на раду нечестивих,
Не ходіть за тим, хто п’є вино.
Не росте бур’ян на Божій ниві,
А росте добірнеє зерно.
Не ходіть дорогою лукавих,
Заростуть травою їх шляхи.
Не шукайте ні грошей, ні слави,
А покайтесь за свої гріхи.
Бо нема таємного нічого,
Всевидюче Око бачить все.
Для людей є Заповіт Святого,
Що життя нам вічнеє несе.
ПСАЛОМ 2
“Чого то племена
бунтують, а народи задумують марне?””
Земні царі сміялися пихато:
Ми є для всіх і Бог, і честь, і влада.
Не шанували Господа затято,
І проти Господа збирали раду.
І розуму у Бога не просили,
Самих себе вважаючи за Бога.
Та їх змела у безвість Правди сила,
І небуттям покрилась їх дорога.
Немає миру-злагоди у людства...
Лиш ненависть, колючий дріт кордонів.
Вже чути – наполегливо і люто,
Біжать апокаліпсистичні коні.
ПСАЛОМ З
“Багато-хто кажуть про душу мою: Йому в Бозі спасіння немаєе!”
Говорять часто позаочі люди:
Нема йому спасіння і не буде!
Та хто їм право дав когось судити,
Без волі Бога суд такий вершити?
Я теж, як всі, обтяжений гріхами,
Наосліп йду тернистими шляхами.
З відкритим серцем йде Господь до мене,
Щоб не згорів я в огненній гієні.
Я чую – Бог мій стукає у двері,
І я з ним сяду поруч до вечері.
Якщо до Нього йдем з душею в горі –
Наш Бог не месник, не суддя суворий.
ПСАЛОМ 4
“Коли кличу, озвися до мене, Боже правди моеєї... Помилуй мене і почуй молитву мою!”
Коли я, Боже, тебе кличу,
Ти завжди чуєш голос мій.
Моя молитва – не привичка,
А сіль морська моїх надій.
До Твого вічного престолу
Я жертву правди принесу.
Я – колос на Твоєму полі
Що догляда його Ісус.
Не відвернись, мене помилуй,
І відверни з доріг біди.
Нехай Твоя Всевишня сила
Мене просвітить назавжди.
ПСАЛОМ 5
“Провадь мене, Господи, в правді Своїй задля моїх ворогів, і вирівняй передо мною дорогу Свою”.
Ти не той, хто ненависті хоче,
Зло повік в тобі не пробуває.
Світло правди світить в наші очі,
Нас промінням вічним очищає.
Ворогів моїх відкинь від мене,
Гріб відкритий їхнє горло стало.
І розслаб повіки їм рамена,
Скинь з вовків овече покривало.
Всі, хто полюбив Тебе, радіють.
Ти, немов щитом, їх захищаєш,
Бо любов, і віра, і надія
В чистім серці повсякчас палають.
ПСАЛОМ 6.
“У смерті нема пам’ятання про Тебе, у шеолі хто буде хвалити Тебе?”
Не карай мене, Боже, у гніві Своїм,
У Своїм пересерді Ти, теж не карай.
Вічно буде стояти небесний Твій дім:
Таємничий, жаданий, омріяний рай.
Очі в’януть мої від печалі давно,
Кривда скрізь торжествує на грішній землі.
Лицемірство, обман, грошолюбство, вино,
Повсідались на троні, немов королі.
Посоромлені будуть мої вороги,
І закінчаться скоро їх блудні путі.
Божий гнів переповнить усі береги,
І вспадкують цей світ добротворці святі.
ПСАЛОМ 7
“Коли я доброчинцеві злом відплатив і без причини ограбував свого противника, ворог нехай переслідуе душу мою...”
Нехай мене карає Божая рука,
Хай гнів Господній переповнить вінця,
Якщо вкраду останній шеляг в жебрака,
І скривджу безневинно доброчинця.
Якщо голодному у хлібі відкажу,
Якщо несправедливо буду свідчить,
То, видно, перейшов давно я ту межу,
Де неможливо вспадкувати вічність.
ПСАЛОМ 8
“З уст дітей і немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів”
Коли я бачу сонце, небеса,
І все, що на землі навколо мене,
Тобою, Боже, створена краса
Зачарувала світ оцей зелений.
Правицею Ти коронуєш нас,
І слава Твоя понад небесами.
Створив Ти вічність, простір, час,
Щоб стали люди вірними синами.
І ймення найвеличніше Твоє
У вічності ніколи не загине.
Вже нова ера в світі настає
І житиме по-іншому людина.
ПСАЛОМ 9
“Та буде Господь Пробувати навіки,
Він для суду поставив Престола свого”
Який високий, Боже, Твій престол,
Яка терниста до Тебе стежина!
Прямують всі безбожники в шеол,
Проливши кров Твого Святого Сина.
Вони не Бога – сатану зовуть,
Щоб “уздоровив” їм душевні рани.
Тече отрута смертна з їхніх вуст,
І повні вони зради і обману.
Коли Ти, Боже, вершитимеш Суд,
Коли стихії навкруг запалають,
Про бідних і убогих не забудь,
Що руки чисті до Тебе здіймають.
Старець Оптиної пустелі о.Іван говорив: “Якщо на вас нападае ворог і творить вам різні неприемності і біди, то візьміть мою пораду: читайте вранці та увечері, а також; перед початком ваших молитв Псалми 26, 50, 90.
А перед ними прочитайте молитву “Богородице, Діво, радуйся...”
Тоді вас не здолає ні ворог, ні вода, ні вогонь”.
ПСАЛОМ 26
“Господь мое світло й спасіння мое, – кого буду боятися?”
Господь – мого життя Твердиня
Кого іще мені боятись?
Для мене Він – не шлях в пустині,
Я в змозі з Богом все здолати
Він спинить недругів гонитву,
І посоромить їхні дії.
Бог чує всі мої молитви,
Гартовані в огні надії.
І проти кривди Божа сила,
Тож кожну мить Його прохайте.
Бо Він – це наші вічні крила,
Тож Бога в славі прославляйте.
ПСАЛОМ 50
“Помилуй мене, Боже, у великій милості Твоїй і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої”
Помилуй мене Боже, бо Ти є милосердним,
Очисти мою душу, спаси і сохрани.
Я хочу бути чистим, і хочу буть спасенним,
Почуй мене, о Господи, не зарахуй вини.
Із мого беззаконня обмий мене іссопом,
Бо я перед Тобою лукаве учиняв,
І спалює на попіл мене великий сором,
Що я Тебе раніше душею не сприйняв.
Тобі приношу жертву – свою низьку покору.
Та жертви Ти не прагнеш, лише мого спасіння,
Яке приніс Ісус нам на Голгофську Гору,
Щоб ми пізнали правду святого Воскресіння.
ПСАЛОМ 90
“Хто живе під кровом Всевишнього,
хто в тіні Всемогутнього мешкае,
Той скаже до Господа: “Охорона моя, та твердиня моя, Боже мій”
Хто під покровом Господа живе,
Щомиті він Його в душі зове.
І Бог йому твердинею постав,
На всіх важких дорогах захищав.
І не прийде у дім твій гнів і зло,
І сум не затемнить твоє чоло,
Не заподіють смерті вороги,
Об гострий камінь не зіб’єш ноги.
Бо Він, Всевишній, скаже ангелам,
Щоб стерегли тебе як Божий храм.
Бог є основа, Він усе вершить.
Тож кличте Бога – Він ваш меч і щит.
Свята Почаївська Лавра
Ще здалека видніються позолочені Куполи Лаври. Величні, осяяні сонцем, величезні архітектурні колонади наче підпирають чисте блакитне небо. Невагомі пухнасті сніжинки, мов небесна манна, ніжно і урочисто опускаються на землю. Відчувається якась дивна спільність неба і землі.
Їдуть і йдуть до храму люди не тільки з України, але і з інших країн. І в кожного – хресна дорога до Вселенської Матері. Кожен несе сюди свою душу і серце, горе і радість, віру, надію і любов.
Не стараюся словами описувати велич Лаври, ту благодать, яка вливається живою водою в душу, те піднесення душі та тіла, яке відчувається в храмі Православ’я. Цього не розказати, ні пером не описати, як говориться в народі. Це можна відчути тільки чистим серцем і душею.
О глибино Божої премудрості і благодаті! О Пресвята Діво Маріє, наша Всевишня Ненька! Як потрібно прожити важке земне життя, щоб заслужити у Всевишнього Отця найвищої у світі нагороди, якої удостоїлася Ти, щоб на протязі всього людського життя на землі випала на Тебе найпочесніша місія – стати Матір’ю Сина Божого, який Своє життя віддасть за всі людські гріхи. Це дуже важко збагнути нашим земним обмеженим розумом.
Понад 700 років назад на Почаївську Гору, що здавна славилася дуже багатьма дивами, ступила Свята Богородиця. Вона з’явилась монахові Іову і поставила по Собі виразний слід “Цільбоносну Стопу”. Ця стопа, як слід її ноги, наповнилась чистою водою. Вода ця тече безперестанно і вважається чудодійною. Всі п’ють цю воду і беруть додому. Стопа Божої Матері найбільша і найперша святиня Почаївського монастиря.
Сьогодні ми стоїмо на порозі другого тисячоліття християнства в Україні. Ми повинні стати вільними. Вільними від зла, воєн, партій, ідеологій, марновірства, в’язниць. Вільними для любові, молитви, пізнання, радості, творчості.
Україна завжди знаходила силу витривалості, щоб нести важкий хрест на Голгофу з Ісусом завдяки допомозі Великої Матері Всесвіту, Матері українського народу. Хай Її вічний Покров завжди буде з нами!
25-26 грудня 1999 р
м.Почаїв.
Почаївська Лавра
Почаївська лавра... Почаїв...
Тут витоки нашого серця.
Тут нашої віри початок,
Свята Православ’я фортеця.
Вкраїни зоря найсвітліша,
Нев’янучий цвіт Батьківщини.
Ти – слава і гордість нетлінна,
Ти – Божого дару перлина.
Стоїш ти давно оберегом
За волю, свободу людськую.
Ти – Світло, що в душі беремо,
Ти – дума про Матір Святую.
Під небом велично звелися
Твої куполи золотії.
Ти – наша духовна столиця
Пречистої Діви Марії.
Цільбоносна Стопа
З найдавнішого часу Почаївський монастир славився своїми святинями і ними він здобув розголос не тільки по Україні, а далеко за її межами.
Це було в давнину
На чудесній Горі...
День якимсь неземним
Божим сяйвом горів.
На вершині гори
Здіймав руки монах.
Губи тихо шептали
Його “Отче наш...”
І осяяло світло
Чарівне його,
І навкруг запалав
Життєдайний вогонь
До людей Матір Божа
Із неба зійшла
Принесла благодатного
Світла й Тепла.
Залишила Вона
Цільбоносну Стопу
Нам Вона і сьогодні
Ще указує путь
І струмує із неї
Живая вода,
Наче вічна любов.
Освяти нас, Святая Покрово
“Богородице Діво, радуйся, Благодатна Маріе, Господь з Тобою...”
(З Молитви)
Ти завжди, Богородице, з нами.
Серед вічних, чудесних святинь
Під Твоїми святими хрестами
Православна хрестилась Волинь.
Освяти нас, святая Покрово!
Хай завжди нам святі куполи
Осявають і душу, і Слово,
Що від Бога ми в серце взяли.
Ми зігріті любов’ю Твоєю,
Ми серцями, де Лавра свята.
А вона, як зоря над землею,
Звіщає про прихід Христа.
Біля ікони Почаївської Богоматері
Яка любов, надія, віра,
Яка безмірність доброти!
Ти Богом вибрана від віку
Як німб земної чистоти.
Твоє величне милосердя,
Як сонце вічності вгорі.
Візьми моє холодне серце
І поглядом Своїм зігрій.
Сьогодні вже бере початок
Апокаліпсистичний час.
Пречиста Діва, Божа Мати,
Ти гіркі сльози ллєш за нас.
Життя – це радість, чи погуба? –
Терзає думка кожну мить.
Я чую – шепчуть твої губи:
Життя – це Господа любить.
м.Почаїв
4.04.2002р
Почаївська Гора
Гора ця веде нас до Неба
І видно весь світ із вишини
Іду я, Покрово, до Тебе, –
Прийми мене, грішного сина.
Душа вознесінням палає,
Тут серце і розум воскреснуть.
Тут світське з душі вилітає,
Приходить блаженство небесне.
Я Богу молюсь на колінах,
Пречисту душею стрічаю...
Ніколи не вмре Україна,
Бо люди приходять в Почаїв.
7 квітня – Благовіщення
Пречистої Діви Марії
Благовіст
“І ось Ти в утробі зачнеш, Сина народиш, і даси Йому ймення Ісус”
(Ев. Луки; 1.31)
Вже в світі не було надій,
Щоб людство звільнити від зла.
“О благодатная, радій –
У Бога ласку Ти знайшла” –
Приніс архангел добру вість:
“Спасіння ваше почалось.
Хай знають всі народи скрізь,
Ім’я Йому – Ісус Христос”.
Земля прокинулась від сну.
Врочисто у великий піст
Народам радість і весну
Приносить Світлий Благовіст.
“Україна навернеться!” – промовляє Всесвітня Мати вустами Фатимських дітей. За останні десятиріччя Україна збагатилася докорінними переживаннями, яких не зазнав ніякий народ у світі.
Українці знають, що вільною людину може зробити тільки правда, основою якої є Бог. “Не думайте, що Я прийшов принести на землю мир. Не мир Я прийшов принести на землю, а меч” – говорить Ісус Христос (Євнг. св. Матвія; 10,34). Насамперед тут йдеться про пошуки справжньої дійсності, шукати шляхи до Бога серцем і душею. А це означає, що ми повинні думати про інших, забуваючи себе, мати силу піднятися, коли упадеш, не зневірятись, а йти вперед до світлої мети за покликанням Духа Святого.
Життя – терпіння. Терпіння – боротьба. А хто присвячує життя боротьбі, повинен бути готовим до страждань.
Як ніхто інший, Україна зазнала великих мук, розчарувань, нещастя, пониження, знущання, лиха, поразок, скорботи, гіркоти Чорнобиля. Та все це виглядає по-іншому. Це не жахлива трагедія і вічне горе, це – особливе покликання, надзвичайний герб християнства.
Український народ з честю виконує своє вселенське покликання і гідно ставиться до завдання, яке поставлене перед нами Богом.
Трагічний шлях України немов шлях Ісуса Христа на Голгофу. “Господь кого любить того Він карає”.
(Посл. до євреїв; 12,6). Важке життя українського народу на протязі багатьох віків зумовлене тим, що Бог хоче з нашого безсилля викресати полум’я Життя.
Всі ми, земляни, пливемо в одному Ковчезі. І нам потрібна сама головна ще одна революція, що збувається в душі людини. Ми повинні змінитися, переродитися, навернутися до правди.
Історія українського народу, відлік нашої духовності починається біля хреста, який поставив на Київській горі апостол Андрій Первозванний. Цей хрест – наше покликання, наша хресна дорога, воскресіння України.
Іван Хреститель
“Ось перед обличчя Твое посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготуе”.
(Книга пророка Ісаї; 40,3)
Іван христив людей в Йордані,
І Дух Господній був із ним.
До нього йшли на покаяння
Юдея та Єрусалим.
“Чи ти Христос, що хрестиш нині?” –
Чув запитання від людей.
“Рівняйте Божий шлях в пустині.
Я – голос Того, що прийде”.
Був світлий день і небо чисте
Як Месію Іван хрестив.
В ту ж мить на Нього урочисто,
Як голуб, злинув Дух Святий
Почувся з неба голос Божий:
“Це Син Мій, слухайте Його!”
І чув цей голос грішник кожний,
Щоб в серці загорівсь вогонь.
Сокровення.
“О глибино багатства і премудрості, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його! Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому”
(Пос. св. ап. Павла до римлян, 11; 33-34.)
Хто розум Божий розпізнав?
Хто в змозі правду осягнути?
Хто рівний Господові став?
Хто є дорадник Абсолюту?
На все відведений свій час...
Та проти Правди зло повстало.
Як Бог Всевишній, кожен з нас
Повинен стати досконалим.
Нам треба істину сягнуть:
Закони світу – в Божім Слові.
І ми пізнаєм вищу суть
В надії, вірі, та любові.
Бездонна мудрість і знання,
І глибина Святої Правди
Відкриють Праведного Дня
Нам очі на Ісуса рани.
Вічність
“Нехай ще одне це не буде заховане від вас, улюблені – що в Господа день немов тисяча років, а тисяча років – немов один день”.
(Друге посл. св. ап. Петра. 3,8).
Дві тисячі років всього
У Всесвіті мізерна мить.
Христос дав нам вічний вогонь,
Щоб грішні серця освятить.
Ісус – Боже Світло з небес,
Що Божая мудрість дала.
Він гріх людський взяв на Себе,
Щоб Вічність людина знайшла.
* * *
Живіте по Божих Завітах,
Щодня багатійте у Бозі.
Хай церкви Господньої світло
Вам світить яскраво в дорозі.
І будьте завжди терпеливі,
І сійте зерно Заповіту,
Щоб щедро Господняя нива
Врожаїлась в грішному світі.
Найсвітліша мудрість
“Серце мудрих – у домі жалоби, а серце безглуздих – у домі веселощів”
(Книга Екклезіастова; 7,4)
Чи бачив ти, як мудреці сміються?
Сміються дуже часто лиш безглузді.
За грішний світ у мудрих сльози ллються,
А в пересмішників дороги блудні.
Солодкий сон в трудящої людини,
А ситість багачу несе безсоння.
Найкраще людям тим, що не родились,
Безбожність – пастка, для душі безодня.
Не будь занадто, друже, справедливим,
І мудрим не роби себе надміру.
Хто мудрий в Божім Слові, той щасливий,
І щастя, кому Він вселяє віру.
Нема під сонцем нового нічого:
Було те саме завжди спокон віку.
І найсвітліша мудрість: бійся Бога,
Бо лише Він – першооснова світу.
Вчіться прощати
“Благословляйте тих, хто вас переслідуе: благословляйте, а не проклинайте. Не платіть нікому злом за зло”.
(Посл. св. ап. Павла до римлян; 12; 14; 17; 21).
Учіться прощати своїм ворогам,
Моліться за тих, хто вам горе приніс.
Хай буде душа як Божественний храм,
Хоч в серці стоїть чаша праведних сліз.
Не вірте, як скажуть: нема доброти;
Бо в тому живе віковічная суть,
Щоб зло добрим прикладом перемогти,
Навчіться прощати, як вчив нас Ісус.
Тернисті та праведні Божі путі.
Нам випало щастя – нас Бог полюбив.
Господь за всіх нас пролив кров на хресті,
Прощайте усім, щоб і Він вас простив.
Святий Володимир Великий
Над сивим могутнім Дніпром
Земля в ореолі краси.
Стоїть з Животворним Хрестом
Хреститель Вкраїни – Руси.
Ми все пережили із ним:
Ворожі навали, біду
Розвіялось все наче дим,
До тебе я, Князю, іду.
Серця ще любов’ю горять.
Веди Святий Княже, вперед.
Як вічна і світла зоря
Сіяє твій праведний Хрест.
Марнота усе...
“Усі радощі земні – марнота”
“Підсумок усього: Бога бійся!”
(Книга Екклезіастова; 2; 23; 12; 10)
У світі немає нового нічого.
Що сталося нове – колись вже було
Ми, Всесвіту діти, шукаємо Бога,
Щоб витравив з серця лукавство та зло.
Та шлях цей веде не до Божого Світла, –
Нам треба боротись із злом повсякчас
Якщо будуть з нами Його заповіти,
Тоді Бог повернеться знову до нас.
Спочатку було Слово
“Споконвіку було Слово, а Слово у Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку”.
(Ев. св. ап. Івана; 1,1)
Спочатку було Слово
Все з нього почалося:
Вселення, люди, мова
Моря, птахи, колосся.
Створило Слово вічність,
І все, що бачать очі.
І все, у цьому світі
Із Словом жити хоче.
Воно під Божим лоном
Як праведна дорога.
Ми задушевним Словом
Єднаємося з Богом.
Воно для нас – Святиня,
Зерно життя людського.
У Всесвіті єдине
Благословенне Богом.
Господь послав нам мову –
Хай добре все ведеться
Яке посієш Слово,
Таким врожай збереться.
Реквієм
Пахло любистком і медом,
Кликали в гай солов’ї
Під розцвітаючим небом
Бігали діти мої.
Доля веселкою грала
Поміж прозорих хмарин,
Та, наче кара, упала
Чорная Зірка Полин.
Небо від горя поблідло,
Мертвого давши дощу.
Сину мій, донечко рідна
Як же я вас захищу?
Журиться стежечка ваша,
Начебто ваша вина.
Лихом отруєну чашу
Й вам тепер пити до дна.
Мертве чорнобильське поле
Смертю регоче у світ
І незагоєним болем
Скиглить дозиметр в траві.
Боже, де горе це діти? –
Болем у вічність кричу.
Діти мої, милі діти,
Як же я вас захищу?
О Боже, мудрість нам подай
“Знае Господь думки мудрих, що марнотні вони”.
(Перше пос. св. ап. Павла до коринтян; 3, 20).
Я вірю, Господи, що Ти
Був розіп’ятий і воскрес.
І сила, слава, Дух Святий
Твій Животворчий Вічний Хрест.
О Боже, мудрість нам подай,
І захисти від сатани.
За гріх земний не покарай,
А нас спаси і сохрани.
Що посіяв, те й пожну
Йду до пекла чи до раю?..
За спиною міх гріхів.
Вітер попіл розвіває
Мною спалених мостів.
На стежині то болото,
То ромашки зацвітуть.
Як позбутися скорботи?
Як в житті пізнати суть?
Не шукаю щастя, друзів,
І байдужий до грошей.
Захотілось мені дуже
Інших дорогих речей.
Щоб нікому не вчинити
Болю, гіркоти і зла,
Щоб добро усім творити,
Щоб душа лиш цим жила.
Не осуджую нікого,
Бо лиш Бог – один суддя...
В кожного своя дорога,
В кожного своє життя.
Ворогам усім прощаю,
Забуваю їх вину.
І один закон я знаю:
Що посіяв, те й пожну.
Біблія
О книга книг! Свята святиня,
Криниця мудрості, життя,
Всіх наших помислів твердиня,
Що ми несемо в майбуття.
Яка могуть в священнім звої!
Тут кожне слово, мов ковток
Господньої води живої,
Що очищає до кісток.
Яке блаженство душу гріє!
Тут кожна буква, мов смарагд.
Читайте люди, є надія –
Свята Голгофськая гора.
Читайте люди, поки в змозі,
Візьміть з подякою цей дар.
Ідіть по праведній дорозі
І пийте вічності нектар.
Хай наша кожна світла думка
В просторах Всесвіту літа!
В Словах Творця – уся наука:
Велична, вічна і свята.
І щоб душею добрим бути,
І не ходити навмання,
Хоч краплю треба осягнути
Трансцендентального вчення.
Святая Біблія від Бога,
Для нас її Він написав
На розум, совість, насторогу,
Щоб кожний істину пізнав.
Судний день
“А про день той і годину не знае ніхто: Ні Анголи небесні, ані Син, – лише Сам Отець”
(Ев. Св. Матфія; 24,36).
Про той останній Судний день
Вже скільки раз пророкували!
Казали: скоро ось прийде,
І вірити вже перестали.
А лжепророки, й сатана
Всіх будуть зводить знову й знову.
Та істина лише одна –
В словах Івана Богослова.
Свято-Покровський собор.
(пісня)
На Рівне Господь посилає
Святу благодать і любов.
Як вранішнє сонце сіяє
Величний Покровський собор.
Як посмішка Божої Мами
Сіяють святі куполи
О Боже, будь завжди із нами,
Як довго до Тебе ми йшли.
Приспів: Свято-Покровський собор...
Свято-Покровський собор...
Матінка Божа із Сином
Свято-Покровський собор...
Свято-Покровський собор...
Нашая світла святиня,
Віра, надія, любов.
Вчорашнє похмуре зникає,
Світи нам Покрово, світи.
Нехай нас любов’ю єднають
Твої православні хрести.
Ти нам – джерело у пустині,
Що воду живую дає,
Лікує і зло, і гординю,
Хто з вірою воду цю п’є.
Приспів:
Київ
(пісня)
Слова Сильвестра Матвійчука
Музика Оксани Лопухової
Люблю твої площі й каштани,
Столиця моя золота.
Колись тут Андрій Первозваний
Поставив святого хреста.
Тут князь Володимир Великий
Хрестив нашу Київську Русь.
Люблю тебе, рідна столице,
І Богу за тебе молюсь.
Приспів:
А Хрещатик, як хресна дорога,
Україну веде до мети.
І стоять на духовній сторожі
На церквах православні хрести.
Розцвітає неначе калина
Київ наш у блакитній ясі.
Україна – завжди Україна
У своїй неповторній красі.
Тут мужній Богдан з булавою
Велично сидить у сідлі.
Святая Покрово, з Тобою
Живемо на рідній землі.
Козацької честі та слави
Нікому у нас не забрать
А дзвони Печерської лаври
Господню несуть благодать.
Приспів:
Столице, у щасті та горі
Ти будеш завжди молода,
Допоки тече в синє море
Дніпровська живая вода.
Приспів:
Княгиня Ольга
Україна – відвічна гордине,
Вільна дума в тобі не погасне.
Із минулого, Ольго – княгине,
Ти приходиш у наше сучасне.
Ти – Вкраїна свята Берегиня
Молиш Бога про нашу державу.
Мудра Ольго, Святая Княгине,
Ти до нас принесла Православ’я.
З нами будуть святі Заповіти,
Ми країну піднімем з руїни,
Бо велично сидиш ти навіки
На духовнім престолі Вкраїни.
Монолог ненародженої дівчинки.
“Не убивай”
(Із Божих Заповідей)
Мама з татком покохались...
Я з’явилася у них.
Я в утробі мами гралась,
Бачила чарівні сни.
Буде падати, як манна
Тепле сонце із вікна
Першим словом буде “мама”
З кожним поглядом – вона.
Синьоокою я буду,
Із косою до колін,
Буду бігати по лугу
Сонцю й вітру навздогін.
Буду плакати, сміятись,
Слухать добрі казочки,
Маму з татком цілувати,
В небі рахувать зірки.
Буду птахою літати,
Буду квіткою цвісти
Схочу вірно покохати,
Схочу діточок зростить.
Відгукнусь на горе людське
Як на горенько своє
Добротою битись буде
Щире серденько моє.
Вдачу матиму привітну,
Не боятимусь біди.
І свою матусю рідну
Доглядатиму завжди.
Я хотіла світ обняти,
Що створив для мене Бог…
Та убила мене мати
Смертним вироком – аборт.
Не забирай печалі й болю.
“Довго терпіть: блаженний хто витерпить”
(Соб. пос. апотола Якова; 5).
Славами Бога возвеличу,
Молюсь Йому, поки живу.
У горі завжди Бога кличу
Та чомусь в радості не зву.
Я не жаліюся на долю,
На горе, сльози і журбу.
Не забирай печалі й болю,
Щоб Тебе, Боже, не забув.
* * *
Не все купується за гроші
Бо ще є совість, гідність, честь.
А їх не можна побороти
Ні словом, золотом, мечем.
Зумій у святості прожити,
Життя у кожного – одне.
За все приходиться платити,
Бо що посіяв, – те й пожнеш.
Святе письмо
Нема сьогодні Мойсея,
Пророків теж у нас нема,
Є книга мудрої ідеї
Така небесна і земна.
Святе письмо – жива водиця,
П’янкіша доброго вина.
Той, хто знайде святу криницю, –
Захоче випити до дна.
Свічка гасне
“Хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже”.
(Св. Ев. Матвія; 16,25).
Із милосердям і любов’ю,
Із чистим серцем і теплом
Він йшов до нас із Божим Словом,
А ми Його зустріли злом.
Він ніс нам правду – хліб Господній,
Ми не пішли до каяття.
Ми не шукаємо й сьогодні
Плодів із Дерева Життя.
Він дарував Живую воду.
Ми і від неї відреклись
Хіба не Божого ми роду,
Що Бог нас всіх створив колись?
Хіба Каїнові ми діти?
Чому забули про любов?
Чи буде й далі литись в світі
Невинна праведная кров?
Ніхто не знає скільки часу
Відвів Отець Святий для нас.
Творіть добро, бо свічка гасне,
Моліться Богу повсякчас.
Дай, Боже, благодать Вкраїні
Не плач, знедолена вітчизно,
Хоч серце рветься із грудей,
Не все пропало, ще не пізно
Вести до істини людей.
І нас нікому не здолати,
Гуде могутній Борисфен
Повірте, щастя в кожну хату
Ще прийде, мов Господній день.
Нам поле вічності орати,
Навіки згинуть сили злі.
І буде син і буде мати,
І будуть люди на землі.
До Тебе, Господи Єдиний,
Ідуть з молитвою сини.
Дай, Боже, благодать Вкраїні,
І нас спаси і сохрани.
Єдине ім’я
Вже злом наповнилась земля,
Вже наближається День Суду.
У світі є одне ім’я,
Яким врятуємось ми, люди.
Як в штормовому морі “SOS”,
Як передвістя катастрофи, –
Покайтесь люди, йде Христос, –
Кричить у білий світ Голгофа.
За грішних нас пролив Він кров,
Щоб навернулись ми до Бога.
Ісус Христос для всіх – любов,
Життя, і правда, і дорога.
Пора відкрити вже серця,
Щоб кожен Слово Боже слухав
Во ім’я Господа Отця,
І Сина, і Святого Духа.
Крізь час, і думи, і біду,
Крізь поклик совісті своєї
До Тебе я, Ісусе, йду
З відкритим серцем і душею.
Дай віри, мужності мені,
Допоможи в гірку годину,
Щоб я свій хрест важкий доніс
Із честю на Святу Вершину.
Весілля
Цей день усміхається зрання.
Це юним дарунок від Бога.
В єдине і світле кохання
З’єдналися їхні дороги.
Дорога ця – вічна святиня,
Це щире, величне пізнання.
Це добрих сердець Берегиня
Це їхньої долі єднання.
Все буде: і щастя, і смуток,
Троянди і терен колючий.
Цей день їм навік незабути,
Він – їхнє майбутнє квітуче.
Хай буде все порівно з вами:
І зла не бажайте нікому,
А, добре і мудре посійте,
І мир буде вашому дому.
Зросли ви в життєвому полі,
Як два колосочки в суцвітті.
Єднає Господь ваші долі,
Щоб ви Його славили в світі.
Щоб правда в серці ожила
Він кров свою пролив за нас лукавих,
Щоб ми у світі не творили зла.
Він потерпів за нас не ради слави –
Щоб правда в нашім серці ожила.
Він вірив – правда зло колись поборе,
І люди до Отця знайдуть шляхи,
Він не хреста важкого ніс на Гору,
Він ніс на неї всі людські гріхи.
Він стукає щодня
Під час Його Таємної вечері
Він дав нам Свій Останній Заповіт.
Він стукає щодня у наші двері
Ось вже на протязі двох тисяч літ.
А кривда вже давно панує в світі,
Глухі ми від земної суєти.
Байдужі нам Господні Заповіти,
Нема у нас духовної мети.
В яку ми прірву впали зараз, люди,
І що чекає завтра нас в житті?
Ісуса продаємо як Іуда,
І розпинаєм знову на хресті.
Печерська Лавра
Печерськая лавро, святине,
До тебе всі думи мої.
Свята благодать в серце лине,
Як дзвони співають твої.
Як погляд Всевишньої Нені
Твої золоті куполи.
Неначе до самого неба,
До тебе ми, Лавро, ішли.
О Лавро Печерська святая.
Тебе освятив наш Отець.
Ти правди зерно розсіваєш
На ниві байдужих сердець
У Києва образ величний,
І є у нас доля й мета.
І князь Володимир Великий
Надійно тримає хреста.
Нікому наш край не здолати,
Ми винесли горе й біду
Іду я по сходах до Лаври,
По істину Божу іду.
Омана
“Той мудруєєєе, той руйнуеє...” (Т.Шевченко)
Де твоя, мій світоньку, краса,
Що співала на високій ноті?
Той жбурляє палицею в пса,
Той стріляє в птаха, що в польоті.
Той в чаду оманливих ідей
Зводить чи хороми, чи то схрони.
Той збирає бакси, для дітей.
На продажні вузівські дипломи.
Той із компартійного сукна
Зшив собі козацькі шаровари,
І шкребе натхненно край вікна
Про часи застійні мемуари.
Той загруз в пияцтві, як в багні,
Той без покаяння пре до Бога,
Той співає гімни сатані,
Той забув до матері дорогу.
Тому сниться повний гаманець,
Той сміється із біди чужої.
Та колись прийде всьому кінець,
Чуєте, сліпі нащадки Ноя?!
Вже прийде скоро
Вже прийде скоро День розплати:
Покайся, оглянися, друже.
Як гірко плаче Божа Мати
За нас, нікчемних і байдужих!
А дні летять роки спливають,
І вороття назад не буде.
Бог неохоче наближає
День Свого праведного Суду.
Божі заповіді
Десять заповідей, які дав Бог на Сінаї пророку Мойсею, вчать, в чому повинна проявлятися наша любов до Бога і ближнього.
Я є твій істинний Господь,
І не шукай других богів.
Я Бог – твоє життя і плоть
На протязі усіх віків.
Собі кумира не роби,
Не поклоняйся, не служи.
Всі люди – Божії раби,
Іменням Божим дорожи.
Завжди ім’я Моє шануй,
Даремно Господа не клич,
А шляхом праведним прямуй
І славу Богу возвелич
І пам’ятай Господній день,
І день цей в серці освяти.
До тебе благодать прийде,
І мир в душі віднайдеш ти.
Даремних слів не говори,
А сій зерно на урожай.
Шість днів свої труди твори,
А сьомий Господу віддай.
Шануй завжди батьків своїх,
За них молися у журбі
І Бог не зарахує в гріх,
І Він доповнить дні тобі.
Не убивай – ти не Каїн,
А ворогу віддай свій хліб.
І стане милосердним він,
У серці злім розстане лід.
І перелюбства не чини,
Бо перелюбство – гріх важкий,
Міцні тенета сатани,
У вічне пекло шлях прямий.
І не кради, то не твоє.
Короткі в злодія путі.
Бо все усім Господь дає,
Кому що треба у житті.
І неправдиво не свідкуй,
Бо скривдять і тебе колись.
Хто просить хліба – нагодуй,
За ворогів своїх молись.
Дружини друга не жадай,
Людей парує тільки Бог.
До нього серце направляй
Бо Він – найвищая любов.
Добра чужого не бажай,
Добро лиш те, що із Небес.
Убогим все добро роздай,
І возвеличить Бог тебе.
Нагорна проповідь Ісуса
“І побачивши натовп,
Він вийшов на гору” (Ев. св. Матвія: 5.1).
Блаженні вбогі духом,
Хто не шукає слави.
Хто Слово Боже слухав
І не дружив з лукавим.
Засмучені – блаженні,
Господь їх всіх утішить.
Хто з Господом щоденно –
Не стане многогрішним.
І лагідні в майбутнім
Вспадкують землю нашу.
Хто був у горі й скруті,
Хто пив насилля чашу.
Голодні будуть ситі,
Блаженні спраглі правди.
Підуть в шеол сердиті,
Сумні пізнають радість.
Блаженні милостиві –
Помилувані будуть
Вони на Божій ниві
Женці в час Його Суду.
Блаженні серцем чисті,
Бо їх Господь зустріне,
Вінок святих врочисто
На голову надіне.
Блаженні миротворці –
Синами в Бога стануть
Водою Він живою
Омиє їхні рани.
Всі вигнані за правду
В небесне царство прийдуть
За друга і за брата
Ісус Христос їх прийме.
Всі зганьблені і гнані
За Боже святе Слово
Із Богом жити стануть
В небеснім граді новім.
Блудний син
“Цей брат твій був мертвий і ожив, був, пропав – і знайшовся!” (ЕЄв. св. Луки: 15,32)
Отче, не знав я ні горя, ні смутку,
Був ситим, одітим в оселі Твоїй.
У землях далеких і голод, і муку
Пізнав у душі ненаситній своїй.
Мене отруїла підступна година,
Я втіхи і слави шукав між людьми.
Ти, Боже, прости мене, блудного сина,
І знов до оселі Своєї прийми.
Не гідний я, Отче, вже зватися сином,
Довіку рабом нехай буду Тобі.
Бо ти лише в світі у мене єдиний:
У радості й щасті, у горі й журбі.
Вже так повелося у нас споконвіку:
Не цінимо того, що Ти нам послав.
Шукаємо щастя по білому світу,
Не просимо в Тебе, щоб розум нам дав.
Апостол правди і науки
“І день іде, і ніч іде,
І голову скотивший в руки
Дивуюся, чому не йде Апостол правди і науки”.
(Т. Шевченко).
Він до людей давно прийшов,
Вони Його не розпізнали.
І пролили невинну кров,
І на хресті закатували.
А Він ніс правду до людей,
Вони лиш очі закривали.
Він Світло ніс, мов ясний день,
Вони лиш темряву шукали.
І всяке зло творили в ній,
І насміхалися пихато.
Немов до друзів і синів
Він йшов до бідних і багатих.
Щоденно Він усіх навчав
В надії, вірі та любові.
Та проти Нього світ повстав,
І став глухим до Його Слова.
Він вчив любити ворогів,
Вони ж ненавиділи матір.
Він милосердя лиш хотів,
Вони – щоб кров святу пролляти.
Щоб вічним став Господній День,
Ісус віддав Себе на муки.
Готуйтесь, скоро знов прийде
Апостол правди і науки!
З’явлення Сина Людського
““Скажи нам – коли станеться це? Яка буде ознака приходу твого й кінця віку?””
(ЕЄв. св. Матвія: 24,3).
Будуть всі вас судити,
Бичувать в синагогах,
Дух Святий вас захистить
В ім’я Господа Бога.
Видасть батько дитину,
Брат на брата повстане.
Люди вас зненавидять
Будуть бити і гонить.
Лжеправдиві пророки
Будуть вас спокушати.
Майте віру велику
Бога в серці тримати.
Буде голод великий,
Будуть війни жорстокі.
Але ви стережіться
Лжехристів, лжепророків.
Піде царство на царство,
Між народами війни,
Землетруси місцями,
Мор, пожежі, руїни.
По скорботі великій
З первопочину світу
Сонце раптом затьмиться,
Зникне місячне світло.
І попадають з неба,
Наче яблука, зорі.
Для одних прийде радість,
Багатьом буде горе.
І тоді всі побачать
В славі Людського Сина.
І настане в тім часі
Суду Божого днина.
Дорога на Голгофу
Ми на Голгофськую вершину
Все несемо свій хрест важкий.
І кожну мить, і кожну днину
Нас надихає Дух Святий.
Гудуть від втоми наші ноги.
Назустріч, Боже, нам прийди.
Хоч і пряма Твоя дорога,
Веди нас, Господи, веди.
Хоч там багато зла у світі,
Ми душі до тебе несем.
Твої Святії Заповіти
Для нас дорожчі за усе.
Крута, важка дорога Божа,
Землею править сатана.
Любов і віра допоможуть
Господню чашу пить до дна.
Щодня ми ходимо з гріхами;
Молюся Богу кожну мить.
Вже Ангели над небесами
Готові Божий День сурмить.
А злі сміються: Бог дрімає,
І видно, що не довгий час...
Ні, терпеливо, Він чекає,
Мо хтось покається ще з нас.
Армагеддон
“І я глянув – і ось кінь чалий. А той, хто на ньому сидів, ім’я йому Смерть, за ним же слідом йшов Ад”.
(Об’яв. св. Івана Богослова;6,8)
Почався вже Армагеддон.
І всесвіті – Вселенська битва.
Впаде вже скоро Вавилон
Під чалого коня копита.
За кожну людську душу бій
Іде між Богом й сатаною.
Хто переможе в битві цій,
Залежить від мене з тобою.
ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ХРЕСТА!
І сонце й дощ, сніги й вітри,
Багряна осінь золота,
Що в серці радістю горить-
Все починаеться з Хреста!
Дороги наші і стежки,
І ця травиночка проста,
І плескіт чистої ріки
Теж починаеться з Хреста !
Надія, віра і любов
І будні наші і свята
Із щастя, смутки і турбот
Теж починаеться з Хреста !
І зрозумів, нарешті, я
В людини є одна мета:
Початок вічного життя
В нас починається з Хреста !
жовтень 2008р.(лікарня)
* * *
Іду на Голгофу, Вселенськую кручу,
До Тебе, Ісусе, думки направляю...
Ти рани мої відчуваеш пекучі
До Тебе молитви свої направляю.
Голгофа дорогою, правдою дише,
Світильник Божественский білого світу
Я знаю, мене Ти в біді не облишиш,
Я знаю: мені Ти повіриш навіки.
Останній недописаний вірш
Сильвестра Матвійчука
