Розгублений Кристі безпорадно забігав по кімнаті, а тоді прожогом кинувся до салону, щоб заборонити приятелям дивитись на його кралю. Вона стояла перед ними в одних панталонах і скаржилася на нього.

— А чому, власне? — запитав Данбар.

— Як це чому? — вигукнув Кристі.— Тому, що тепер вона моя наречена, і ніхто не має права дивитись на неї, коли вона не зовсім одягнена.

— Чому?! — запитав Данбар.

— От бачите! — знизавши плечима, промовила Кристієва краля. — Lui è pazzo!^[48]

— Si, è molto pazzo!^[49] — підтвердила її сестричка.

— Як не хочеш, щоб ми на неї дивились, то скажи, хай вона одягнеться, — скинувся на Кристі Голодний Джо. — Якого чорта ти хочеш від нас?

— Вона мене не послухається, — несміливо признався Кристі.— А тому вам доведеться заплющувати очі або дивитися в інший бік, коли вона з’явиться перед вами. Добре, хлопці?

— Madonn!^[50] — у відчаї вигукнула Кристієва краля, вибігаючи з салону.

— Madonn! — вигукнула й мала сестричка, вибігаючи слідом.

— Lui è pazzo! — добродушно зауважив Йоссар’ян. — Я змушений з цим погодитися.

— Слухай, ти що, справді з глузду зсунувся? — запитав у Кристі Голодний Джо. — Чого доброго, ти ще заборониш їй виходити на панель!

— З цієї хвилини, — мовив Кристі до своєї кралі,— я забороняю тобі виходити на панель!

— Perchè? — зацікавилася вона.

— Perchè?! — зойкнув приголомшений Кристі.— Тому, що це нікуди не годиться, ось чому!

— Perchè no???

— Бо не годиться, і баста! — твердо повторив Кристі.— Не годиться такій славній дівчині, як ти, ловити незнайомих мужчин і спати з ними! Я даватиму тобі грошей, скільки треба, тільки знай, що більше займатися цим тобі не можна.

— А що ж я робитиму цілими днями замість цього?

— Що робитимеш?! — перепитав Кристі.— Ти робитимеш те, що роблять усі твої подруги!

— Всі мої подруги ловлять незнайомих мужчин і сплять з ними!

— Тоді заведи собі інших подруг! А з гулящими дівками більше не водися! Проституція — це зло. Так тобі кожен скаже, ось навіть він! — Кристі з надією повернувся до бувалого дідугана. — Я правильно кажу?

— Ви помиляєтесь, мій друже, — відказав старий. — Проституція дає їм змогу заводити хороші знайомства. Проституція це — передусім свіже повітря, корисні фізичні вправи й безтурботне, забезпечене життя. Ось що таке проституція!

— Віднині,— суворо наказав своїй кралі Кристі,— я забороняю тобі мати щось спільне з цим аморальним стариганом.

— Va fongul!^[51] — відказала йому дівчина, знеможено зводячи очі вгору. — Ну, чого він до мене чіпляється? — заголосила вона й замахала кулаками. Lasciami!^[52] — тихо, з погрозою додала дівчина. — Stupido!^[53] Якщо мої подруги такі погані, то якого біса твої дружки лигаються з ними? Піди скажи, щоб вони перестали!

— Віднині,— мовив Кристі до своїх приятелів, — ви, хлопці, я гадаю, перестанете лигатися з її подругами й візьметесь за розум.

— Масіопп! — в один голос заволали його друзі й знеможено звели очі вгору.

Кристі безперечно зсунувся з глузду. Він вимагав, щоб вони всі негайно ж закохалися й поженились. Данбар може побратися з Вессловою подружкою, Йоссар’ян — з ким завгодно, ну хоча б із сестрою Качкіт. А після війни всі вони б могли працювати в Кристієвого батька, жити поруч і виховувати своїх діток разом, як і годиться добрим сусідам. Він усе це бачив, як на долоні: кохання незбагненним чином перетворило його на романтичного ідіота. Коли друзі одвели його назад до спальні, Кристі тут же почав сваритися зі своєю кралею щодо капітана Гадда. Кінець кінцем вона пообіцяла Кристі не спати більше з капітаном Гаддом і не віддавати йому Кристієвих грошей. Та ніщо не могло похитнути її приязні до бридкого, неохайного, розпусного і зіпсутого до самих кісток дідугана — старого збоченця, який не випускав жодної нагоди поглузувати з Кристієвого кохання і ніяк не хотів визнавати американський конгрес найвидатнішим дорадчим органом у світі.

— Віднині,— твердо наказав Кристі своїй кралі,— я забороняю тобі навіть розмовляти з цим противним дідуганом.

— Знову дідуган! — залементувала дівчина. Perchè no?

— Бо він виступає проти Палати представників!

— Mamma mia! Та що це з тобою діється?

— È pazzo, — глибокодумно зауважила її сестричка. — Ось що з ним діється!

— Si, — охоче погодилася Кристієва краля, запустивши руки у своє довге каштанове волосся. — Lui è pazzo!

І все-таки вона тужила за Кристі, коли його довго не було, і до смерті зненавиділа Йоссар’яна, який відправив свого друга до шпиталю, розквасивши йому носа.

34. День дяки

У тому, що Йоссар’ян розквасив Кристі носа, винний був ніхто інший, як сержант Туз. Сталося це на День дяки після того, як уся ескадрилья гідно віддячила Майлові за казково розкішну трапезу. З полудня офіцери та нижні чини обжиралися, скільки хто хотів. Майло з небаченою щедрістю роздавав направо й наліво невідкорковані пляшки дешевого віскі, і ще до того, як стемніло, повсюди забовваніли зеленкуваті пики геть п’яних молодих вояків, що блювали на кожному кроці і. то тут, то там засинали мертвим сном у найближчих кущах. Від перегару було не продихнути. Дехто, проспавшись, поспішав знову «розвести пари», і безтямна, розгнуздана вакханалія поточилася далі, захлеснувши буйною хвилею всю базу, від лісу навколо офіцерського клубу до шпиталю й зенітних батарей на навколишніх горбах. В ескадрильї спалахнули бійки, дійшло до різанини.

Капрал Колода, бавлячись у наметі розвідвідділу з зарядженим пістолетом, прострелив собі ногу, йому тут же намастили марганцівкою ясна та великі пальці ніг і кинули до санітарної машини, яка помчала до шпиталю, залишаючи на шляху морзянку із свіжої крові. Люди з порізаними пальцями, розбитими головами, з кольками в шлунку та вивихнутими ногами. Гас і Вес мастили страдникам ясна й великі пальці ніг марганцівкою й видавали таблетки проносного, які тут же летіли в кущі.

Веселе свято не вгавало й опівночі; нічну тишу раз у раз порушували дикі, переможні вигуки, натужне векання тих, хто блював, стогони, сміх, погрози, лайки і дзенькіт пляшок, розбиваних об каміння. Звідкись іздалеку долинали сороміцькі пісні. Одне слово, погуляли не гірше, як під Новий рік.

Обачливий Йоссар’ян про всякий випадок вирішив піти спати раніше, ніж звичайно, і незабаром йому приснилося, ніби він щодуху мчить униз нескінченними дерев’яними сходами, гучно вистукуючи підборами. Тут він ураз прокинувся і зметикував, що хтось стріляє по ньому з кулемета. Першою думкою було, що то Майло знову бомбить ескадрилью. Йоссар’ян скочив додолу і тремтячим клубком закотився під ліжко. Губи його беззвучно промовляли слова молитви, до горла підступали ридання. Серце стугоніло, мов паровий молот. Однак гулу літаків не чулося. Зате здалеку долинав п’яний, несамовитий регіт. «З Новим роком, з новим щастям!» — із запалом горлав звідкілясь ізгори знайомий голос у перервах між короткими, різкими кулеметними чергами. Йоссар’ян зрозумів: це якийсь шибеник пробрався до кулеметного гнізда, що його обладнав на горбу після свого нальоту Майло Майдербайдер, прикріпивши до нього для цілодобового позмінного чергування команду зі своїх людей.

Гнів та ненависть охопили Йоссар’яна, коли він второпав, що став жертвою чийогось безчесного жарту. Його не просто розбудили, його принизили, перетворили на тремтячу грудку тваринячого жаху. Йому захотілось крушити й убивати всіх підряд. Він ще зроду не був такий лютий — навіть тоді, коли намагався задушити Макпростака. Кулемет дав ще одну чергу. Знову пролунав крик: «З Новим роком!» — і в пітьму з гори скотився зловтішний сатанинський регіт, немов десь там відьми справляли шабаш. У тапочках на босу ногу і в комбінезоні Йоссар’ян вискочив з намету, палаючи жагою помсти. По дорозі він увігнав обойму в пістолет, звів затвор, спустив запобіжник, готовий пристрелити першого стрічного. Він почув, що ззаду за ним біжить Кристі й окликає його на ім’я, намагаючись перешкодити вдовольнити праведну жагу помсти.