Григорій Савич Сковорода Сад божественних пісень Пісня 1-ша Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1]. Боїтъся народ зiйти гнить у гроб I впасти в жереб нещасний, В якому вогонь незгасний. А смерть є свята, зло певне стопта, Зведе навiть вiйни в спокiй. О смерть ця свята! Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi! Пекла вогнем вiн не палить, А має життя райське, хвалить. Грiхи смерть народять – живу смерть наводять, Iз смертi – ад; тлить душу глад. О люта смерть та! Блажен, о блажен, хто з перших пелен Себе присвятив Христовi, День-нiч в його мислить словi, Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє, До того звик, до цього навик - Це жереб святий! Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi! В гopi й бiдi не скучить, Hi меч, нi вогонь не розлучить - Все сладiсть розводить, на серце не сходить, Хiба тому, знати кому Скус далось дорогий. Життя ти, – Христе, за мене вмер теж! Мав початки дати швидко Лiт моїх, а дав послiдки, Зiтри серця твердiсть, вогню пали щедрicть; На смерть марнотi i злому в життi Живу тобi, мiй свiт! Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я плоть небесну, Ти в менi – в тобi вселюся I солодкого нап'юся, 3 тобою в бесiдi, з тобою в совiтi, Сонце зайде, сонце зiйде - Це вiк злотих лiт! Пісня 2-га
Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на нeбi» [2]. Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста! Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята, Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт, Країна де вабна, де неприступний є свiт. Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь! Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань! Де Господь Яковий [3] є, де невечiрня зоря, Ангелiв рiд встає – вид його священний зрять. Це сiлоамськi води! [4] 3 очей полуду омий, Тут тiло змить нагода – до небес лети мерщiй! Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiть И до мiсць отих земний не здолає долетiтъ. А душу лиш тiлесним не можна задовольнить, Вона лише небесним смуток хоче наситить, Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе, До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве. Кинь свiт цей злотворний. Вiн завжди є темний ад. Хай летить геть ворог чорний, в горнiй пiдiймися град. Хоч по землi йдеш ти, поселись на небесах, Павло так вчить святий [5] тебе в чистих словесах. Спiши на вiчну радiсть, крильми розуму вдягнись, Ти там обновиш радicть, як орел, пiдеш у вись. О триблаженна стать! А найбiльше словеса! Їх-бо в розум може взять, хто побув у небесах. Пісня 3-тя Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину» [6]. Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» [7]. Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла! Уже сади розцвiли й солов'їв навели. Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл! Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот. В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад! Душа моя процвiл, радостi менi дала. Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix. Душа його – Божий град, душа його – Божий сад. Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки, I весною все пахтить, – листя тут не облетить. Боже мiй! Це ти – мiй град! Боже мiй! Це ти – мiй сад, А невиннicть – то мiй квiт, мир, любов – ото наш плiд. Бо душа моя верба, ти для неї, як вода, Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi. Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь, В менi вбий усякий гpix – це є ключ моїх yтix! Пісня 4-та Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм» [8]. «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» [9]. Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся, Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком, Станьте з хором, всiм собором, Веселиъся, адже з нами Бог! Це час наближається! Це син посилається! Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина. День приходить – Дiва родить. Веселiться, адже з нами Бог! Звiщений пророками, отчими нароками, В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi. Дух свободи нас в нас родить, Веселпъся, адже з нами Бог! Даниловий каменю! [10] Iз купини пламеню! [11]Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш. Це наш камiнь! Це наш пламiнь. Веселiться, адже з нами Бог! Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш! Рости, щоб мiг повстати – i попалиш супостати. Свiт даремний, хоч спасенний. Веселiмся всi, адже з нами Бог! Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному, Серия вcix нас розчиняєм, у дiм духа запрошаєм. Пiсень спiваем i гукаєм: Веселiмося, адже з нами Бог! Пісня 5-та Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» [12]. вернутьсяДе Господь Яковий… – Якiв – один iз так званих патрiархiв єврейского народу; за Бiблiєю, Бог дав йому славу, якої нiхто не знав, i зволив називати себе Богом Iзраїля та Богом Якова. З Якова колiна, вважається, вийшов Iсус Христос. вернутьсяСiлоамськi води – джерело, що витiкає iз скелi Сiлоам, води якого вважалися священними. вернутьсяПавло так вчить святий… – Iдеться про бiблiйного апостола, автора численних послань – Павла. Жив у I ст. н. е. вернутьсяПерше послання апостола Iвана, IV – 9. вернутьсяДаниловий каменю!.. – Данило (Данил, Даниїл) – бiблiйний персонаж, пророк, йому належить одна iз книг так званних «малих пророкiв». вернутьсяIз купини пламеню! – Це так звана неопалима купина – кущ, який не горить i не згоряє; у виглядi цього куща, за бiблiйною легендою, Бог з'явився Авраамовi. |
