Берег моря. Чути розбещенi крики морських птахiв, ревiння моржа, а також iншi звуки, iздаваємиє різною морською сволотою. Входить Гамлєт, вдягнутий в зручну приємну товстовку і такі ж самі парусинові штани. Гамлєт красиво підперезаний вузеньким шкіряним пояском. Він босий, бородатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлєт. Як остопиздило купатися мені. Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись? Блядські ці питання зайобують. То може, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм хуярити, аж поки за буями в очах не потемніє? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать? Один лиш тільки раз і вже крадеться піздець з своєю усмішкою хижой. Простуда, геморой, чіряк на сраці, запльована підлога, лікарі, від шприца гематоми і могила... На ній брудна Офелія вонюча та купка маргаріток, а під нею лежить той фраєр, що любив купатись. Такіє варіанти єбав я в рот і в носа. (Гамлєт харка у море і його дрючком пиздячить.)

Входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій. Мон шер Гамлєт! Ходімо в кабінєт. Канхвету дам тобі я посмоктати. Канхвета очєнь класна, Тузік вкусний. (Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусний нехуйовий Тузік.)

У ту же мить із моря вилазить Привид у брудному простирадлі.

Привид. Не вір, мій сину, цьому підорасу. Канхвету ту тобі він в жопу встромить.

Клавдій. А-а-а-а!!! (Тікає.)

Привид. От бач, злякався, йобаний сцикун. Він обісцяв мене на полюванні, коли я міцно спав. Підступною рукою він в ухо спрямував брудного хуя. І скосопиздила моє прекрасне тіло смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на параші, за грою в півника з неголеним убивцей, або в канторі сраним інженером, або у юрті раком на підлозі татари шоб його єбали в сраку! Гамлєт. Не можна мстить. Повинні ми любити всіх підорасів, злодіїв, убивць. Бо кожний з них - народ, всі - богоносці. Привид (іронічно) . То може ти і м'яса не їси?

Гамлєт. Ні, не їсу я м'яса принципово. Я тільки випить іноді люблю, бо ми народ широкий і гостинний і випити ми можем дохуя, намного більше інших інородців, жидів та басурман.

Привид. Хуйова мода. Пробзділось шось у Дацькому князівстві... Коли я був царем, єбав я в жопу всіх богоносців в купі з Львом Толстим. Но це, конєшно, в смислє пєрєносном. Бо підорасів, з дєтства не любивши, посилав їх на хімію єбошить на благо Батьківщини. О часи, о Данія нещасна!

Гамлєт. Ви, батьку, там привидом вже зовсім заєбались. Шось пиздите таке, що не просцяти і за цілий тиждень. Я же вам сказав, що мститися не можу, бо всі люди - це браття на землі, окрім жидів, татар, масонів, негрів, білорусів, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, папаша. Вам тільки би горілки засадить та мамку бідну на печі єбати, аж дим із хати йде. А потім чаю посьорбати і кидати сокиру в паралізовану бабуню, в унітаза хуярить чобітьми і так же много другої хуйні за вами замічав я. Навіщо ж вам було родного брата, слабкішого за вас своїм здоров'ям, примушувать лизати вам мін'єта? От він і єбанувся, бідолашний, і це не дивно. Мати моя, бідна, ненавиділа вас, як я жидів. Мене ж, синка хорошого, любила і часто пестила. А я із нею грався у котика та білочку. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчіше, бо я дрючком переєбу єбальник щє й дядька позову і ми з ним разом таких піздюлєй вам понакладаєм, шо Данія здригнеться.

Привид. Сучій сину, хуйовий нєдоносок! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою і задушив? О курвяча сімейка! Зажди ж у мене! (Привид топиться у морі.)

Гамлєт. Папаша блядский, в доску заєбали. Піти би випить в барі шампаньйоли, бо в сурлі мов коти понасцикали і несвідомо хочеться лизати шершавим язиком гарачі зуби...(Гамлєт уходить, моржі ревуть, птахи кричать, море шумить.)