Хто не має козирів, потрапляє до нижчої масті!

  Без зайвого козиря в руці буде бита карта будь-якої масті!

  Сильний чоловік приваблює жінок не слабким магнітом!

  Сталеві м'язи допомагають наповнити золотом гаманці, сталеві нерви не дають гаманцю схуднути!

  Навіть богатир знемагає від такої важкої ноші, як порожній гаманець!

  Ось такі афоризми говорив Гулівер, який став хлопчиком.

  А тим часом орки щось витворювали погане з полоненими дітьми. Двоє: хлопчик і дівчинка були закатовані практично до смерті і лежали непритомні, відпочиваючи після тортур.

  А решті хлопців вирішили зробити таврування. Вивели голеньких хлопчиків і дівчинці, і по черзі прикладали їм розпечене залізо до плеча.

  Як вічні діти відчайдушно ревли і смикалися від моторошного болю. Їх перетворювали на рабів.

  І ще й палили шкіру, залишаючи зловісний знак у вигляді п'ятикутної зірки.

  Один хлопчик крикнув:

  - Не здамося!

  І його обігріли колючим дротом, по боці та спині. Вічний пацан скрикнув від дикого болю.

  Орки вже вкотре розреготалися на всю горлянку. І скалили свої пащі з іклами.

  Ось це їхні пісні такі завиваючі та дуже круті і від них в'януть вуха, і хочеться блювати.

  Ось найстарший орк заревів голосом недорізаного барана:

  Нехай річки крові,

  Течуть землею...

  Нехай стогнуть болі,

  Пожежі скрізь!

  Нехай смерь, пожирає,

  Жнива людських тіл...

  Планета страждає

  Панує свавілля!

  І хай тільки смерть,

  Править лютий бал,

  Вам усім померти

  Сатана вас до відповіді покликав!

  Господь не допоможе,

  У пеклі вам горіти назавжди.

  Вам рушимо по пиці,

  Така у орків мрія!

  Не буде пощади,

  Смерть жалюгідним ворогам.

  Немає кращої нагороди,

  Всім дати по мізках!

  Не знає супротивник,

  Що орки всесильні?

  Дзвонить уже будильник -

  Удар буде сильний!

  Ельфійкам підсмажимо,

  Ми п'яти ноги дівки босий...

  А ельфів задавимо,

  Обріжемо красуням коси!

  А якщо хтось в'якне,

  Той міцно отримає...

  У голові сильно брязне,

  А в небі грім із хмарою!

  А якщо завоєм,

  Як вовки в пустелі.

  Підуть діти строєм,

  На плаху босі!

  Ось справді це звірі. І таврували полонених, які роками не діти зрозуміло, але зовні, хіба що у них гарна мускулатура, а та більше дванадцяти років не даси хлопцям. І хіба над таким знущатися та мучити не грішно.

  Але що з орків візьмеш: гірше за тварин. І ось погнали юних бранців. І щоб завдати ще більше болю, стали кидати вугілля, що горять, під босі, дитячі ноги юних бранців.

  Нещасні хлопці скрикували та лили сльози. Тоді один з хлопчиків, щоб показати твердість характеру і непохитність взяв і заспівав:

  Чекає на перемогу, чекає на перемогу,

  Тих, хто прагне кайдани розбити...

  Чекає на перемогу, чекає на перемогу -

  Ми зуміємо злих орків побити!

  Хоч ми діти на вигляд і босі,

  Часто навіть буємо у боях.