— Певно, — підтвердив Харрі.

Тронн усміхнувся ще ширше, затулив очі долонею й подивився на небо:

— Схоже, хмари обложні. Чим можу служити?

— Тим, що вирушиш із нами до Управління.

— До Управління? — Він з подивом глянув на них. Тобто спробував зобразити подив. Аж надто театрально він витріщив

очі, та і в голосі прозвучали удавані нотки, чого ніколи не траплялося під час їхніх попередніх бесід. Тон був перебільшено низький, а в кінці раптом різко підвищився: «Управління?». Харрі відчув, що волосся в нього на потилиці заворушилося.

— І негайно, — сказала Беате.

— Саме так, — Тронн кивнув, неначе щойно до нього дійшла якась думка. — Ясна річ, — він попрямував до лавки, де з-під сірого плаща виглядало декілька тенісних ракеток. Підошви його кросівок шаруділи по корту.

— Він себе не контролює, — прошепотіла Беате. — Я надіну на нього наручники.

— Не… — почав було Харрі й схопив її за руку, але вона вже відчинила дверці в огорожі та ступила на корт. Час ніби рапто во розширився,роздувся,точно повітряна подушка автомобіля, і притиснув Харрі до землі так, що він і поворушитися не міг. Крізь сітку він бачив, як Беате схопила пристебнуті до пояса наручники. Він чув шелестіння кросівок Тронна по корту. Тронн ішов дрібними кроками, немов астронавт. Харрі мимоволі засу нув руку в наплічну кобуру під курткою.

— Гретте,я жалкую… — встигла вимовити Беате, коли Тропи підійшов до лавки і просунув руку під сірий плащ. Час раптоио задихав, зіщулюючись і розширюючись в єдиному русі. Харрі обхопив рукоять пістолета, але він знав, що мине ціла вічність, перш ніж він дістане зброю, зарядить її, зніме із запобіжника і прицілиться. Під піднесеною рукою Беате промайнув відбитий сонячний промінь.

— Я також, — сказав Тронн і притиснув до плеча оливково-зелену з воронованою вставкою гвинтівку АС-З. Беате відсахнулася.

— Красунечко, — тихо мовив Тронн, — якщо хочеш прожити ще декілька секунд, стій спокійно і не рипайся.

— Ми помилилися, — Харрі відірвав погляд від пейзажу за вікном і повернувся лицем до присутніх. — Лев не вбивав Стіне Гретте. Її вбив власний чоловік, Тронн Гретте.

Начальник Управління кримінальної поліції та Іварссон припинили бесіду, Мьоллер випростався на стільці, Халворсен перестав записувати, і навіть із лиця Вебера сповзла нудьгуюча маска.

Тривале мовчання нарешті перервав Мьоллер:

— Цей бухгалтер?

Харрі кивнув у бік недовірливих колег, які дивилися на нього.

— Але це неможливо, — мовив Вебер. — У нас запис із «Се-вен-елевен», у нас відбитки пальців на пляшці з-під коли, загалом ніяких сумнівів, що злочинець Лев Гретте, немає.

— І передсмертна записка, — додав Іварссон.

— І якщо я правильно пам’ятаю, Лева Гретте впізнав на відео сам Расколь, — доповнив начальник Управління кримінальної поліції.

— Схоже, справа доволі ясна, — зауважив Мьоллер. — І розкрита.

— Дайте ж мені розповісти, — заперечив Харрі.

— Та вже будь такий люб’язний, — сказав шеф кримінальної поліції.

Хмари продовжували розповзатись і тепер, немов чорна армада, пливли над Акерською лікарнею.

— Не роби дурниць, Харрі, — сказав Тронн. Він приставив дуло гвинтівки до лоба Беате. — Кинь ствол, я знаю, він у тебе в руці.

— А інакше що? —- запитав Харрі й витягнув пістолет із-під куртки.

Тронн тихо засміявся:

— Елементарно. Я застрелю твого напарника.

— Так само, як застрелив свою дружину?

— Вона це заслужила.

— Як це? Тому що Лева вона любила більше, ніж тебе?

— Тому що вона була мені дружина.

Харрі перевів дихання. Беате стояла між ним і Тронном, але спиною до нього, так що він нічого не міг прочитати по її обличчю. Існувало декілька можливостей вийти із ситуації, що створилася. По-перше, можна було спробувати переконати Тронна, що він діє безглуздо і скороспішно, і сподіватися на його розум. Хоча людина, яка взяла з собою на тенісний корт заряд жену гвинтівку Ав-З, поза сумнівом, ретельно продумала, для чого вона їй знадобиться. Варіант два полягав у тому, щоб вико нати вимогу Тронна, кинути пістолет на землю і чекати, поки нім його вб’є. І нарешті, варіант три — спробувати натиснути на Тронна, зачепитися за щось, що змусило б його змінити сної плани. Або навпаки, вибухнути і вистрілити. Перший варіант був безнадійний. Другий міг мати непередбачувані наслідки. 11 у а дій він за третім варіантом, Беате могла чекати доля Елен, і Харрі знав, що цього йому не пережити, навіть якщо він сам залишиться живим.

— Але вона, ймовірно, не бажала залишатися тобі дружиною, — сказав Харрі. — Ось що насправді сталося?

Тронн поклав палець на спуск, і Харрі зустрів його погляд із-за плеча Беате. Харрі автоматично почав рахувати про себе. Тисяча один. Тисяча.

— Вона думала, що може отак запросто кинути мене, — тихо мовив Тронн. — Мене — який дав їй усе, — він засміявся. — Віддала перевагу наді мною чоловікові, який ніколи нічого ні для кого не зробив, який вважав життя суцільним днем народження, де всі подарунки призначені йому. Лев не крав. Просто він не міг прочитати записки на різдвяних подарунках. — Вітер змів залишки його сміху, немов крихти печива зі столу.

— Наприклад, від Стіне Тронну, — припустив Харрі.

Тронн заморгав:

— Вона сказала, що любить його. Любить. Такого я від неї навіть у день весілля не почув. «Мені добре з тобою», — ось що вона сказала. їй було добре зі мною. Тому що я зробив їй стільки добра. Але любила вона його, а він тільки й умів, що сидіти на краю даху та теліпати ногами в очікуванні оплесків. Ось чого він чекав від життя — оплесків.

Вони стояли на відстані менше шести метрів, і Харрі побачив, як у Тронна побіліли кісточки пальців, що стискали ствол гвинтівки.

— А тобі ні, Тронне, тобі оплески не потрібні, вірно я розумію? Ти свої перемоги святкував у тиші. Наодинці. Як того разу на пішохідному містку.

Тронн випнув нижню губу:

— Визнай, що повірили мені.

— Так, ми вірили тобі, Тронне. Ми вірили кожному твоєму слову.

— Де ж тоді стався прокол?

— Беате перевірила банківські рахунки Тронна і Стіне Грет-те за останні півроку, — вів далі Харрі.

Беате підняла цілий стос папірців, аби присутні могли переконатися в цьому.

— Вони обоє переводили гроші на рахунок туристичної фірми «Бразтур», — сказала вона. — Турфірма підтвердила, що Стіне Гретте в березні замовила на липень тур у Сан-Паулу, а Трони Гретте виїхав туди ж через тиждень після неї.

— Це загалом відповідає тому, що Тронн Гретте повідомив нам, — сказав Харрі. — Дивно тільки, що, за словами керівника філії Клементсена, Стіне збиралась у відпустку на Тенеріфе. І що Тронн Гретте замовив і викупив квиток у день від їзду. Як їй* схоже, що вони хотіли разом провести відпустку і відсвяткува ти десятиліття весілля, вірно?

У залі настала така тиша, що стало чути шум холодильника, який увімкнувся в кімнаті навпроти.

— Зате, здається, це дуже нагадує дружину, що повідомила всіх, де вона збирається провести відпустку, і чоловіка, що дав но вже запідозрив недобре, перевіривши виписки з її банків ських рахунків і не знайшовши підтвердження «Бразтура» щодо Тенеріфе. Тоді він подзвонив у фірму, дізнався назву готелю, де зупинилася дружина, і вирушив услід за нею, щоб повернути м додому.

— І що далі? — запитав Іварссон. — Він застукав її з чорно мазим?

Харрі похитав головою:

— Гадаю, він узагалі її не знайшов.

— Ми перевірили — вона в цьому готелі не була, — пояснила Беате. — А Тронн повернувся до Осло раніше за неї.

— Крім того, Тронн у Сан-Паулу зняв зі своєї кредитки тридцять тисяч крон. Спершу він стверджував, що купив перстень із діамантом, а потім — що дав ці гроші Леву, оскільки той був на нулі. Але я майже впевнений, що ні те, ні інше не відповідає дійсності. Здається, цими грошима він сплатив зовсім за інший товар, яким Сан-Паулу славиться ще більше, ніж ювелірними прикрасами.

— І що ж це за товар? — запитав Іварссон, явно роздратований нестерпною паузою.