– Коллеги, вы читали сегодняшний «Вечерний Черноморск»?

– Что, опять про нас… – запитав іміджмейкер.

Підвальський кинув газети на столик і розреготався:

– Не угадал! На этот раз про нас – ни слова. Зато есть большое интервью Розы Ивановны Нечипорук-Абрамович «Как я ела Гошину гречку под Бориной лампочкой», взятое у старушки – угадай-ка, кем? – Правильно: нашим Семой Гуляйпольским.

– Надо же – как быстро растут люди, – саркастично зауважив Нестор Євграфович.

Відіспавшись після повернення з Чорноморська, іміджмейкер з асистентом сиділи у своєму номері в готелі «Україна», як завжди, пили ранкову каву і дивилися по телевізору «Новини». Скінчилася чергова рекламна заставка, і диктор продовжив свій випуск:

– А зараз – новини з-за кордону. Вчорашнє підписання мирної угоди між урядом Ізраїлю і керівництвом Палестинської автономії призвело до суттєвого зниження цін на сиру нафту. Сьогодні керівники конфліктуючих сторін зустрілися знову і після тривалої розмови дійшли висновку, що миротворчі процеси на Близькому Сході не повинні завдавати шкоди світовій економіці. Найближчими днями аналітики прогнозують неминучий і раптовий зрив мирної угоди, ескалацію бойових дій і чергове підвищення цін на нафту.

Нестор Євграфович посміхнувся і сказав:

– Хм, представляешь, Артурчик, что было бы, если бы котировки на Нью-Йоркской и Лондонской биржах ориентировались на цифры Мишиного рейтинг-шоу…

– Да, вот тут-то у новых русских все акции вверх бы и поперли… – радо погодився із шефом Артурчик.

– Причем за очень небольшие деньги… – політтехнологи розуміюче перезирнулися і розсміялися.

– А вот, кстати, и Миша! Легок на помине! – промовив іміджмейкер, киваючи на екран, де диктор починав розмову з гостем студії – Михаилом Шдвальським:

– Сьогодняшній гість нашої студії – відомий політолог та конфліктолог Михайло Підвальський. Михайле Саркісовичу, ви щойно повернулися з Чорноморська. Який ваш прогноз щодо результату мерських виборів у цьому місті?

Підвальський намагався видаватися поважним і водночас, як завжди, своєрідним і авангардно-модним. Він був одягнений у чорний офіційний костюм зі стоячим ко-мірчиком та золотою з діамантом брошкою на лацкані, що визивно виблискувала з екрана телевізора. Шоумен-конфліктолог потер рукою свою триденну французьку щетину, яка в комплексі з експериментальною зачіскою забезпечувала йому імідж політолога із завжди відмінним від колег баченням політичних подій. Втім, попри свою харизму, зірковий ведучий у політологічній програмі видавався дуже розважливою і серйозною людиною. Мабуть, навчений нещодавнім власним досвідом,-спеціаліст-конфліктолог ретельно зважував кожне своє слово. З тривалими паузами та поміркованими жестами він відповів:

– Ну-у, я вважаю… що, якщо збережуться існуючі тенденції розвитку… передвиборної ситуації… та не буде статистично значущих коливань… електоральних уподобань чорноморців… то, мабуть… переможе той… хто набере більше голосів…

Диктор, який досі запопадливо і з щирим захопленням зазирав у рот гостеві студії, обережно і з повагою запитав:

– А ви не вважаєте, що це занадто сміливий прогноз?

– Давайте запам'ятаємо це передбачення – і перевіримо після виборів! – вдаючи легеньку ображеність, промовив Підвальський.

– Гаразд, Михайле Саркісовичу! – продовжував диктор… – А ще телеглядачів дуже цікавлять передвиборні перегони у Центральному окрузі нашого міста…

Підвальський знову – вже без помітних зусиль – надав обличчю якомога мудрішого вигляду і поважно повідомив:

– Ситуація на Центральному окрузі цікава не тільки для ваших глядачів, але й для політологів. Напередодні виборів три провідних кандидати мають приблизно по тридцять відсотків і практично однакові шанси на перемогу. Як вважають експерти, переможе той з кандидатів, який зуміє в останні дні зробити нетривіальні та несподівані для конкурентів кроки і мобілізувати виборців, котрі на цей час ще не визначилися.

Іміджмейкер заворожено спостерігав за ефіром свого колеги. Він подивився на свого помічника – увага Артурчика також була цілковито поглинута телевізором. Шеф задоволено і водночас повчально зауважив:

– Видишь, Артур, учись у настоящего профессионала! Миша прямо из телевизора намекает нашим клиентам, что в последние дни не стоит экономить на нетривиальных и неожиданных для конкурентов избирательных технологиях.

– Дорогие товарищи! Деньги есть! – урочисто вигукнув Симорозенко з порогу кімнати, з'явившись до політтехнологів десятьма хвилинами раніше, ніж домовлялися. Весело наспівуючи і підтанцьовуючи, він наблизився до іміджмейкера і простягнув йому доволі пухкий конверт.

Нестор Євграфович зазирнув у конверт і приємно здивувався:

– О-о, товариш, Симорозенко! Я вижу, вы все учли – даже сверхрасходы на нетри-виальность и неожиданность!

Після такого комплімента від самого Не-стора Євграфович святковий настрій лівого кандидата став ще святковішим. Ще остаточно не відхекавшись, він розкурив свою люльку і, наслідуючи акцентом великого вождя – батька народів, урочисто промовив:

– Как учит нас партия, в последние предвыборные дни необходимо максимально мобилизовать неопределившихся избирателей. А для этого мы должны – мы просто обязаны – совершать нетривиальные и неожиданные для конкурентов шаги!

Нестор Євграфович і Артурчик картинно зааплодували.

– Браво, Никита Ильич! Вы правы, одной только политической воли недостаточно – последние предвыборные дни действительно требуют очень и очень даже существенных сумм, – то есть, шагов, – не моргнувши оком, поправив себе іміджмейкер.

– Поделитесь секретом – откуда деньги? Вы что, собрали партвзносы за всю следующую пятилетку? Или нашли своего личного Савву Морозова? – приязно розпитував Симорозенка Нестор Євграфович.

Артурчикові спало на думку, що саме таким тоном лисиця Аліса випитувала у Буратіно про місцезнаходження намальованого багаття. Асистент ледве стримував сміх. Симорозенко підняв голову і гордо відповів:

– На этот раз не угадали, Нестор Евграфович! Верный ленинским заветам о новой экономической политике, я пошел на временное соглашение с компрадорской буржуазией…

– И чего они хотят «скомпрадорить» в нашем округе? – поцікавився іміджмейкер.

– Они хотят скомпрадорить… тьфу ты, черт! Они хотят приватизировать завод «Красный Арсенал» и швейную фабрику имени Клары Цеткин. Вчера мы встретились и прикинули, что когда я стану депутатом, эту проблему можно будет решить в рамках мирного сосуществования на базе социального партнерства, – розтлумачував свій хитрий задум лівий кандидат.

Нестор Євграфович, знову заглянувши в конверт, люб'язно поплескав Симорозенка по плечі:

– Дорогой Никита Ильич! Вы приняли трудное, но, безусловно, мудрое решение. Возможно, твердолобые ортодоксы и навесят на вас ярлык оппортуниста, но мы-то с вами знаем, на какое святое дело пойдут эти компрадорские деньги!

Асистент, глипнувши у відомість, одразу зауважив:

– Вот-вот, Нестор Евграфович, у нас как раз зависла проплата тиража двух плакатов – «Смерть компрадорской буржуазии!» и «Только Симорозенко защитит народ от бандитской прихватизации!».

Симорозенко поправив краватку і діловито розпорядився, звертаючись до Артурчика:

– Прекрасно! Обеспечьте сплошную заклейку районов «Красного Арсенала» и общежитий ткачих! Инвестор должен видеть, кто отстаивает и защищает его интересы. А пролетариат округа не должен забывать, кто является его последним неподкупным защитником от олигархической бандократии!… Ну, а как насчет нетривиальных и неожиданных шагов? – запитав лівий кандидат в іміджмейкера.

– Надо подумать… Что прежде всего волнует ваших избирателей? – відповів запитанням на запитання політтехнолог.