Це біда,
Такого вже ніде нема
Вони бавляться нами, як ляльками
Б’ють нас між собою головами
Придумують нам нові закони
Для нас це завал, а для них приколи
Слухай, брат,
Тут вже давно є щось не так
Приспів:
Яка різниця хто є хто?
Яка тут мова все одно
Дайте пожити спокійно
Нас вже дістало ваше зло
Ми всі однакові давно
Вам зрозуміти не дано
Що схід і захід заодно
Дайте пожити спокійно
Спокійно…
Не знати, що від вас чекати
Щоранку страшно прокидатись
По радіо тільки погані новини
Повторюють кожні півгодини
Тепла зима,
В тій країні навіть снігу нема
Приспів (2).
Випускний
В спортзалі тихо — не бігають діти,
На стінах шаріки і на столах квіти,
І не насварять за помаду вчителі,
Сьогодні можна, сьогодні — випускний!
Приспів:
Останній раз одягнеш форму і поплачеш,
Останній вальс танцює зі сльозами строгий завуч,
Тільки раз в каптьорці ти покуриш з фізруком
І перший раз до ранку не повернешся додому…
Ти по-дорослому сьогодні виглядаєш,
Закінчив школу, але дечого не знаєш.
Вдивись уважно в обличчя цих людей,
Бо будеш бачити багато з них в цей день.
Приспів.
Останній раз… Останній вальс… (2)
Ранкове сонце не спішиться підійматись,
Комусь вставати, а комусь лягати спати,
А ти гуляєш з друзями по місту,
Прийшов твій час прощатися з дитинством.
Приспів.
Останній раз… Останній вальс… (2)
Вазелін
Ми — діти покоління з панельних будинків,
І наші нічні клуби — це автобусні зупинки,
Зранку п’єм ром-колу, після обіду — пиво,
Інакше ми не вмієм, нас просто не навчили.
Ми всі тут, як матрьошки, платтячка в горошки,
Халяву «абажаєм», бо жерти шо не маєм,
А на біг-бордах наглі морди
Б’ються в груди дорогих піджаків.
Приспів (2):
Ми любим цю країну без вазеліну! (3)
Вже вісімнадцять років любим цю країну!
Нічого нам не світить, пора вже зрозуміти,
Рятуйте свої діти, бо за рульом бандити.
Для них ми — біомаса, як другосортне м’ясо,
І скормлять нас собакам, як треба буде так їм.
Ми прикрили совість спортивними штанами
І тільки у кишенях махаєм кулаками,
А на біг-бордах наглі морди
Б’ються в груди дорогих піджаків.
Приспів.
Еволюція
Я довго думав, що я хотів би ще мати,
Чого і скільки по мішках наскладати,
Хто має гроші, той хоче мати їх більше,
Хто має владу, той вже на землю не зійде.
Приспів:
Лий! На нас воду лий, замало не буде.
Лий! Нам очі промий, щоб бачили люди,
Куди вони йшли дві тисячі років,
І ніби разом, а такі одинокі,
Щоб бачили всі, що ми залишаєм
Для нових людей, яких ще немає.
Лий! На нас воду лий…
Лий! Нам очі промий…
Я довго думав, що буде з нами за роки,
Чи, може, раптом щось поміняється трохи?
Чи, може, знову нам треба мавпами стати,
Щоби нормально спочатку жити почати.
Приспів.
Якби я знав
Я би сів на сходах,
Десять років навіть чекав,
Поки ти достигнеш,
Боже милий, якби я знав…
Я би застелив землю ніжними перинами,
Я би посадив дерева з апельсинами,
Яка різниця? — Того всього нема…
Я втопив би в морі
Свою зависть і своє зло,
Я би всіх пробачив,
Тільки щоби нам повезло.
Я б замалював стіни
Чудними картинами,
Я би закидав дорогу
Квітами чарівними.
Дорого коштує слово «любов»,
Часом не відчуєш, що ти знайшов,
Роки — то не гроші, їх не вернеш,
Раз її відкинеш — назад не візьмеш…
Життя як ескалатор:
Хтось зійшов, а хтось став,
Вся різниця в тому,
Що там в кінці не вокзал.
Я би написав, я б намалював,
Яка різниця?..
Дорого коштує слово «любов»,
Часом не відчуєш, що ти знайшов,
Роки — то не гроші, їх не вернеш,
Раз її відкинеш — назад не візьмеш…
Дорого коштує слово «любов»…
Роки — то не гроші, їх не вернеш…
Квінти
Вони жили красиво, як вміли,
Бісилися, пили вино і любили
Відкинутись в кріслах своєї машини,
Під музику рахувати години.
Приспів:
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало —
І струна порвалась!
На заправках і в аеропортах
Було їм, як у ліжку, комфортно
Тулитися просто один до одного,
Так ніби навколо немає нікого.
Приспів.
Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може, і добре (весь куплет — 2).
А тепер вона з іншим шукає
Ту штуку, що буде їх вчити літати,
А пам’ять вперто ніяк не стирає
Попереднього юзера файли.
Приспів.
Я не тримаю зла
А знаєш, про мене різне говорять люди,
Бо люди різні, як й різне чули,
А що не чули, то добрехали,
Коли завидно стало.
Часом одні кричали, що я продався,
А другі: «Ти — молодець, не здався!»
І на чиєму тут боці правда,
Хто би нам всім сказав би?!
Приспів:
Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
Жити кайфово так, як дякую Богу.
Я не тримаю зла зовсім ні на кого,
Жити кайфово так, як дякую Богу.
А знаєш, злі язики в чатах, в Інтернеті
Про мене кажуть, що я недалекий,
А інші чують ту силу слова
І кажуть, що помогло їм.
Шкода тих, що плюють, замість цілуватись,
Тих, що клянуть, замість усміхатись.
І часом хочеться їх послати,
А краще заспівати.
Приспів (2).
Радіо любов 2012
Говорили і курили
Ми познайомились з тобою у вагоні метро,
Людей напхалося конкретно, як сільодки в відро.
Мене до тебе притиснули, відвернутись я не міг,
І ми у позі еротичній були загнані в тупік.
Інтелігентний мужчина, український інженер,
Я від викиду гормонів три зупинки чуть не вмер.
Зашипіли двері, станція «Хрещатик» —
І народ почав з вагона, як картопля, випадати.
Переплетені тілами, виїжджаєм з-під землі
І відчуваєм, що так просто нам не розійтися, ні.
І я лечу, як метелик, забігаю в генделик,
Замовляю нам дві кави збудоражити уяву.
Приспів:
Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,
Пахли димом і любов’ю, говорили і курили.
Потім люди прийшли і до нас підсіли,
Ми посунулися трохи, говорили і курили.
І їли ми пиріжки, томатним соком запили
І з червоними вусами говорили і курили.
Потім трохи помовчали, трохи відпочили,
Взяли закурили і знов заговорили.
Коли вечором я сьорбав із пакета бульйон,
Нагадав собі, що не спитав у тебе телефон.
Кілька спальних районів, посередині
Дніпро, Київ — місто невелике, ми зустрінемось в метро.
І зранку знову ниряю у підземні тунелі,
І несе мене до тебе ця криклива канітєль,
І бачу ті самі джинси і той рюкзачок,
І від радості зжимаю у кишені кулачок.
Ще чоловік п’ятдесят у вагон забігає,
Мене розмазує по тобі, ніби маслом коровай,
І я чекаю в душі на зупинку «Хрещатик»,
Щоби вибратись наверх і навіть пози не міняти.
Приспів (2).
Не думай про завтра
Ти знаєш, не переживай,
Все буде добре!..
І навіть в іншому житті
Ми будем двоє!
Одінь для мене, як в той раз,
Своє краще плаття,
І будем на білому піску
З тобою лежати.
Приспів:
Не думай про завтра,
Це за тисячу років,
А я завжди поряд!
І що таке щастя —
Не знають мільйони,
А ми його творим!
Давай ще сьогодні
Покажемо людям,
Як треба любити!
Не думай про завтра,
Ще так багато треба зробити.
Сідай зі мною на диван
Моєї машини,
