_Еврика._ Ну й дурна!..
_Лада._ Костю!
_Еврика_ (поглядає на дверi). Припини нарештi цю мелодраму! Не мiсце i не час. Зайде хто-небудь. Бачиш, он Бiлий теж тут. (Тихо). А я не хочу, щоб вони пронюхали про наш зв'язок.
_Лада._ Бiлий п'яний i непритомний. Вiн нiчого не чує. Та й плювати на нього, шмаркача! Це iще не людина - так собi, напiвфабрикат, недоважок...
_Еврика_ (насмiшкувато). А вiн, цей "напiвфабрикат", до вуха закоханий у тебе! От бачиш, не цiнуєш ти справжньої любовi.
_Лада._ Нащо ти мене принижуєш! Уже забув свої обiцянки?..
_Еврика._ Вiдчепись! Я нiчого не пам'ятаю.
_Лада_ (зiтхнувши). Нехай не пам'ятаєш, що обiцяв минулого року, але невже не встиг забути, що говорив цiєї суботи, коли ночував у мене... Ну, добре. Не хочеш женитися - не женись, але хоч стався до мене, як до людини. Адже я жiнка, Костю...
_Еврика._ У нас з тобою виникла психологiчна несумiснiсть.
_Лада._ Чого ж ти ходиш до мене, Костенько?!
_Еврика_ (роздратовано). За iнерцiєю. Можу не ходити... Та йди ти собi!
_Лада._ Значить, забув! Отак, значить?! Так?!
_Еврика._ Забув. Вiд цiєї хвилини, вважай, нiчого не пам'ятаю. I тобi раджу!
Еврика йде до дверей, але раптом Санько-Бiлий пiдхоплюється з розкладушки.
_Санько-Бiлий_ (кричить). Зате я пам'ятаю, Еврико!..
_Еврика._ Заткни пельку!
Входять галасливо _Санько-Чорний,_ _Магнiтофон,_ _Денис,_ _Майя,_ _Таня._ Санько-Бiлий знову лягає.
_Магнiтофон._ Вуха попухли без курива (Порпається у столi). Хоч би недопалка знайти! I немає... Що ж робити?
_Денис._ Без хлiба можна хоч цiлий день, а без курива i години не витримаєш.
_Магнiтофон._ Гастроном ще вiдкрито - можна збiгати. А в крайньому разi - настрiляти у перехожих.
_Еврика_ (зло). Сам казав: нiхто звiдси не вийде. От i сиди.
_Денис._ Недавно ж була цiла пачка "Столичних". Невже викурили?
Усi хлопцi, крiм Санька-Чорного, шукають недопалки по всiй кiмнатi.
_Еврика_ (раптом). Чорний, iди сюди! (Манить пальцем). Iди, йди!.. У тебе випадком не завалялося сигаретки?
_Санько-Чорний._ Чого це в мене?!
_Еврика_ (спокiйно). Сам вiддаси чи будемо витрушувати?
_Санько-Чорний_ (обурено). Чому?! Навiщо витрушувати?!. (Жалiсно). Я випадково... Слово честi... Я не хотiв... Я знайшов...
_Еврика._ Коротше!
Санько-Чорний мовчки задирає холошу штанiв i витягає засунуту за резинку шкарпетки пачку сигарет "Столичнi". Всi накидаються на неї.
_Еврика._ Отже, i цей злочин розкрито.
Чути дзвiнок у передпокої. Пауза.
_Магнiтофон._ А тепер i слiдчий прийшов.
Чути вдруге настiйливий дзвiнок.
Санько-Чорний. Вiдчиняй же, Денисе!
Денис натискає на кнопку на дошцi.
_Лада_ (зiтхнувши). Зараз усе почнеться спочатку.
Входить _Єдиний_ з чемоданом i великим iграшковим ведмедиком у руках.
_Санько-Чорний_ (здивовано). Оце так!.. Диви - Єдиний...
_Єдиний._ Салют, браття!
_Магнiтофон._ Здоров, Єдиний. Є така картина "Не чекали".
_Єдиний._ Я прямо з аеропорту. (До Дениса). Новонародженому довгих лiт, мiцного здоров'я i лудженої горлянки! Прийми мiй скромний дар. (Подає Денису ведмедика). Вiд самої Риги вiз. (Роззирається). А де Оля?
Мовчанка.
_Єдиний_ (до Дениса). Я думав вона тут... А Бiлий уже, я бачу, набрався, кайф ловить?..
Мовчанка.
_Єдиний._ Так що, Олi немає?.. I не було?.. Може, вона захворiла?.. Якого бiса ви мовчите?! Ну, кретини очманiлi. (Пiдходить до телефону, набирає номер). Зайнято. Хотiв з аеропорту подзвонити, монети не знайшов. (Знову набирає номер). Знову зайнято!.. В Олi така балакуча сусiдка, що не переждеш... Швидше доїду. Ну, чао... (Затримується бiля столу, пiднiмає чарку). За тебе, Денисе!.. (До всiх). Запрошую всiх у недiлю на весiлля! Подробицi телеграфом. (Швидко виходить).
Мовчанка
_Таня_ (неголосно). Боже мiй! Крiзь землю провалитися!
В передпокої знову чути дзвiнок. Денис натискає на кнопку. Входить _Геннадiй._
_Геннадiй._ Що це за хлопець вiд вас вискочив - мало з нiг не збив.
_Денис._ Наш Єдиний.
_Геннадiй._ А-а... Я трохи затримався. З'явилися деякi новi обставини (нахиляється, пiднiмає з пiдлоги одну карту). Чого це ви насмiтили?.. (Роздивляється карту). Ага, рання дорога... А де ж казенний дiм?
_Магнiтофон_ (теж нахиляється до розкиданих карт). Тут все є... (Збирає карти). Це поки вас не було, товаришу слiдчий, я пасьянс розкладав. Вiд нудьги.
_Геннадiй._ А я подумав - ворожили. (Глянувши у куток). А що то з вашим Бiлим? Захворiв?
_Лада_ (зло). Перечiкує, доки стихнуть овацiї.
_Санько-Бiлий_ (раптом пiдхоплюється з розкладушки). Я все знаю, товаришу слiдчий! Я все пам'ятаю!.. Я все скажу!.. Менi дали нiж!..
_Геннадий._ Хто?
_Санько-Бiлий._ Еврика!
Нiма сцена.
_Лада_ (до Санька-Бiлого). Брешеш! Брешеш! Брешеш!.. Ти йому заздриш, ти його ненавидиш!
_Геннадiй._ Вiн не бреше. Нiж йому дав Еврика...
_Санько-Бiлий._ I сказав. "Рятуй Ладу..."
_Геннадiй._ Зараз я сам розповiм, що сталося в цiй квартирi у суботу.
_Лада_ (до Еврики). Нiчого не розумiю!
_Геннадiй_ (до всiх). Сiдайте. Коли ви грали у фанти, Вiктор вийшов на кухню - чи не сподобалася хлопцевi ця гра, чи вашi погляди у його бiк. Але залишався у цiй квартирi, певно, з принципу. Через кiлька хвилин до ванної кiмнати заглянули (показує на Еврику) ви i дiвчина Оля. У ваннiй спали (показує на Санька-Чорного), ви, п'яний... Вас витягли з ванни...
_Санько-Чорний._ Неймовiрно!..
_Денис_ (до Геннадiя). Ти що, Гено, пiдслуховував зараз пiд дверима!..
_Геннадiй_ (до Санька-Чорного). Отже, вас витягли з ванни i виштовхнули на сходи. Так?
_Еврика._ Але я його виштовхав, щоб вiн прочумався на свiжому повiтрi...
_Санько-Чорний._ Неймовiрно! Вам, мабуть, усе вiдомо.
_Геннадiй._ Так.
_Лада._ А коли Еврика повернувся, то почув крик у ваннiй кiмнатi. Вiн зiрвав гачок на дверях i вирвав iз рук цього вашого Вiктора бiдолашну Олю!.. Це вам теж вiдомо?!!
У поривi обурення Лада не помiчає, як Таня смикає її за плаття.
_Геннадiй._ Нi, було не так... Поки ваш Чорний дихав свiжим повiтрям, а у вас тут гримiла музика, Еврика, тобто громадянин Костянтин Тригуб, замкнув Олю у ваннiй кiмнатi.
_Денис._ У них фант був такий - поцiлуватися!..
_Геннадiй._ Вiктор, який, на щастя, ще курив на кухнi, раптом почув з ванної кiмнати крик. (До Еврики). Ви нещадно били Олю (до всiх), а в кiмнатi гримiла музика... (До Еврики). Вiктор зiрвав гачок i вирвав бiдолашну дiвчину з ваших рук. Плаття на нiй було подерте, i вона ледве трималася на ногах... Вiктор вивiв її на вулицю, посадовив у таксi, а сам повернувся сюди, в кiмнату...
