_Магнiтофон_ (до Геннадiя). Як вас тiльки допустили до Вiктора?!

_Геннадiй._ Там був Андрiй... (Пауза). Ну, якщо це остання для нас неяснiсть у цiй справi, то я можу йти... (Пiдводиться). Знаєте, i ми всi виннi, що Денис загнав свiй талант у власний тiсний куток i не зумiв вiддати його людям... Менi здається, вiн i у ваших душах не рiзьбленням займався, а лише стандартнi вiконця прорiзував... А ваш Володя? Певно, вiн справдi Маг у музицi. А ви кого тримаєте у ролi механiчного залiзного магнiтофона... Ну це - окрема велика розмова... Ми повернемося до цього, Денисе...

_Майя._ I я пiду. (До Лади). Ладо, ходiмте з нами. (Обiймає її за плечi). Таню, а ви?

_Таня_ (до Дениса, тихо). Я залишуся, Денисе?

Денис робить рукою заперечливий жест.

_Таня_ (благально). Прибрати усе треба, перемити...

_Денис._ Не турбуйся. Я сам... Менi теж треба побути одному... (До Геннадiя). Слухай, Гено, ти обов'язково заходь i дзвони. Або, може, я до тебе зайду. Добре?

_Геннадiй._ Ну, звичайно... Жду. До побачення.

Геннадiй, Майя, Таня i Лада виходять. Пауза.

_Санько-Чорний._ Фу-у! Хоч тепер передихнемо! Мало не задихнувся вiд розумних слiв! Денисе, заради твого дня народження можна ще по однiй хильнути?..

_Денис_ (гiрко). Який там день народження! Усе пiд три чорти пiшло!.. (Пiдходить до запаленої свiчки пiд макетом Бахуса i гасить її). Пiд три чорти!..

_Магнiтофон._ А тобi, Чорний, здається, наука не пiшла на користь...

_Еврика_ (теж пiдходить до макета Бахуса, ляскає по животу-барилу пальцями, до Бахуса). А ти що на все це скажеш?.. Ну i я пiшов. (Прямує до дверей).

У передпокої чути дзвiнок.

_Санько-Чорний_ (натискає на кнопку, риторично). Тут живе Денис Веприк!

До кiмнати заходять слiдчий i мiлiцiонер.

_Слiдчий._ Здрастуйте. Тут живе Денис Веприк?

_Денис._ Я - Веприк.

_Слiдчий._ З прокуратури. Слiдчий Матвiєнко. (Простягає Денису посвiдчення).

У повнiй тишi згори раптом долiтають звуки фортепiано. Чути "Собачий вальс", але нiхто вже не стукає по трубi.

Завiса