Тим часом Анрі, кровожерливо всміхаючись, витягнув з піхов свій клинок. Довгий меч, що розширюється ближче до кінчика леза і вигинається вверх — це був скимитар, зброя, досить розповсюджена серед ельфів. Вправно замахнувшись ним, Анрі кинувся на Каллена. Перший удар розсік чоловікові груди — той не очікував нападу, і вся його увага була звернена до головоріза, який заряджав арбалет.
— Каллене! — Флоріан скрикнув, у той час як Анрі не дав чоловікові часу отямитися і вдарив його ще раз. Скимитар залишив ще одну глибоку рану на грудях Каллена, і чоловік удавився кров’ю, зробивши крок назад, марно намагаючись рукою закрити кровотечу.
— Тримайся, хлопче! — збоку гаркнув Гравн, вправно відбивши сокирою арбалетний болт — головоріз прицілився, стріляючи саме у гнома. Його голос звернув на себе увагу Анрі, і той, замість того аби добити Каллена, витягнув з поясних піхов кинджал, різким жестом метнувши його у Гравна.
Лаґман відбив і цю атаку і тільки-но хотів кинутися на допомогу Каллену, як його бік чиркнув вигнутий клинок розбійника, який підкрався збоку. Рана була лише подряпиною, але її було достатньо, аби розлютити гнома. Він палаючим гнівом поглядом подивився на свого супротивника, і в цей момент з коридору вибігло ще троє розбійників: двоє з арбалетами і один боєць близького бою.
— Прокляття! — вигукнув Флоріан, з тривогою переводячи погляд зі стікаючого кров’ю Каллена на похмурого Гравна.
Користуючись метушнею, Каллен загарчав як розлючений собака. Швидким відточеним рухом він витягнув рапіру, і скориставшись заминкою Анрі, який відволікся на підкріплення своїх посіпак, зробив випад уперед. Гострий кінчик тонкого леза проштрикнув бік ватажка, але міцна шкіряна кіраса не дозволила зробити атаку смертельною. Анрі завив пораненим звіром, і очі його запалали гнівом, і він замахнувся скимитаром над Калленом.
— Урур — життєдайна цілюща сила природи, — ледь чутно пробурмотів Гравн, не відводячи погляду від Каллена, і на закривавленому лезі його сокири засяяло зображення руни.
Чоловік відчув, як сили повертаються до нього, кровотеча спиняється, а нанесені рани неначе зцілюються. Він швидко поглянув на свої груди, а потім різко підняв голову і замахнувся рапірою. Саме вчасно: клинок скимитара опустився на тонкий клинок рапіри. Зброя, не назначена для грубого парирування ударів, все ж таки витримала і не зламалася; Анрі ж, не очікуючи такого опору, послабив хватку, від чого Каллену вдалося вибити клинок з його рук. З ляском меч ударився об землю, відлетівши кудись у сторону.
— Чудовий удар, хлопче! — задоволено пропихтів Гравн, який парирував сокирою удар розбійника, що бився з ним. Каллен коротко кивнув і одразу ж скрикнув:
— Гравне, обережно! — Анрі, залишившись без зброї, витягнув ще один кинджал і знову метнув його у гнома.
До того кинувся ще один розбійник, і його клинок чиркнув по зап’ястку лаґмана, залишаючи на ньому незначну подряпину. Проте цього вистачило, аби відволікти його, і кинджал увіп’явся гномові трохи нижче плеча.
— Гравне! — з-за спини тривожно скрикнув Флоріан, і Гравн невдоволено проричав, на що Анрі переможно всміхнувся.
— Стріляй! Убий цього гнома! — він гаркнув одному зі своїх посіпак, і той націлився на лаґмана. З коротким тріском розслабилася тятива арбалету, і стріла зі свистом проштрикнула руку Гравна під пахвою, майже поруч із застряглим у плоті кинджалом.
— Наволоч, — прошипів Гравн, болісно примруживши одне око.
Двоє інших арбалетників вибігло з проходу уперед. Один спробував ще раз вистрілити у Гравна, але тому вдалося ухилитися, а от другий, скориставшись метушнею, вибіг набагато вперед, находу стріляючи у Флоріана. Той саме чаклував, направивши своє чаклунство на ворога, який поцілив у Гравна. Використовуючи темні некромантські чари, ельф змусив арбалетника чути дзвін свого передсмертного дзвону, проте втратив концентрацію, коли болт наскрізь прошив його бік, лише дивом не зачепивши органи та життєво важливі судини. Флоріан скрикнув від болю і несподіванки, машинально затиснувши рану. І наче мало законникам було проблем, як з проходу вибігло ще двоє ворогів: один арбалетник і один розбійник.
— Ну все, ви мені остогидли, покидьки! — Гравн різко вскинув уверх свою сокиру, і на лезі синім сяйвом проявилася Турс — руна громовика Глорріді.
Оглушливий гуркіт грому рознісся приміщенням, стрясаючи хиткі дошки гнилого даху і розносячись на багато метрів округою. У цьому громі потонули несамовиті високі крики двох розбійників, що стояли коло Гравна найближче. З їхніх вух потекла кров, вони марно намагалися затулити їх, випустивши свої клинки, і зрештою мішками повалилися до ніг лаґмана, не дихаючи.
Скориставшись загальним приголомшенням, Каллен з бойовим кличем знову кинувся на Анрі. Точний різкий удар тонкого леза на цей раз поцілив у незахищену частину між пахвою і грудьми і пронизав наскрізь плоть між ребрами. Ватажок заволав від болю й у відповідь витягнув з-за поясу ще один кинджал, наносячи по Каллену шквал хаотичних ударів, лише один з яких зачепив чоловіка.
Флоріан тим часом, бачачи, що арбалетник, який стояв навпроти нього, на мить оглушений, вскинув догори руки, різко опустивши їх. Довкола його тіла спалахнуло пурпурне світло, що на долю секунди прийняло вигляд обладунків, і у той же момент арбалетний болт відбився від них — ворог, бачачи чаклунство, спробував його перервати. Але рана, нанесена попереднім вистрілом, помітно кровоточила, й ельф скривився, похитнувшись від миттєвої слабкості.
— Фло! — Гравн помітив це і спробував вирватися до нього, але дорогу йому перегородив ще один розбійник, і його клинок сильним ударом наніс лаґманові продовжну, проте на щастя, неглибоку, рану від грудей до живота. — А бодай тобі! — пораненим ведмедем провив гном і широкою атакою відбив арбалетний болт, помітивши краєм ока, як один із арбалетників цілиться у нього.
Проте інший болт все ж таки зачепив лаґмана: він не помітив його, бо стояв до стрільця спиною, але той схибив, і наконечник лише чиркнув по боку Гравна. Четвертий ж стрілок намагався поцілити у Каллена, але тому вдалося спритно ухилитися від вистрілу, в той же час наносячи ще один надзвичайно точний і болісний удар по Анрі.
— Глорріді, повелителю грому, твоя міць зараз зі мною! — з люттю вигукнув Гравн, знову піднявши вверх свою сокиру, і на цей раз на лезі спалахнула потрійна руна Турс.
Гуркіт грому на цей раз пролунав ще більш гучний і оглушливий. Розбійник і один з арбалетників, той, що стріляв у Каллена, з диким лементом, стікаючи кров’ю з вух і очей, повалилися замертво на землю. Анрі та арбалетник, який стріляв у Гравна, похитнулися, хапаючись за голови, але вистоюючи проти гніву гномського богу грому і бурь. Проте арбалетник простояв недовго: очі його витріщилися, викотилися, він широко розкрив рота, хапаючись за горло: тільки відгримів грім, як його оглушив могильний дзвін, і головоріз впав на землю мертвим. Гравн метнув швидкий погляд на Флоріана, бачачи, що той, важко дихаючи, затискаючи рану побілілими пальцями, не моргаючи дивився на арбалетника, простягнувши до нього другу руку.
Наляканий головоріз, який марно намагався поцілити у ельфа, знову спробував це зробити. Але його руки тремтіли від страху перед чаклуном-некромантом, тож болт зірвався і полетів кудись зовсім убік, на що Флоріан небезпечно всміхнувся, блиснувши очима.
— Добивайте консульських пацюків! — майже на останньому подиху заревів Анрі. Він ледь стояв на ногах, скривавлений і спотворений люттю і болем, але все ж таки накинувся на Каллена.
У нього неначе відкрилося друге дихання: шквал сильних ударів звалився на голову чоловіка, і Каллен отримав декілька серйозних поранень. Скориставшись його слабкістю, другий арбалетник вистрілив у нього і поцілив чоловікові у груди. Каллен вдавився кров’ю і зі стогоном упав на землю, втративши свідомість.
— Каллене! — скрикнув Флоріан, широко розкритими очима дивлячись на непритомного товариша.
— Закрий вуха, Фло! — гримнув Гравн, підбігаючи до Анрі.
