Сначала ніхто не хоче носить за пулємьотчіком запасний короб.

Ну це — до первого боя.

Пулємьотчік продолжає насипать тоді, коли всі остальні судорожно міняють магазини. А як ти думав, в коробі сто патронів!

Щоб стрілять з покємона — надо докурить, бо для пулємьота треба дві руки, потом поцепить короб, дослать затвор вперед і розчєсать посадку.

В комплєкт входять: тяжолий пулємьот, запасний ствол в ящику у ротного і там же — відро масла для чістки «покємона».

АПС

АПэЭс — то важка зброя, я вам доповідаю.

Важка — тому що нормальному ваєнному дуже важко її получіть. Апеес дають развєдкє, спезназєрам різним та тім ахвіцерам, які того Апееса не проє… протіряють.

Найчастіше в зоні АТО апеес використовується для понтового ношенія у тактічєской кабурє на бідрі. Але це бєдро нє юной фєміни, а дійсно сильного військовослужбовця. Сильного — бо апеес тяжолий, як брєвно.

До комплекту входять: важкий шпалєр, дєрєвянная кобура, яку вічно всі тіряють, куча магазинів та розкази «я з цього пєкалєїя на сто метрів фазана б’ю вльот».

Фагот

Фагот — то совсєм ніфіга нє труба, то подла зброя, я вам доповідаю.

Бо Фагот — то мала паскуда, якою на два кілометри стоодинадцятой можно наживіть сєпарам майже все, що висовується з плодючої донбаської землі. Правда, є велика проблєма. Якщо з фагота грохнуть сєпарську беху, то ротний може й похвалить, а якщо промазать, то кращє на глаза ротному не показувацца.

Щоб стрєльнуть з фагота, тре зарядити важку невдобну ракєту, лягти збоку, викинути сігарєту та молитися, щоб ракєта не просрала.

Фагот складається з установки, в який є дуже зручна для наблюдєнія оптіка, тубуса с ракєтой та звіздюлєй від ротного за трату дефіцитного бека.

РПК

Ерпека — то непонятна зброя, я вам доповідаю.

Бо ерпека — то вже нє автомат, але щє нє пулємьот. Найчастіша проблема єрпека заключається в тому, що всі сослуживці хотять собі магазини-сорокпятки. Тому ерпекашнік должен слєдіть за зброєй єжесєкундно та невпинно. Деякі недоліки щє питаються сматувать синьой ізолєнтой по два длінних магазина. Але то на їх совісті, бо керівні документи ідіотизм не регулюють.

Щоб стрєльнуть з ерпека, треба пройтись по роті, знайти всі свої магазини, розкласти сошки та зробити грозний вигляд. Досвіччені люди говорять, що саме ерпека — це основний конкурєнт «пекаему» у плані «зробити воєнноє селфі».

Ерпека складається с самого шпалєра, магазинів та шомпола, який «на мінуточку» попросив хтось щє місяць тому. Скотина.

Моторола

Моторола — то не зброя, то радіостанція, я вам доповідаю.

Але досвіччені люди, що підписали контракт «до кінця особового періода», говорять, що і моторолою можна вбити. Це проісходить, коли связіст з батальона бачить, як воєнний носить його останню драгоценну рацію за антену. Щє й розмахує. Або свєрнув ту антену в бублік і красиво повісив на бронік. Тоді связіст звіріє, тіряє зв’язок з реальністю і починає гонятись за ваєнним і бити його по голові зарядкой.

Щоб застосувати моторолу, треба знати, на якій частоті сьогодні батальон. Чи забити на це і просто пообщаться с самим умним чєловєком. То єсть с собой.

Моторола складається з радєйкі, закручєной антени, дохлого аккума та потєряной зарядки. Але все це колише тільки ротного, бо всі мотороли числяться на ньом.

ГАЗ-66

Шишига — це сама серьозна зброя, я вам доповідаю.

Бо у шешаріка є трі агрегатних состоянія. То він «щас заведеться». То він «тока шо ж работав!». А іногда: «він-то на нас числиться, але згорів щє в чотирнадцятом під Попасной…» Кращє всєго про цей шедевр автопрома середини вісімнадцятого віка кажуть воділи. Бо коли шешарік доїхав з пункту «Пе» в пункт «Же», то всі ваєнні говорять «треба було в магазін заєхать!». І тіко воділа говорить «ніхєра сєбє, доїхали…»

Щоб кудись поїхати на шишигє, треба звести докупи три пєрємєнних. Це воділа, путьовка і іскра у моторі.

Шишига складається з кабіни, кузова та рапорта на гесеем. Причом без кабіни та кузова вона іхати може, а от без гесеема — чота ніяк. А щє шешарік — це основний істочнік бєнзіна для волонтьорского гєнєратора.

Відпустка

Відпустка — це основна зброя ротного, я вам доповідаю.

Бо у відпустку хотят всє і всєгда. Раді відпустки воєнний способєн на любой подвіг — сломать руками сєпарскій танк, викопать тридцять метрів траншеї і, шо дуже серьозно, побріться та вдягнути статутную мазєпінку.

Щоб попасть в відпустку, треба чи совєршить нєвєроятний подвіг пєрєд ліцом комбата, чи бути дуже прімєрним затянутим воєнним. Поетому всі вибірають подвіг.

Відпустка складається з рапорта, бумажкі з пєчаттю со штаба, напутствєнного слова ротного «Їдь і нє грєши» і поєзда з війни — додому.

Траншея

Траншея — це довга і мучітєльна зброя, я вам доповідаю.

Бо траншея — то довгий путь. Саме про траншею говорить ротний, коли приходиш до нього проситися в отпуск. Тому довжина траншеї всєгда вищітується по формулє «ширіна плюс глубіна помножіть на рапорт та розділіть на корінь довбаної акації». А щє траншея — це те, що по тєлєку вже чєтвьортий год войни називають «окоп». Хєр єго зна, почєму. Траншея бува крива та нєправільна, але яка б вона нє була — це луччє, чєм «я не копаю, не для того я пішов неньку защіщать…»

Щоб викопать траншею, треба три нормальних воєнних чи один піхотинець, багато вільного часу та лопата. А щє — спеціально обучєний офіцер-перевіряючий зі штабу АТО, щоб імєть мозги взводному за нєправильну форму траншеї.

Траншея складається з трави, плодючої донбаської землі, накиданих бичків та задуму командира ВОПу «копаєм атсюда — і до отпуска».

БМП-2

Бэха-двойка — це красива зброя, я вам доповідаю.

Бо нєма ничого красівше, чєм лєтяща по полю беха-двойка. Нє, єсть. Двє бехі. А може, й три. Беха — це «цьомочка», «моядєвочка» і «сукабл@дьчовононєзаводиться». Вокруг бехі-двойкі є багато народних прімєт. Напрімєр, «коли беха опустила пушку, звалюй з броні, бо зара почнеться», чи «страшно не коли на бехє єдєш, а коли забув взять сєдушку». Або «Не люби мене й не мучь, я з колхоза „Красний Луч“…» Нє. Про колхоз — то нє про беху.

Щоб стрєльнуть с бехі, треба мати жєлєзні пальци, бо лєнти вручну заряжать тре, робочій пріцел та квадрокоптєр. Квадрокоптєр — шоб посмотрєть, чи правда зверху вистрєл 2А42 похож на бластєр із «Звьоздних Войн»?

Правда.

Беха складається з мєхана, наводчіка, кабеема, потєряной масксєті, бронірованой тєлєжкі з пушкой та брєвна на кормє. Прічом всєх інтересуєт, нафіга треба кабеем та брєвно. Доповідаєм: брєвно не раз реально допомагало, а командир бойовой машини потрібен для додержання вимог Статуту та інших керівних документів.

Штабний ноутбук

(Автор — Антон Колумбет)

Штабний ноутбук — це безпощадна зброя, я вам доповідаю.

Кількість зламаних судєб цією страшною зброєю не піддається обчисленню. Її одночасно ненавидять, бояться і зневажають. Одним натисканням кнопочки на цій зброї статус військовослужбовця може як злетіти до небес, так і впасти в грязюку. Полковники стають майорами, солдати стають сержантами, і всі стають сезечєшніками. Більше за все штабний ноутбук любить трі вєщі — награждать нєпрічастних, наказувать нєвіновних і удалять висновки ВееЛКа.

А ще в ньому храняться списки, списки списків, журнали реєстрацій, журнали реєстрацій журналів реєстрацій, бе-че-ес, роздавальні відомості і ще тисячі екселевських файліків та флешка замполіта з вірусами.

Любий нормальний командир знає, що краще потєрять зброю, техніку і посвідчення офіцера, ніж штабний ноутбук. Бо в ньому вся документація, а паперові журнали заповнюються в ночь перед прибуттям правєркі зі штабу сектору.