Але він не міг здатися. Нізащо. По крайней мере, не зараз.
Залишивши віскі на дерев'яному столі, Камерон надів його чорне пальто і капелюх. Він покинув Плазу, повідомивши адміністраторам, що якщо він не повернеться протягом наступних семи годин, вони повинні будуть зв'язатися з детективом Уідмором. Семи годин мало б ть більш ніж достатньо , щоб обійти весь Центральний Парк.
Незважаючи на пізній час, парк був наповнений безліччю людей, багато з яких і х перебували на легендарному ковзанці, інші просто насолоджувалися казковою вночі. Камерон йшов вперед, вдивляючись в їхні обличчя, але не знаходив її.
В якийсь момент, він почав віддалятися. Людей ставало все менше, і Місто Вогнів зняв маску «казкового героя» – Камерон бачив кілька моторошних людей, які ймовірно були божевільними, що говорять самі з собою невиразні фрази, хоча він також бачив абсолютно нешкідливих бездомних.
Крок за кроком… Пару годин непомітно пройшли. Настала глибока ніч… Н про ця ніч все ще не закінчена…
***
Настя і Анна, нарешті, відволіклися від усього негативу, відвідавши чергові лекції з генної інженерії. Їм було надано новий гід, молодий хлопець Бенджамін Ферстер, який поєднував свою роботу з навчанням на дизайнера, мріючи потрапити в один з журналів мод, що видавалися в Нью-Йорку.
Після останньої лекції, Бен проводив дівчат з конференц-залу в сусіднє приміщення, де стояли столи з напоями та закусками.
«Це вечірка для студентів». Бен пояснив. «Як ви знаєте, тут зібралися студенти з різних штатів, так що це щось на зразок можливості пізнати один одного ближче. Втім, присутність тут необов'язково, але багато хто не відмовляться від хорошого безалкогольної випивки. До того ж, сюди була запрошена якась Європейська поп-група».
Настя і Анна озирнулися – зал був наповнений темним світлом, натовп студентів здавалася великим чорним плямою.
«Думаю, ми не хо т їм брати участь в цьому». Анна сказала.
«Так, не варто». Настя погодилася.
Бен посміхнувся. «Добре. Завтра у вас вільний день. Як щодо фірмового шопінгу? Я можу взяти свого хлопця, він вже закінчив коледж і працює з приватними клієнтами, я думаю, він м ог бути зшити вам сукні на бал».
На… бал?» Настя запитала, злегка піднявши брови.
«Так!» Бен захоплено скинув руками. «О, Боже, ви… ви нічого не знаєте, чи не так?»
Дівчата знизали плечима.
«Очевидно, Джиллит не встигла сказати вам». Бен почухав потилицю. « агалом, у вас ще десять днів до закінчення ваших лекцій, і після закінчення вам треба буде пройти обов'язковий бал, де ви також отримаєте сертифікат про проходження через цей шлях. Це щось на зразок… випускного».
«Що ж, у нас достатньо часу, щоб підготуватися до цього». Анна задумливо сказала, відчуваючи себе застеленому зненацька.
«Дуже добре!» Бен клацнув пальцями. «Значить, ідея шопінгу в силі?»
Настя посміхнулася. «Так! Чому ні? Це відмінно!» Вона дійсно знаходила цю ідею приголомшливою, але їй здався фальшивий такий ентузіазм.
«Тоді я зв'яжуся з вами завтра». Бен підморгнув їм. «Побачимося!» Взявши свій мобільник, він залишив дівчат.
«Він мені подобається!» Настя сказала. «Він… справжній. І щирий».
«Так, він славний». Анна сказала, дивлячись услід Бену. «І він точно не той, хто змусить нас отримати проблеми». Вона подивилася на наручний годинник, провівши рукою по її рудим волоссям. «Зараз 10:27 вечора. Ми повинні піти зараз».
Рухаючись на незручних каблуках, які вони були змушені носити для іміджу, Настя і Анна прямували в бік тренажерного залу, який знаходився в іншому кінці будівлі. Пройшовши чималий е відстань і подумки проклинаючи всіх творців високих каблуків, дівчата, нарешті, знайшли його.
Тренажерний зал був досить просторим приміщенням з різними видами тренажерів на всі частини тіла. Бігові доріжки з інформацією і витратах калорій, степпери і інше тільки своїм виглядом могли надихнути будь-якого на фізичні навантаження.
«Чорт… я стерла ноги в кров». Настя зняла її темно-сині туфлі на платформі, які ідеально поєднувалися з її брючним темно-синім костюмом з чорної сорочкою під піджаком.
Анна вдихнула. «Я теж». Вона також вирішила дати своїм ногам відпочити, знявши свої класичні чорні туфлі-човники, які підходили до її діловій Спідничні костюму вершкового кольору.
«Так кого ми чекаємо?» Настя подивилася на настінний годинник з силуетами поз для гімнастики. Вони показувало рівно 10:40.
«Сподіваюся, це не була виверт ФБР…». Анна пробурчала.
Настя подивилася на неї. «У тебе є підозрюваний?»
«Звичайно! Наш герой агент Бленк. Знаєш, я не здивуюся, якщо він прослуховує нас через наші мобільники».
«Це вже параноя, дівчинка». Настя скривилася.
«Думаєш? У сенсі, він…».
Світло погасло.
Минуло кілька секунд, перш ніж світло наповнило тренажерний зал знову. Анна і Настя нервово дивилися навколо, повільно крокуючи до виходу.
«Все в порядку». Чоловічий голос сказав з боку. «Вам нічого не загрожує».
Дівчата побачили темноволосого хлопця у шкіряній чорній куртці і потертих джинсах. Він уважно подивився на них з часткою підозри. На момент, Анні здалося знайомим його обличчя, але вона не могла навіть припустити хто він.
«Де Джиллит?» Він тихо, але наполегливо запитав.
Настя відкрила рот, щоб сказати щось, але не видала жодного звуку.
«Де вона?» Незнайомець повторив.
«Вона… мертва». Анна тихо сказала.
«Ось як?» Незнайомець не виглядав шокованим або здивованим. «Що трапилося?»
«Її хтось убив між будівлями «Нескінченного Сяйва».» Настя сказала. «Більше нічого, поки ти не скажеш, хто ти і як ти знайшов нас?»
Незнайомець пройшовся навколо. «Моє ім'я Кріс Майерс. Я був асистентом Джиллит. Вона працювала з одним із видавець ств зд есь, в газеті «Today's Words». Але вона звільнилася… як вона мені сказала. Тому я теж втратив роботу. Але пару тижнів тому вона сказала, що щось зміниться, і почасти найняла мене назад. Вона просила зв'язатися з двома її подругами – з вами, в разі якщо я отримаю від неї повідомлення».
«Так ти отримав повідомлення?» Анна запитала. «Коли?»
«Вчора». Кріс відповів. «Але вважаю це неможливо, якщо вона була вбита».
«І навіщо все це?» Настя була напружена. Особа Кріса також здавалося їй знайомим.
«Думаю, це через одного справи». Кріс відкашлявся. «Знаєте, в тій газеті вона була автором статей про… страшних місцях Нью-Йорка, я б так сказав. Вона писала про б історичних будівлях, що легко давалося їй. Джиллит, як і вся редакція, співпрацювали з поліцією. Вона сказала, що знайшла особливе справа, пов'язане з… якимось готелем. Я думав йшлося про Плазі, де вона жила, але… тепер я розумію, що вона мала на увазі «Нескінченно Сяйво».»
«Плаза?» Анна звузила очі. «Кріс, вона не жила в Плазі. Вона жила в сусідньому будинку».
«Ви впевнені?» Кріс посміхнувся. «Чи не сумніваюся, що вона з'являлася тут і наскільки я знаю, навіть отримала роботу. Вона завжди так робила, досліджуючи місця, про які вона писала. Вона також була редактором, працюючи віддалено, і отримувала достатньо, щоб оплачувати номер в Плазі майже за 1000 баксів на добу».
Настя стиснула губи. «Все це дуже цікаво, але яке відношення це має до нас?»
Кріс розвів руками. « Я не знаю. Напевно це щось з божевільного свідомості Джиллит».
«Що ти маєш на увазі?» Анна просила з злегка тихим голосом.
«Ну, вона була дивною». Кріс опустився на силовий тренажер. «У сенсі, вона говорила дивні і неможливі речі. Немов вона… могла бачити людей наскрізь».
Від цих слова, шкіра дівчат покрилася холодом і ознобом всередині. Вони мало часу бачили Джиллит, щоб зробити якийсь висновок про її поведінці, проте вони розуміли, що вона була… незвичайної.
«А що вона робила в Чикаго?» Настя запитала Кріса. «Близько двох тижнів тому? Ви знали про це?»
Кріс знову розвів рукам і. «Я поняття не маю , що вона там робила, але напередодні вона говорила про вас. Вона сказала знайти вас, призначити зустріч, залишивши мені ваші мобільні номери. Вона сказала, у вас є щось важливе». Він подивився на дівчат.
