Литмир - Электронная Библиотека

Серед шаленої охоти сказати щось зухвале, я сам не знав, що говорю.

«Мушу признати, що сей дім є сильно збудований. Сі мури — може хочете відійти, мої панове? — сі мури є кріпко збудовані!..

Тут з дивною радістю штурклув я палицею, котру случайио мав в руках, так сильно об мур саме в се місце, де було сховане тїло моєї жінки, найлюбійшої мойому серцю женщини, що...

Але, ох! хай Бог змилує ся наді мною та увільнить мене з кігтів мойого вічного ворога! Ще не розійшов ся по пивницї відгомін мойого стукання, коли з нутра, як з гробу, залунала відповідь. Був се крик, спершу придушений і перериваний, як плач дитини. Опісля перемінив ся в голосний, безпереривний вереск, зовсім неприродний і не подібний до людського голосу. Виттє, якесь захрипле наріканнє, як колиб чортівський регіт змішав ся зі страшним накликуваннєм смертельного страху...

Подібне виттє може счинитись лише в пеклі, коли прокляті конають у вічніх судорогах, а чорти ріжними голосами виють разом з ними. Було би зайвим описувати се, що діяло ся підчас сього в мойому серці. Безсильно заточував ся я від одної стіни до другої. Урядники зі страху остовпіли і в першій хвилі затримали ся на сходах без руху. Але опісля двадцять сильних рук взяло ся до муру. Мур розвалив ся, а перед очима присутних стояв труп вже сильно зіпсований та облитий кровю. На його голові сидів осоружний кіт з широко роззявленим, червоним ротом та з одним оком.

Він довів мене до сього осоружнього убійства, а його зрадливий голос віддав мене в руки ката. Я замурував його правдоподібно разом з трупом.

Перекл. Федір Белей.

_________________________

Примітки

Ця збірка новел Едґара Алана По була надрукована 1912 року у найстарішій українській друкарні, у Львові, в котрій ще у XVI столітті друкував перші книги руською мовою Іван Федорович.

Передмову до збірки написав публіцист Федь Федорців (псевдонім Б. Данчицький).

Коментарі, викладені нижче, додані упорядником даної інтернетної публікації 2019 року.

ПЕРЕКЛАВ ПЕТРО КАРМАНСЬКИЙ — На заголовній сторінці перекладачем вказаний Петро Карманський, що може ввести читача в оману, начебто він переклав усі новели даної збірки. Насправді Петро Карманський переклав чотири тексти, ще два — Михайло Кобєрський (причому один із них у співавторстві з якимось таємничим Д. Г.), і один – Федір Белей, а вірша «Зачарована палата» у другій новелі переклав Дмитро Йосифович. Перекладено тогочасним галичанським діалектом української мови, котрий відрізняється від сучасної літературної. В даній інтернетній публікації в основному збережений правопис публікації 1912 року.

«Елєонора» (Eleonora). Вперше твір був надрукований 1842 року у щорічному американському (філадельфійському) альманасі “The Gift: A Christmas and New Year's Present” («Подарунок: Різдвяний та Новорічний презент»), під заголовком «Елєонора: притча». 24 травня 1845 року «Елєонора» була перевидана у нью-йоркській газеті “Broadway Journal” з доданим автором епіграфом, котрого не було у першому виданні.

Sub conservatione formae Specificae salva anima. Raymond Lully. — Епіграфом новели «Елєонора» є рядки Раймонда Луллія (1235-1315) – іспанського поета, схоласта, алхіміка. Переклад з латини: «Поки зберігається певна форма, душа ціла».

«несказаного сяєва» — «Несказане сяєво» (або «світло несказанне») – слова з рядка «Гімну порам року» англійського поета Джеймса Томсона (1700-1748).

«agressi sunt mare tenebrarum, quid in eo esset exploraturi» — вступають до моря пітьми, щоб дізнатися, що там (латин.).

… вважати їх напевно великанськими сирійськими зміями… — Йдеться про давньосірійські міфи.

… з областий Гесперу… — Геспер — вечірня зірка, що сходить на заході, Венера.

… у піснях кобзаря Скіраза… — Тобто поета з Шіраза. Мається на увазі Сааді (1184-1291), перський поет, який народився й помер у місті Шіраз.

Заглада дому Юшер (The Fall of the House of Usher). В інших українських перекладах — «Падіння дому Ашерів». Вперше опубліковано у вересні 1839 року у філадельфійському журналі “Burton’s Gentleman’s Magazine”.

Серце його схоже на завішену бандуру, що дзвенить при иайлекшому подуві. Беранже. — Епіграфом новели «Заглада дому Юшер» є рядки з вірша «Відмова» (“Le refus”) французького поета П'єра-Жана Беранже (1780-1857).

Очодоли — очниці, очні ями.

… при огляданню рішучо палких, а при тім реалістичних задумів Фуселього. — Мається на увазі Фюзелі (Фюсслі) Йоганн Генріх (1741-1825) — швейцарський художник-романтик, що жив і працював в Англії.

Духи двигались ритмічно Під шездар солодкий тон. — Шездари — галичанський діалектизм, що означає цитру. Цитра — струнний музичний інструмент. На Русі різновид цитри називався гуслі. Але в англійському оригіналі твору та інших українських його перекладах йдеться не про цитру, а про лютню.

Ми чипіли над такими творами: Вервер та Шартроза — Грасета… Подорож Миколи Кліма у підземелле — Гольберґа; Хайромантія (Вороженнє з черт на руці) — Роберта Флюда, Жана d`Inagine і Шамбра; Подорож у синяву небес — Людвіка Тіка… – Ґрессе Жан Батіст Луї (1709-1777) — французький поет-сатирик. У вірші «Вервер» він вельми грайливо розповідає про пригоди папуги, вихованого в жіночому монастирі, в «Монастирі» пише про самотнє життя поета. Голберг Людвіг (1684-1754) — датський письменник, стояв біля витоків нової літератури Данії. «Підземні мандри Клімма» — його сатирично-соціальний роман-утопія. Флад Роберт (1574-1637) — англійський лікар, автор трактатів з алхімії та хіромантії. Д'Ендажіне Жан (XVI ст. ) — автор книг з хіромантії. Делашамбр Марен Кюро (1594-1669) — автор посібника з хіромантії. Тік Людвіґ (1773-1853) — німецький письменник-романтик.

Directorium Inquisitorium — Домініканця Емерика Жірона. – Еймерік Жіроннський (1320-1399) — іспанський інквізитор, автор «Посібника з інквізиції».

декілька місць у Помпонія Меля… — Мела Помпоній (І ст.) — римський географ, автор напівфантастичних описів Африки та її мешканців.

Vigiliae Mortuorum Secundum Chorum Ecclesiae Maguntinae. — Застороги смертним прихильникам Маґунтинської церкви (латин. ).

“Mad Trist” — Лянсельота Каннінґа – «Шалена печаль» сера Ланселота Кеннінґа — найімовірніше, вигаданий По автор і його твір.

… коли я поклав руку на його рамени… — Рамени — плечі.

«Тінь» (Shadow — A Parable). Написано ймовірно у травні 1833 року. Перші публікації: вересень 1835 року — у журналі “Southern Literary Messenger” (Річмонд, Вірджинія); 1840 рік — в авторській збірці «Гротески та арабески»; 31 травня 1845 року — в газеті “Broadway Journal” (Нью-Йорк); 1850 рік — в посмертній авторській збірці «Праці» (“Works”), II том.

(Казка). – Петро Карманський переклав “A Parable” як «Казка». В перекладі Олени Фешовець більш точний варіант – «Притча».

15
{"b":"638417","o":1}