П╕зня весна... ще толком не жарко, але й не холодно... Зелений бережок... Неширока р╕чечка... Вже вечор╕╓, й тому холодн╕ша╓ пов╕тря ... Над водою дзижчать зграйки комар╕в... Десь тьохкають птахи...
-Ой-но, п╕ду я до броду по воду, - линуло зв╕дкись здалеку. То в╕тер прин╕с стрункий хор ж╕ночих голос╕в. Я п╕дскочив, озирнувся. Чую чийсь сп╕в: - Гей-но вези мене, в╕зничку, до роду!
╤ тут раптом врива╓ться ╕нший голос, густий, наче патока:
-А крич, не крич, д╕вчинонько, моя, Одреклася родинонька твоя...
-Що ти кажеш? - марево на мить розв╕ялося одним питанням г╕берл╕нга.
Я дивлюсь на нього ╕ не можу второпати, що ко╖ться. В вухах лине той пронизливий голос... аж мурахи по шк╕р╕ б╕жать...
╤ в╕н знову затягу╓:
Ой-но, п╕ду я до броду по воду:
-Гей-но вези мене, в╕зничку, до роду.
-А ти крич, не крич, д╕вчинонько, моя,
Одреклася родинонька твоя.
Широка р╕ка береги позаймала,
Скр╕зь селом йшла - родина не вп╕знала.
Чи тим не взнала, що головонька сива,
Чи тим не взнала, що доля нещаслива?
Не тим не взнала, що головонька сива,
Та тим не взнала, що доля нещаслива...
-Ти чого посмутн╕в? - спитав Сот╕. В╕н старанно гр╕б вперед. - Занудьгував за батьк╕вщиною?
-Що? - я в╕дчув себе, наче чумний. - Та н╕! Просто задумався... просто...
-А ти зна╓ш, Боре, хто вперше в╕дправився в астрал? - раптом запитав в╕н мене.
-Не знаю, - в╕дпов╕в я, знизуючи плечима.
-Чув про Астрального Рибака?
-Н╕. А це хто?
-О-о-о! - Сот╕ загадково посм╕хнувся. - То ц╕кава ╕стор╕я... Розпов╕сти? - ╕ не оч╕куючи на в╕дпов╕дь, в╕н почав п╕д скрип ключиць: - Давно це було... Жив тод╕ один г╕берл╕нг на ╕м'я Свен, хоча вс╕ навкруги прозивали його все Свином, бо в╕н дуже любив посид╕ти в таверн╕, випити кухоль-другий елю, або ще чогось м╕цн╕шого. ╤ набирався цей Свен до такого стану, що вранц╕ перехож╕ знаходили його в брудн╕й калюж╕.
Одного разу з╕брався в╕н на риболовлю, але посварився з дружиною. Вона йому каже, мовляв, ти сьогодн╕ знову нап'╓шся, ╕ зам╕сть того, щоб д╕йсно риби принести, присунешся вщент п'яний. Забрала його рибальськ╕ снаст╕ та замкнула в ком╕рчин╕. А Свен, парубок впертий! Вислизнув з дому ╕... напився вщент! - Сот╕ весело розреготався. - Трохи п╕зн╕ше, звичайно, до нього д╕йшло, що його чека╓ вдома, ╕ щоб уникнути розплати, в╕н зважився на те, щоб наловити риби, ╕ без не╖ до сво╓╖ суджено╖ не повертатися.
Добр╕в до р╕чки, зр╕зав соб╕ вудилище, спорудив волос╕нь. ╤ржавий цвях став гачком, а грузилом вибрав кам╕нь з бережка. Зал╕з той Свен в човен, закинув вудку ╕... захроп╕в. Заснув мертвецьким сном.
-Коли прокинувся, - тут Сот╕ зробив невеличку паузу та хитрувато хихикнув, - то тут же поклявся соб╕ не пити б╕льше ан╕ крапл╕ елю. Чому? Бо його човен вис╕в в дек╕лькох кроках в╕д краю водоспаду, що виливався прямо в астральне море. Б╕дного Свена такий страх взяв, що в╕н вже було думав, наче збожевол╕в. Але головне, що цей г╕берл╕нг все ще залишався живим у цьому самому астрал╕! Живим! А в╕д грузила, яке бовталося на волос╕н╕ та переливалося дивним св╕тлом, виходили дивн╕ промен╕, як╕ огорнули човен ледь пом╕тною оболонкою, захищаючи в╕д згубного астрала.
Г╕берл╕нг припинив гребти та втупився в мене хитруватим поглядом.
-Ледь д╕ставшись берега, - продовжив Сот╕, - цей Свен перел╕з через борт ╕ помчав додому, розмахуючи тим та╓мничим каменем... метеоритом... Ось так почалася ера астральних подорожей. З тако╖ дурнувато╖ на перший погляд под╕╖.
-Це, як я зрозум╕в, всього лише... казка... легенда.., - сухо кинув сво╓му сп╕вбес╕днику.
-Ха! - той схопився за жив╕т та розсм╕явся. - Легенда! Ось Зубар - це легенда... це казка, байка... А ось Астральний Рибак - чиста правда. В житт╕ часто бува╓ так, що неймов╕рн╕ ╕стор╕╖ виявляються куди б╕льшою д╕йсн╕стю, н╕ж ц╕лком реальн╕ опов╕д╕. Х╕ба ти не згодний з цим?
-А х╕ба суть в тому, чи погоджусь я, чи н╕? - знизав у в╕дпов╕дь плечима. - До реч╕, а що за Зубар?
-Та водяники кажуть, н╕би в цьому озер╕ з'явилася величезна рибина. Вони ╖╖ Зубарем звуть. Вона частенько ╖хн╕ с╕тки рве. Та й балакають, бува на них одинак╕в напада╓.
-Чого ж не зловлять цього монстра?
-Хитра, кажуть, потвора. Не да╓ться. А взагал╕.., - Сот╕ скорчив кислу пику.
-Тобто ти в те не в╕риш?
-Н╕, - хитрувато п╕дморгнув г╕берл╕нг. В╕н знову взявся за весла. - Водяники брешуть, звичайно... Хоча, мен╕ якось медовар казав, що у нього качки пропадати стали. Йдуть до озера попастись, а повертаються не вс╕. Богдан думав, що краде хто, нав╕ть чергував б╕ля озера. Але ось ув╕йде у воду з десяток птах╕в, а у вечор╕ одн╕╓╖ не дораху╓шся. А н╕хто ж не приходив, на човн╕ не плавав.
-╤ що в╕н? Через це пов╕рив в ╕снування Зубаря?
-Пов╕рити, може, ╕ не пов╕рив, але на вус намотав! Пот╕м, до реч╕, якось сам╕ собою припинили й качки зникати...
-Значить Астральний Рибак ╕снував, а Зубар - вигадка? - нахилився я до води та знову змочив лоба.
-Чесно тоб╕ скажу, що я тут вже к╕лька рок╕в мешкаю, але н╕чого дивного не пом╕чав. Так що Зубар - це точно легенда... Або байка.
-Так ти в╕риш в його ╕снування, чи н╕?
-Я вже казав, що сумн╕ваюсь.
-Отаке... Тод╕ дивись - ми зараз майже на середин╕ озера.
-╤ що? - Сот╕ нав╕ть озирнувся навколо себе.
-Глибина тут, мабуть, ой-ой-ой, так? Раптом той примарний Зубар переверне човен ╕ утягне нас на дно? А ти все так ╕ не будеш в нього в╕рити...
-Ти до чого, Боре?
-Що будь-яку байку можна ж ╕ перев╕рити. Було б бажання... От скажи, ╓ м╕сця, де той Зубар найчаст╕ше бува╓?
-Ну-у-у... знайдуться. ╤ що?
-Взяти, наприклад, качку. Звичайно мертву... Розпороти ╖й черево ╕ всередину вкласти роз╕гр╕тий шматок зал╕за. Роз╕гр╕тий так, щоб аж до червоного. Кинути в тому м╕сц╕, де та рибина сновига╓. У воду напустити рибних та качиних потрух╕в, щоб запашок був... щоб приманити чудовисько...
-╤ що пот╕м? - зда╓ться Сот╕ зац╕кавився.
-Як проковтне Зубар приманку... а я впевнений, що в╕н ╖╖ проковтне, ╕ пережовувати не буде... Так ось, як станеться под╕бне, то чекай, що за п╕вгодини спливе догори пузом.
-Та ну! Дурниц╕ як╕сь.
-Як зна╓ш, - я знизав плечима. - Але розмови про чисту правду та видумку н╕як не вплинуть на стан д╕йсност╕. Вона залишиться собою, незалежно в╕д того, чи в╕риш ти в щось, або не в╕риш.
-Так розм╕рковувати, значить все перев╕ряти.
-Все, чи не все, але категоричним в таких випадках бути не можна... Хоча з ╕ншого боку, ще нев╕домо, яка нас буде оч╕кувати "нагорода" за знання "чисто╖ правди".
