-Дуже дотепно! - хмикнув я. - Але чекаю щось б╕льш серйозного, н╕ж паладинськ╕ жарти.

-Мен╕ н╕чого тоб╕ запропонувати. Так чи ╕накше ти все одно будеш знаходитися п╕д протекц╕╓ю Дому д╕ Даз╕р╓. Можу лише порадити не квапитись ╕з виконанням завдань П'╓ра... Посилайся на те, що ти служиш Аманд╕. Це допоможе виграти хоч якийсь час.

-Затягнув нас в ельф╕йськ╕ тенета! - сердився я. - А тепер пропону╓ кле╖ти дурня...

-Ти сам себе затягнув... ще на тому остров╕...

-Можна подумати, що в мене був виб╕р.

-Теж саме скажу ╕ про себе.

-Та припинить ви сперечатись! - прикрикнув Першосв╕т. - Раз ми в Ельф╕йському квартал╕, та ще й при грошах, то може ╕ справд╕ погуля╓мо?

-Душа жада╓ свята? - посм╕хнувся Бернар. - Гаразд... ╢ два вар╕анти. Перший, це в╕дв╕дування винно╖ ресторац╕╖ "Бурштиновий грот". Затишна обстановка, при╓мна музика ╕, звичайно, вино, вино ╕ вино.

-А друга? - запитав хлопець.

Тут Бернар чомусь подивився на мене:

-Друга, це Будинок Камел╕й. Фл╕рт, одноденний романчик й... таке ╕нше...

Оч╕ Першосв╕та розширилися, а на обличч╕ з'явилася дурнувата посм╕шка.

-Однозначно перше! - заявив я. - Той грот далеко?

-Десь з п╕вгодини ходу, - промурчав Бернар, повертаючи на ╕ншу вулицю. Ми рушили за ним сл╕дом.

Прогулянка тривала трохи довше. До реч╕, на вулицях поб╕льшало ельф╕в. Стали з'являтися ╕ люди... А одного разу побачили й г╕берл╕нг╕в. Нарешт╕ ми д╕сталися до просто╖ з виду таверни, над входом до яко╖ на вив╕сц╕ ажурними буквами значилося "Янтарний грот".

-Ось ╕ прийшли, - посм╕хнувся ельф.

Всередин╕ було дуже затишно. Знайшовши порожн╕й столик, ми зайняли його ╕ стали оч╕кувати обслугу. На мо╓ здивування, в ц╕й ресторац╕╖ не сид╕ло жодного ельфа.

-"Бурштиновий грот" - т╕льки для ╕нших рас, - пояснив Бернар. - Т╕, хто бажа╓ розважитися в Ельф╕йському квартал╕, ходять в пару-тр╕йку под╕бних м╕сць. Ну ╕, звичайно, в Будинок Камел╕й.

Тишу прохолодною зали, осв╕тлено╖ т╕льки л╕хтарями-кульками яскраво-золотого кольору, раптово порушили звуки флейти. За мить п╕дключилися тамбурини. ╤ тут же к╕лька ж╕ночих голос╕в струнко затягнули якусь веселу п╕сеньку на ельф╕йськ╕й мов╕. Ми з Першосв╕том озирнулися та побачили на високому помост╕ в л╕вому куточку таверни молодих д╕вчат-ельф╕йок, одягнених в довг╕ червон╕ сукн╕ ╕з золотими узорами.

-Ти часто тут бував? - запитав я у Бернара, коли той заказав нам вина та по╖сти.

-Я взагал╕ мало в╕дв╕дую под╕бн╕ заклади, - ╕з серйозним обличчям в╕дпов╕в той.

-А що ж так?

Паладин невдоволено в╕дмахнувся та раптом кинув:

-А ти вже, кажуть, встиг в Розшуковому приказ╕ в╕дм╕титись?

-Н╕чого соб╕! - посм╕хнувся я. - Все ви зна╓те!

-Зна╓ т╕льки той, кому треба.

-╤ що ж "требники" ще знають? Як я туди загрим╕в?

-М╕с╕я в╕дряджала до Жуги перегов╕рника, - в╕дпов╕в Бернар. - Мабуть усп╕шно, якщо тебе в╕дпустили.

-Мабуть усп╕шно, - стримано посм╕хнувся я. - Зна╓ш, друже, мен╕ ╕нод╕ зда╓ться, що Л╕га сама себе похова╓, бо ця прихована боротьба за верховенство в н╕й згубно вплива╓ на ╓дн╕сть... Ельфи, люди, г╕берл╕нги - н╕би й разом, але пост╕йно хтось з них намага╓ться перетягнути на себе ковдру.

-Це н╕ для кого не секрет, - в╕дмахнувся Бернар. - Якби не загроза з боку ╤мпер╕╖, то вже давно...

У цей момент нам принесли частування. Ми добре закусили, пот╕м випили та паладин продовжив перервану розмову:

-До реч╕ про "ковдру". А ти, Боре, зна╓ш, чому виникла ворожнеча серед раси людей? М╕ж вами, кан╕йцями, та хадаганцями?

-У загальних рисах. Буц╕мто Тенсес ╕ Н╓з╓б щось не под╕лили...

-Ех, люди, люди, вам...

-...вам власна ╕стор╕я не ц╕кава, - перекривляв я паладина, продовжуючи за нього фразу.

-Ц╕кава, - подав голос Першосв╕т. - Мен╕ м╕й батько дещо розпов╕дав... Коли в╕н на Свят╕й Земл╕ воював, то все це чув в╕д священик╕в.

-Ну, давай, розкажи нам, - махнув я рукою.

Хлопець зн╕яков╕в, але все ж взяв себе в руки ╕ почав:

-Ми, люди, прийшли з п╕вноч╕. Це було за час╕в Старо╖ Ери. Племена аро - так тод╕ звалися люди, - Першосв╕т облизав губи. Видно, що под╕бна промова йому давалася важко. - ╤ потрапили ми... на ру╖ни ╕мпер╕╖ джун╕в... В цей же час туди з╕ сходу прийшли орки. Людям довелося об'╓днатися п╕д проводом двох Великих Маг╕в - Тенсеса ╕ Н╓з╓ба, щоб подолати орду...

Бернар зупинив жестом Першосв╕та, явно шкодуючи його:

-Давай я продовжу, - посм╕хнувся ельф. - В к╕нц╕ третього тисячол╕ття Старо╖ Ери ви, люди, д╕йсно облаштувалися на ру╖нах ╕мпер╕╖ джун╕в. Тод╕ й з'явилася держава Кан╕я... Я про те вам колись розпов╕дав.

-Ти про боротьбу м╕ж Тенсесом та Н╓з╓бом? - спитав я.

-Так... так... Нов╕й держав╕ був конче потр╕бний правитель. ╤ при чому один, а не купа... Претендували обидва маги, ╕ у обох були як прихильники, так ╕ вороги. Зрозум╕ло, що под╕бне протистояння призвело б до громадянсько╖ в╕йни. Щоб цього уникнути, Тенсес та Н╓з╓б прийняли р╕шення про по╓динок. Хто перем╕г, ви вже зна╓те...

-Тенсес, - захитав головою Першосв╕т.

-Так... Н╓з╓б же потрапив в п╕вденн╕ пустел╕... туди, де колись жило плем'я людей Зем. На той момент в цих землях жили кочов╕ людськ╕ племена. Вони досить прив╕тно прийняли Н╓з╓ба... Все через те, що серед ╖х народу ╕снувало пророцтво, мовляв, настане такий день, коли "в золотих п╕сках пустел╕ з'явиться людина, котра впаде з неба", ╕ яка поведе хадаганц╕в до панування над вс╕м св╕том. От так╕ справи!

-Тобто через цю... цю... др╕бничку... й виникло протистояння м╕ж ╤мпер╕╓ю та Л╕гою? - здивувався я.

-Тод╕ вони ще не були н╕ Л╕гою, н╕ ╤мпер╕╓ю... А ти, Боре, чекав якихось билинних ╕стор╕й? - посм╕хнувся Бернар. - Все в житт╕ в╕дбува╓ться через якусь др╕бничку... А вже п╕зн╕ше до не╖ додають вигадану легенду. Мало того, ще й з моральним п╕дтекстом.

-Зв╕дки так╕ п╕знання? - спробував п╕дколоти я Бернара.

Той хмикнув та потягнувся до келиха з вином. Я догриз свою порц╕ю смажених перепел╕в, допив вино й вийшов осв╕житися на вулицю.

Сонце вже сховалося за будинками. Небо набуло яскраво-червоного в╕дт╕нку. Л╕хтар╕ на ст╕нах буд╕вель налилися теплим св╕тлом. Я в╕д╕йшов за кущ╕ та подзюрив п╕д ст╕ну.

-Рука помощ╕! - раптом пролунало ледь не над самим вухом.

В╕д неспод╕ванки я здригнувся ╕ трохи не налив соб╕ на носки чоб╕т.

-Будеш так п╕дкрадатися, - кинув через плече, - отрима╓ш наступного разу стусана.

Поруч стояв неприм╕тний молодий хлопець в синьому жупан╕. Те, що в╕н так тихо наблизився, мене насторожило.

Я зак╕нчив справу, заправився та сухо спитав:

-Що тоб╕?

-Ви б н╓ хот╓л╕ про╜уляца до Б╓лова оз╓ра?

-Я не рибалка. Мен╕ те не ц╕каво.

-А там ╕ сво╖х рибаков хвата╓т, - хлопець з╕щулився. - Д╓ло в дру╜ом. Надо б виясн╕ть ко╓-што.

-Завтра вранц╕ приходь до шинку За╖ Корчаково╖... до "Краснова п╓туха"... Якщо прийдеш то ╕ поговоримо що до Б╕лого озера.

-Хорошо... Пр╕ду. Ми парн╕ настойч╕ви╓.

Хлопець недобре посм╕хнувся ╕ р╕зко кивнув головою на прощання. За хвилину в╕н зник за рогом, а я озирнувся та неквапливо п╕шов всередину ресторац╕╖...

7

...Спав я погано. Крутився. Все через т╕ клят╕ думки. ╤ хто ╖х т╕льки створив? Кому з бог╕в було так весело, що в╕н надав людин╕ можлив╕сть м╕ркувати, та й мало того - робити те перед сном?

Псяче хутро! Та йд╕ть ви геть! Завтра зранку загляньте, а не зараз! - ╕ знову я перевернувся на ╕нший б╕к, наче це могло допомогти мен╕ заснути. Але щось всередин╕ завзято гризло св╕дом╕сть, тим самим в╕дганяючи бажаний сон.

Рядом тихо посапувала Зая. Вона скрутилася калачиком, буц╕мто маленька дитинка, та щ╕льно притислась до мене спиною, обпалюючи сво╖м гарячим оголеним т╕лом. Але ж╕ноча присутн╕сть також не заспокоювала розбурханий розум.

Мабуть ╕нту╖тивно я в╕дчував, що вийшов на якусь нову стежку у власному житт╕. ╤ тому напевно мозок зараз ╕ намага╓ться вияснити мо╓ м╕сце в т╕й гр╕, яку зат╕яли ельфи. До реч╕, згадував я ╕ про ╤са╓ва. Про "руку допомоги". В результат╕ отримав таку кашу думок, що сам Н╕хаз не розплута╓!