-Так-так, - кивнув в знак згоди голова м╕с╕╖. - Сарн, Бог Св╕тла, який створив цей прекрасний св╕т ╕ ╓ батьком всього живого, звичайно хот╕в, щоб тут був порядок, тому серед вс╕х сво╖х д╕тей в╕н першими обрав нас, ельф╕в. Ми навчилися у нього ус╕ляким та╓мницям, ╕ головне - маг╕╖... А ось джуни, як в╕домо, були другими п╕сля нас... М╕ж ╕ншим вони в╕двернулися в╕д Сарна... ╕ визнали Н╕хаза, Бога Темряви. Джуни спотворили маг╕ю... за що, зв╕сно, ╕ поплатилися власною загибеллю через страшне Прокляття. Все це, що я сказав, ╓ догмою! Беззаперечною догмою!

-Я про це ╕ не сперечаюсь, - в╕дпов╕ла Мара д╕ Дюсер. - Згодна, що по сво╖й природ╕ ми, ельфи, б╕льш шляхетн╕... б╕льш цив╕л╕зован╕...

Оце заява! - я ледь не крякнув вголос. Хоч би посоромилися те казати при нас з Першосв╕том.

-Але звернувшись до Н╕хаза, - продовжувала Мара, - джуни багато в чому нас об╕гнали. Поки ми прославляли ╕деали Краси, вони боролися з Драконами. Мало того - перемогли ╖х!.. Отже, в╕двернувшись в╕д Св╕тла ╕ прийнявши Тьму, ця цив╕л╕зац╕я стала не менш могутньою, н╕ж ми сам╕. Й скажу прямо: багато хто до цих п╕р вважа╓, що може так виявитися, наче саме вони в╕дкрили портал в ╕нший св╕т, закликали сюди демон╕в, як╕ згодом ╕ знищили Сарнаут.

-Ви до чого нас призива╓те? - довол╕ голосно сказав Фел╕кс. - Щоб ми, ельфи, також в╕двернулись в╕д Сарна?

Мара якось презирливо глянула на нього.

-Мен╕ зда╓ться, - подав голос ще один ельф, якого Бернар назвав Нор╕аном д╕ Плю╕, ╕ який був одним з найбагатших купц╕в Новограда, - що ми в╕дхилилися в╕д теми.

Ельф оглянув вс╕х присутн╕х, дочекався коли заволод╕╓ загальною увагою, ╕ пот╕м важно продовжив:

-За сво╖ми суперечками хто та коли першим чомусь там навчився, ви забува╓те про те, що ми, ельфи... та й вся Л╕га втратила ц╕лий алод з ус╕м, що там було. Врятувалась якась невеличка частина...

Тут п╕днявся гул, який митт╓во заглушив голова м╕с╕╖.

-Спок╕йн╕ше! - р╕зко промовив в╕н. - Н╕хто та н╕чого не забув, пане Нор╕ане... Йде сл╕дство, йде розгляд ц╕╓╖ справи як в нашому кол╕, так ╕ серед кан╕йц╕в. Я вчора вечор╕ мав розмову ╕з деякими представниками ╖хньо╖ влади... ╤ запевняю, вони в╕днеслися до ц╕╓╖ под╕╖ з ус╕╓ю серйозн╕стю, бо серед нападник╕в... серед заколотник╕в виявилися представники деяких в╕домих шляхетних род╕в... А ми з вами тут з╕бралися, щоб вислухати одного ╕з св╕дк╕в.

П'╓р д╕ Ардер з╕щулився та повернувся до мене.

-Отже, пане Боре, - почав в╕н якимсь сухуватим тоном, - ми послухали вашу розпов╕дь... Проте все ж не можемо не спитати про власну думку.

-Стосовно чого?

-Ви в деякому род╕ стали частиною заколоту проти Клемента д╕ Даз╕р╓...

-Як це так? - ледь не вскочив я.

-Ви мене не правильно зрозум╕ли. Справа в тому, що вам прийшлося стикатися ╕з заколотниками... як ╕з середовища ельф╕в, так ╕ серед кан╕йц╕в. То ж нам хот╕лося б знати вашу думку, стосовно того, з ким ми... з ким ви малу справу.

Я кинув погляд на Бернара. Той зробив непом╕тний знак, мовляв, будь в╕двертим. Так треба.

-Гаразд, але попереджую, що ви сам╕ запитали! - промовив я, п╕дн╕маючись на ноги. - Будь-який заколот ма╓ п╕д собою т╕льки одну мету - повалення влади. Вважаю, ви сам╕ розум╕╓те, що проти сили завжди знайдеться ╕нша сила. Вона дивиться на цей св╕т ╕накше... Спотворено чи н╕, то хай вир╕шують морал╕сти. Головне зараз зрозум╕ти, яку мету пересл╕дують ваш╕ супротивники. Отже, вбивство Клемента... це що? Навмисний крок або випадков╕сть? ╤ хто за ним сто╖ть? Невдоволенн╕ кан╕йц╕ чи ельфи ╕з проклятого Дому? Чи вони д╕яли разом, так би мовити, об'╓днан╕ одн╕╓ю метою?

-╤ ви зна╓те в╕дпов╕д╕? - спитав Фел╕кс.

-Я можу т╕льки припускати. ╤ перше, що кида╓ться в око, як би воно прим╕тивно не звучало, так це приналежн╕сть кан╕йц╕в-заколотник╕в до шляхетних род╕в... Ви, ясновельможний П'╓ру, т╕льки-но згадували про др╕бниц╕, як╕ й складають ц╕л╕сн╕сть картини. Так чому б не подивитись на нападник╕в окремо один в╕д одного.

-Ц╕каво... ц╕каво... Продовжуйте, Боре.

-Тобто "мета", наприклад, кан╕йц╕в ц╕лком може бути простою: повернення власного впливу, який був за час╕в Вал╕р╕в. Що до д╕ Дюсер╕в, то вони, зда╓ться, прагнули зайняти м╕сце серед ╕нших Дом╕в, як то було в стар╕ часи. А ще краще - виграти на вашому Великому балу ╕ керувати ельф╕йським народом. Друге питання, яке по╓дну╓ оц╕ вс╕ др╕бнички, це те, як все зв'язати ╕з Клементом д╕ Даз╕р╓. Що в╕н ╖м вс╕м зробив? Що в╕н такого мав проти них?

П'╓р д╕ Ардер нав╕ть нахилився вперед. В╕н довго дивився на мене, погладжуючи сво╓ п╕дбор╕ддя.

-А я говорив, що в╕н не дурень, - раптом порушив тишу Фел╕кс д╕ Грандер. - Лок мав рац╕ю: ти, Боре, добре розп╕зна╓ш суть речей.

Я озирнувся. Вс╕ ельфи втупились в мою персону ╕з здивованим видом. Зда╓ться промова ╖х трохи вразила, хоча я не сказав ан╕чого позамежного чи надрозумного.

П'╓р д╕ Ардер п╕дв╕вся та посп╕шно наблизився до мене.

-Слухайте, - якось солодкувато пробурмот╕в в╕н, - а що скажете про наш квартал? Сподобалось?

Я отороп╕в. До чого тут це? В голос же промукав:

-А-а-а... е-е-е... непогано...

-Ви ще не бачили його ввечер╕, - голова м╕с╕╖ обняв мене за плеч╕ та потягнув вб╕к дверей. Зда╓ться, мене хочуть здихатися. - До реч╕, - солодкувато п╕дсп╕вував д╕ Ардер, - сьогодн╕ перший день свята Покровителя Арга. Скоро почнеться вистава. Шарль д╕ Вевр, наставник бард╕в, об╕цяв показати щось неймов╕рне... Вам, обов'язково треба глянути. Вир╕шено! Бернар супроводить вас, так би мовити, прогулятися по ельф╕йському кварталу.

-З великою охотою, - в╕дгукнувся паладин, п╕дн╕маючись з подушок.

-Корв╕н! Летус! Забезпечте наших друз╕в вс╕м необх╕дним, - повернувся П'╓р до ╕нтендант╕в.

Мен╕ нав╕ть слова не дали сказати. Дек╕лька секунд ╕ я з Першосв╕том вже був оточений служницями, як╕ провели нас до виходу ╕з м╕с╕╖.

-╤ що це було? - розгублено спитав хлопець, ледь зачинилися стулки дверей. - То притягнули сюди, а зараз нахабно випхали назад. Ти щось розум╕╓ш?

Ми стояли на вулиц╕ озираючись навс╕б╕ч.

-Зда╓ться, справа в мен╕, - припустив я. - Невже чимось ╖х налякав?

З дверей вийшов Бернар. В╕н показав невеликий капшук з грошима ╕ посм╕хнувся:

-Наказано вас розвеселити.

-Як мило, - у╖дливо промовив я. - Схоже на в╕дкупн╕...

-Та ти даремно не скалься! - зауважив Бернар. - М╕сце дурнуватого вояки було тобою пром╕няне на розумника. Отже тепер ти для них небезпечний. Це ж треба ст╕льки ╖м наговорити!

-А що, власне, такого я ╖м розпов╕в? - обурився я. - ╤ що значить "╖м"? Ти що ж не в ╖хн╕й компан╕╖?

-Я сам по соб╕...

-А як же "наказано розвеселити"?

У в╕дпов╕дь Бернар одарив мене сердитим поглядом.

-До реч╕, нав╕що ж ти подавав мен╕ знаки? - причепився я до паладина. Ми неквапливо рушили по вулиц╕. - Нав╕що пропонував бути в╕двертим?

-Дурню! Я навпаки показував тоб╕ бути обережним... А ти виклався, наче на спов╕д╕.

-Очман╕ти! - плеснув я долонями. - А хоча, може то й на краще. Не сподобаюсь - хай виганяють.

-См╕шна ти людина... ╤ на╖вна... У под╕бних ╕грах кожна ф╕гура ма╓ сво╓ значення. ╤ ось зам╕сть того, щоб з╕грати роль "тупого вояки", в╕д якого те ╕ потребують, що п╕ти та щось принести, тоб╕ закинуть таки завдання, що хай Сарн милу╓!

-Небезпечн╕?

-Не без того.

Ми мовчки уставились один на одного. Я сердився, що все ж попався на ельф╕йський гачок. А от Бернар, зв╕сно, встиг вмити руки.

Привести нас ╕з Першосв╕том сюди не було його забаганкою. Нав╕ть сан та приналежн╕сть Церкв╕ не дали можливост╕ паладину об╕йти цю "просьбу" м╕с╕╖... Адже, впевнений, його примусили до того.

Друге питання, що Бернар м╕г би й порадити, як мен╕ поводитися на ц╕й зустр╕ч╕. Часу для того було достатньо... Паладин просто в╕дсторонився... з╕грав роль пров╕дника...

-╤ що тепер робити? - спитав я у нього.

-Не хочу здатися вам снобом, але навряд вас зац╕кавить виступ Шарля д╕ Вевра, - зда╓ться Бернар намагався пожартувати. - На поц╕новувач╕в музики ви не тягнете.