Чи може в╕льна сп╕льнота протистояти агресивному тиску держав? На жаль, ми зна╓мо т╕льки два ц╕лком позитивн╕ приклади - Швейцар╕я ╕ США (де джерелом свободи була Нова Англ╕я), вт╕м в останньому випадку допомогла наявн╕сть океану. Ун╕кальний вар╕ант под╕й спостер╕гався в Англ╕╖, де на протяз╕ близько 400 рок╕в ╖╖ бурхливо╖ ╕стор╕╖ йшло протистояння сусп╕льства ╕ держави, причому в основному перемогло сусп╕льство. (Перший у св╕т╕ парламент - 1265 р╕к ╕ майже безперервна боротьба до приблизно 1689 року. Може ця боротьба й стала причиною виникнення ун╕кально╖ англ╕йсько╖ нац╕╖?) Разом з тим, не виклика╓ сумн╕ву, що власне вольност╕ ╓вропейських м╕ст, як╕ ╕снували незважаючи на державний ╕ рел╕г╕йний тиск, перетворили ╢вропу на св╕тового л╕дера.

Чи могла Укра╖на - породження в╕льно╖ сп╕льноти - протистояти сус╕дам, як це спромоглася зробити Швейцар╕я? На м╕й погляд, могла, якби ц╕леспрямовано розвивала вже ╕снуючий в Укра╖н╕ принцип, народ-арм╕я, якраз той, що забезпечив ╖й перемогу в в╕йн╕ 1648 року ╕ що на нього ж таки опиралась Швейцар╕я. На жаль, на в╕дм╕ну в╕д Швейцар╕╖ Укра╖на не мала бодай невеличкого утворення, яке б стало "центром кристал╕зац╕╖" ╕ поширення орган╕зац╕йних форм ц╕лком однозначно╖ спрямованост╕, щоб не допустити розкол, чвари ╕ Ру╖ну. Але я не сумн╕ваюсь, що сус╕дн╕ держави почали би рвати Укра╖ну на частини ╕ свобода, якби вона була завойована, далась би дуже великою кров'ю. В усякому раз╕, укра╖нська соц╕альна практика показала свою житт╓здатн╕сть нав╕ть в умовах ╕мперського тиску.

╤ нарешт╕, може найважлив╕ше питання, чи може сп╕льнота перейти в╕д стану "сильно╖ держави" до стану "сильного народу"? На жаль, в цьому в╕дношенн╕ ╕стор╕я демонстру╓ нам масу негативного досв╕ду - якщо в╕дродження ╕ в╕дбувалось, то займало досить довгий ╕сторичний пер╕од ╕ супроводжувалось р╕зного роду соц╕альними потряс╕ннями. Якщо народ на протяз╕ довгого часу жив в сильн╕й централ╕зован╕й, а тим б╕льше, тотал╕тарн╕й держав╕, то ця стигма на його св╕домост╕ довго не зароста╓, а "зм╕на правил гри", як про це розм╕рковують економ╕сти, не да╓ бажаного ефекту. Укра╖на в цьому в╕дношенн╕ ма╓ певн╕ переваги - по-перше, вона в╕дчувала на соб╕ колон╕альний тиск, а це породжувало спротив антидержавно╖ спрямованост╕, ╕ прагнення до самост╕йност╕ в середовищ╕ широких мас, по-друге, вона була утворена потужним ╕мпульсом свободи, що не зник остаточно в сусп╕льн╕й св╕домост╕ укра╖нц╕в. ╤ ц╕ фактори ц╕лком себе проявляють в укра╖нських процесах державотворення (особливо це ста╓ пом╕тним в пор╕внянн╕ до Рос╕╖).

Якщо наше сусп╕льство хоче розвиватись, воно повинно сформувати бодай як╕-небудь уявлення щодо майбутнього. Чого ми хочемо для Укра╖ни через 10 - 20 - 30 - 50 рок╕в? Ц╕ уявлення впливають на формування нашо╖ системи ц╕нностей, на ╕ндив╕дуальний виб╕р ╕ планування майбутнього в кожн╕й с╕м'╖. Що для нас важливо в першу чергу? Бути ситими якомога скор╕ше? Тод╕ треба п╕дтримувати попул╕ст╕в, як╕ об╕цяють нагодувати народ за 1 - 2 роки, ╕ прихильник╕в авторитарного режиму. Д╕йсно, як показу╓ досв╕д останн╕х 20 рок╕в, авторитаризм чи корпоратив╕зм демонстру╓ можлив╕сть досягнення високих темп╕в розвитку кра╖ни ╕ в╕дпов╕дного зростання добробуту громадян. (Особливо вражають досягнення, коли кра╖на почина╓ "з нуля" в моб╕л╕зац╕йному режим╕). Але не надовго. Чому? Тому що не розвива╓ться, а навпаки, деграду╓ людський кап╕тал, бо ус╕м керу╓ бюрократична машина, яка до того ж форму╓ сво╖ власн╕ ╕нтереси. Демократ╕╖, в яких роль держави м╕н╕мально-необх╕дна, маючи менш╕ темпи розвитку, виграють за рахунок стаб╕льност╕ ╕ далеко╖ перспективи. Вони виграють завжди. Основна причина ╖х усп╕х╕в в тому, що вони забезпечен╕ "як╕стю людини", людським ╕ соц╕альним кап╕талом, атмосферою дов╕ри ╕ гарант╕й прав, повагою до людини - людина ста╓ об'╓ктом ╕ суб'╓ктом державност╕ ╕ людина забезпечу╓ процв╕тання кра╖ни. Людський фактор - основний фактор ╕стор╕╖. В╕д якост╕ людей залежить, чи виникне нова цив╕л╕зац╕я, чи буде ╕снувати сусп╕льство раб╕в.

А тому на Укра╖н╕ ма╓ бути нац╕ональна ╕дея - створення нац╕╖ в╕льних ╕ достойних людей. Це ╓ первинне, що потягне за собою усе ╕нше. ╤ це ╓ те, що ма╓ далеку перспективу. Наш народ, який довгий час перебував в умовах ╕мпер╕╖ ╕ ще не в╕д╕йшов в╕д тотал╕тарного похм╕лля, втратив соц╕альн╕ практики, властив╕ в╕льним сусп╕льствам ╕ в╕льним людям. В╕н не зна╓ як╕ можливост╕ да╓ свобода, а коли взна╓ - не зна╓ як ╖х використати, бо сам не ма╓ досв╕ду ╕ не бачить навколо себе живих приклад╕в. Свобода може стати згубною. Свобода ма╓ надаватись поступово, невеличкими дозами, як найсильн╕ш╕ л╕ки ╕ це дозування ма╓ робити держава. Якщо в╕дразу знищити державу ╕ встановити народовладдя, почнеться хаос ╕ кра╖на буде в╕дкинута в минуле. В цьому вир╕шальна роль держави на перех╕дний пер╕од, що як поводир веде сл╕пого ╕ допомага╓ уникнути пад╕ння в пр╕рву, допоки сл╕пий не прозр╕╓ ╕ не позбудеться поводиря. Люди ще повинн╕ пройти довгий шлях, повинн╕ вчитися грамотно ╕ рац╕онально використовувати матер╕альн╕ ресурси, як╕ будуть отримувати громади, створювати механ╕зми сусп╕льного контролю, участ╕ громади в вир╕шенн╕ важливих питань, формувати ментальн╕сть господаря ╕ в╕дпов╕дально╖ людини у сво╖й громад╕, нетерпим╕сть до корупц╕╖, подоланню традиц╕йного, "моя хата скраю". Але це процес, який може потребувати нав╕ть зм╕ни покол╕нь ╕ то при умов╕ наявност╕ хорошо╖ системи виховання д╕тей. Виховання ╕ осв╕та мають стати пр╕оритетом держави - це головний фактор формування нац╕╖. Держава повинна направляти на стажування в передов╕ кра╖ни якомога б╕льше молод╕ - треба брати усе найкраще, що ╓ у св╕т╕ ╕ враховувати помилки сус╕д╕в. А тому, шлях нашо╖ кра╖ни ма╓ бути максимально узгоджений з нашими умовами в ус╕х вим╕рах, це ма╓ бути конкретний ╕ оптимальний шлях без коп╕ювання "╓вропейських стандарт╕в", як╕ знову ж таки ╓ характерними саме для ╓вропейських кра╖н ╕ не можуть бути тупо перенесен╕ на укра╖нський ╜рунт. Я вважаю, що потенц╕ально Укра╖на може пройти св╕й шлях ╕ нав╕ть стати де в чому зразком для кра╖н ╢вропи. Той хто сам пройшов св╕й шлях, хто подолав ус╕ труднощ╕ переходу - набрався неоц╕неного досв╕ду, укр╕пився ╕ випрацював ╕мун╕тет проти соц╕альних хвороб, ╕ це залиша╓ться надовго - власне у цьому поляга╓ механ╕зм утворення ново╖ соц╕ально╖ практики ╕ ново╖ цив╕л╕зац╕╖. Те, що отримано даром або нав'язане силою ╕ при тому не стало орган╕чною частиною сусп╕льства, не йде на користь ╕ в╕дторга╓ться. Скоросп╕ле при╓днання до ╢вросоюзу могло би сутт╓во зашкодити Укра╖н╕.

В даний пер╕од часу наше сусп╕льство знаходиться в ситуац╕╖, коли роль держави все ще дуже значна, може вир╕шальна. Цей тонкий, нав╕ть ювел╕рний процес переходу до народовладдя, може контролювати лише досить таки жорсткий державний механ╕зм. А тому для усп╕ху справи сусп╕льство повинно бути, як це не дивно звучить, в╕дпов╕дальним перед державою - бути достатньо соц╕ал╕зованим, пол╕тизованим, щоб робити осмислений ╕ продуманий пол╕тичний виб╕р, а також дуже в╕дпов╕дально ╕ виважено в╕дноситись до масових соц╕альних акц╕й, щоби вони штовхали кра╖ну вперед, а не назад, тим б╕льше, не в пр╕рву. Державу врешт╕-решт створю╓ сам народ, ╕ якщо держава не в змоз╕ захистити права ╕ свободи цього народу, л╕кв╕дувати ╕снуючий розкол влади ╕ сусп╕льства, то в цьому ╓ також вина самого народу, це означа╓ його недостатню зр╕л╕сть ╕ пол╕тичну роль в процес╕ державотворення. В╕дпов╕дальн╕сть, продуман╕сть ╕ виважен╕сть на ус╕х р╕внях, починаючи з того, хто ставить хрестик в бюлетен╕ ╕ зак╕нчуючи парламентар╕╓м ╕ президентом, ма╓ стати нормою сьогодення. Ми не можемо допустити ново╖ Ру╖ни.

Що ╓ показником якост╕ зм╕н, як╕ в╕дбуваються у сусп╕льств╕. Р╕вень життя? Тривал╕сть життя? В╕дсутн╕сть корупц╕╖? Самоврядування? На м╕й погляд, показником реальних зм╕н с сусп╕льств╕ стане наявн╕сть ╕ розвиток самост╕йно╖ кооперац╕╖ м╕ж людьми, можлив╕сть ╕ бажання творити сп╕льну справу, бо т╕льки з╕ сп╕льних справ може народитися щось сутт╓ве. ╤ це буде означати нову як╕сть громади, яка походить з ново╖ якост╕ людей-громадян, св╕дчити про зародження ново╖ соц╕ально╖ практики.