- А як же там тепер прокуратура, КДБ ╕ таке ╕нше? - поставив п╕д сумн╕в слова сус╕да Гервас╕й Пузик.
- Та я ж тоб╕ кажу, - в╕в сво╓╖ дядько ╤ван, - тепер же вже свобода й демократ╕я, в╕льне сусп╕льство, тобто що головне, що тепер саме-саме найголовн╕ше, що тепер над ус╕м пану╓? Закон! Закон - от що тепер найголовн╕ше. Закон над ус╕м пану╓. ╤ вс╕ повинн╕ виконувати цей закон. А хто закон цей представля╓, хто може говорити в╕д ╕мен╕ закону? Правильно, правоохоронн╕ органи, тобто та ж сама м╕л╕ц╕я, т╕ ж да╖шники, та ж прокуратура, КДБ ╕ все таке ╕нше, тобто вс╕, хто сто╖ть по цей б╕к закону, ╕ вс╕м ╖м треба жити й жити непогано, жити якомога краще, так що нема╓ н╕якого резону вс╕м тим, хто сто╖ть по цей б╕к закону м╕ж собою сваритися. Там вже вони вс╕ на найвищому р╕вн╕ м╕ж собою домовились не заважати один одному, щоб кожен на сво╖й д╕лянц╕ в╕льно м╕г заробляти на тих, хто не працю╓ в правоохоронних органах, тобто на тих, хто сто╖ть по той, по ╕нший б╕к закону. Адже ж повинно якось винагороджуватись те, що ти кожного дня ╕ кожно╖ ноч╕ захища╓ш закон ╕ вс╕х тих, хто сто╖ть по той, по ╕нший б╕к закону, тобто п╕д захистом цього закону; повинн╕ ж вс╕, кого ти захища╓ш в╕ддячувати тоб╕ за те, що ти, можна сказати, кожного дня ризику╓ш життям, аби захистити простолюд?Так що все по справедливост╕. ╤ тепер вс╕, вс╕ хто при влад╕, ╕ правоохорнц╕, ╕ вс╕ ╕нш╕ начальники, вс╕ пом╕ж собою порозум╕лись ╕ домовились н╕ в якому раз╕ не ставати один одному на завад╕, а лише допомагати один одному обдирати, тобто заробляти грошики. Воно, звичайно, ╕ ран╕ше при комун╕стах так було, але тод╕ ще знаходились ус╕ляк╕ вискочки, як╕ могли свого ж товариша п╕дставити ╕ втопити, аби самому вислужитись, просунутись по служб╕ ╕ зайняти м╕сце погубленого товариша. А тепер н╕, тепер, я ж кажу, демократ╕я, тепер один закон для вс╕х, тепер порядок, тепер вс╕ як один, один за вс╕х, ╕ вс╕ за одного, хай тепер спробу╓ т╕льки з'явитись якийсь там п╕дступний виродок, котрий би захот╕в свого ж товариша п╕д удар п╕дставити - зразу ж такого витурять у три ши╖ ╕з влади назавжди, а то ще й посадять у в'язницю. Тепер уся влада, як один кулак, спробуй т╕льки не виконай, що тоб╕ влада наказала - такого отрима╓ш гостинця в╕д цього кулака, що б╕льше н╕коли не захочеш владою нехтувати. Так що вс╕ справно в╕ддають представникам влади все, що т╕льки в╕д них влада вимага╓, ╕ збирати цю данину можна зовс╕м, зовс╕м безпечно. Вс╕ найнижч╕ ╕з владоможц╕в збирають призначену на кожного з них контрибуц╕ю, залишають дещицю соб╕, й в╕ддають вищим певну суму, т╕ вищ╕ в╕ддають ще вищим, т╕ ще вищим, ╕ так аж до самого найвищого. От, наприклад, м╕й Ромка кожного дня повинен в╕ддати з назбираного за робочий день прибутку сво╓му безпосередньому начальнику дв╕ст╕ долар╕в, ╕ соб╕ ж звичайно теж у Ромки залиша╓ться, себе ж н╕як не можна обд╕лити теж. А той його начальник сво╓му начальнику теж повинен в╕дстебнути дещицю - ╕ так дал╕ аж на самий верх. ╤ зрадник╕в там у них н╕яких не може бути - не хочеш працювати як треба по-людськи, хочеш сво╖м товаришам свиню п╕дкласти, ╕ди геть ╕з системи на в╕льн╕ хл╕би, а то й до в'язниц╕. Так що тепер там зовс╕м безпечно, повний закон ╕ порядок пану╓. Все тепер там чесно, як каже м╕й Ромчик, все "по чесноку", або ж "усе пучком". Так що про вс╕ляк╕ п╕дступи з цього боку можеш не турбуватись, Гервас╕ю, - урезонював дядько ╤ван Славкового батька, котрий був би вже й не проти, аби його син зажив добробуту на нив╕ захисту закону ╕ порядку, та й сам Славко слухав розпов╕д╕ сус╕да ╤вана про досягнення його сина Романа не без прихильност╕ й захоплення. - Кажу ж тоб╕, що см╕ливо можеш поблагословити Славка на службу в органа, там в╕н точно вже хл╕ба без масла н╕коли не ╖стиме. Туди аби т╕льки попасти, спершу у п╕шаках походить, а дал╕ видно буде. Славко, в╕н же в тебе, Гервас╕ю, метикуватий, там т╕льки в п╕шаках пооб╕треться, пошлють його на навчання, осв╕ту отрима╓, а дал╕ як почне л╕зти нагору - не зупинеш. А чим вище там, тим б╕льший куш тоб╕ будуть щодень в╕дст╕бати. Так що довго роздумувати не раджу, см╕ливо хай Славко йде в ДА╤. А там Роман уже св╕й, уже в╕н тепер там прапорщик, ╕ за Славка слово замовить. Так не роздумуйте, не пожал╕╓те.
- Та воно то так, я б то й не проти. Тим паче, як ти тут, куме ╤ване, все розтлумачив. Я б то ╕ не проти, - чухав потилицю Гервас╕й Пузик ╕ скоса дивився в б╕к свого сина Славка, чи не захот╕в би той в╕дкинути сво╖ забаганки щодо т╕╓╖ незрозум╕ло╖ медицини ╕ п╕ти на стежку для вс╕х зрозум╕ло╖, як "дв╕ч╕ по два - чотири", роботи в ДА╤.
А що ж сам Славко? А Славко лише соп╕в у дв╕ сво╖ носов╕ д╕рки, потупивши оч╕ долу. Ясна р╕ч, заманлив╕ перспективи безпечного ╕ стаб╕льного поповнення кишен╕ на широк╕й дороз╕ захисту закону н╕як не могли залишити байдужим чутке до набуття добра серце Славка, як не могла б залишити байдужим голодного миска св╕жозвареного запашного борщу. Та велика медицинська мр╕я все ж н╕як не могла в╕дпустити чутливу душу нашого героя, який н╕ за як╕ да╕шн╕ пряники все ж не м╕г в╕дмовитися в╕д всепереможного гуман╕стичного потягу до л╕карського служ╕ння справ╕ порятунку недужих.
- Та я розум╕ю, - продовжив сво╖ умовляння дядько ╤ван, витлумачивши мовчання ╕ вагання Славка по-сво╓му, - звичайно, ╓ й б╕льш тепленьк╕ й заманлив╕, б╕льш прибутков╕ м╕сця. М╕й Ромка, до реч╕, теж спочатку хот╕в був улаштуватися або в податкову ╕нспекц╕ю, або на митницю, там, звичайно, гребти щодня можна не те що лопатою - екскаватором! Митники й податк╕вц╕, взагал╕, кажуть, ╖здять на роботу не на легкових автомоб╕лях, а на вантаж╕вках, бо по зак╕нченн╕ робочого дня всю ту гот╕вку, яку вони нагр╕бають за день, вивезти з роботи можна т╕льки на вантаж╕вц╕! Але туди потрапити дуже важко, там, щоб влаштуватися на роботу, так╕ суми треба заплатити, що не п╕дйомн╕ не те що для твого, Славку, батька, чи для мене, хоч у мене й б╕льш╕ в грошах можливост╕, а й нав╕ть для якогось колишнього секретаря райкому парт╕╖! Там так╕ суми називають, що я нав╕ть повторювати ╖х боюсь. Та й в ДА╤ щоб Ромку влаштувати я чотири тисяч╕ долар╕в в╕ддав, хоч просили п'ять, а я виторгував тисячу! А тепер тоб╕, ти т╕льки подумай, Славку, так пощастило, що ╖м там у ДА╤ терм╕ново людина знадобилася, причому така, на яку можна покластися, за яку хтось м╕г би вже поручитися з╕ сво╖х, а Ромка вже в них св╕й. Так що, сказали, давай п'ятсот долар╕в, ╕ все - вважай себе зарахованим. П'ятсот долар╕в! Всього п'ятсот долар╕в, ти хоч уявля╓ш, що це таке? Та це просто даром! Хоча тв╕й батько й каже, що йому й таку суму в╕дразу не д╕стати, та ми вже з ним домовилися, я йому позичу, ми ж сво╖ люди, якось порозум╕╓мось, розплатимось, ти ж там у ДА╤, я думаю, дуже скоро заробиш. Та й мо╓му Романов╕ буде спок╕йн╕ше там на робот╕ мати поряд земляка, та ще й родича, та ще й такого над╕йного й метикуватого як ти, Славку. А про те, щоб якесь б╕льш злачне м╕сце пос╕сти, так це в╕д тебе н╕куди не втече. М╕й Ромка теж, до реч╕, не збира╓ться засиджуватись все життя в ДА╤, каже, п╕днакопичить грошенят в ДА╤, набуде певно╖ д╕лово╖ репутац╕╖, знайомих в р╕зних органах заведе ╕ спробу╓ таки зд╕йснити свою мр╕ю щодо митниц╕ або податково╖. А ти чим г╕рший, Славку, в╕д ╕нших? Не переймайся, все в тво╖х руках, головне, потрапити туди, в органи, у владу, у цю владну миску, в як╕й ус╕ купаються, як вареники в масл╕, ╕ з яко╖ н╕хто й н╕коли не випада╓, якщо поводиться правильно. Так що ви скажете, Гервас╕ю, Славку? - упевнений в нев╕дпорност╕ сво╖х аргумент╕в, звернувся до сво╖х родич╕в дядько ╤ван.
Але Славко все так же похнюплено сид╕в ╕ соп╕в, не в змоз╕ перебороти свою в╕ддан╕сть всепереможному поклику до служ╕ння хворим на догоду меркантильним розрахункам щодо прибутковост╕ да╕шно╖ справи.
- Добре, - нарешт╕ завершив дядько ╤ван виклад сво╖х аргумент╕в, мабуть, упевнившись, що вже неможливо б╕льш переконливо довести переваги да╕шно╖ дол╕, ╕ думаючи, що мовчання Славка лише в╕д н╕яковост╕, а його згода - лише справа часу, - добре, подумайте ще, пот╕м скажеш мен╕, Гервас╕ю, що ви надумали. Все одно, вам зараз н╕хто н╕чого кращого не запропону╓, - в╕н кивнув на прощання головою ╕ п╕шов соб╕ геть впевненою ходою, переконаний у нев╕дпорност╕ сво╓╖ пропозиц╕╖.
