Сержант Лі спинився.

Після третього вдару він зрозумів:

— Бурав бився об мідь; дно «Орла» було вкрито легким покровом міді, щоб не набиралися ракушки і щоб не зменшувався хід. Він бився об дно і відштовхувався від нього силою власного удару.

Мала «Черепаха» билася й скаженіла під дном ворожого фрегата. Езра Лі вбирав і випускав гвинти, він потів і задихався без повітря. Човен виходив на поверхню, крізь ілюмінатор увіходило трохи повітря й Лі знову брався до роботи. Ранком «Черепаха» ледве не потрапила під шлюпку.

З «Орла» помітили башенку й спустили на воду людей.

Сержант Лі тікав, не спускаючись під воду, лишаючи дивні хвилясті візерунки своїх мідяних тіней. Потім у Лі майнула раптова думка і за мить між «Черепахою» і англійцями виплила на воду невелика міна.

Шлюпка вернулася на борт, а Лі приплив до берега.

Він вийшов до офіцерів мовчки й побачив на березі свого начальника. Майор Келгарн приїхав з Буффало. Він подивився разом з сержантом на затоку й побачив незайманий корпус «Орла».

— Що ж, сержанте? — запитав Келгарн. — Треба робити спроби.

Езра Лі витер рештки поту на лобі й сприйняв це, як наказ.

— Сьогодні вночі атакуйте «Зевес», сержанте.

І вночі знову повторилася та сама процедура. Лі вийшов у море й зробив спробу дістатися «Зевса», та його помітили ще раніше, ніж з «Орла» й змусили вернутися, навіть до того, як він міг розпочати підводну операцію.

Цей подзьобаний віспою, сумирний і тихий сержант, американський пуританин Езра Лі, несподівано для себе обертався на якогось відважного героя.

Протягом тижня він був під гіпнотичною владою несподіваних наказів майора Келгарна і своєї мідяної незграбної «Черепахи». Бюшнель поїхав з Буффало, лишивши свій винахід, що в нього ніхто не вірив, а частка протестувала ще й принципово: мовляв, — хіба ж можна у шляхетній війні вживати такого нешляхетного засобу як наступ під водою?

Вашінґтонова армія конала в ці часи в заметах Делавару і кораблі по-старому стояли в гавані й у затоці.

Нарешті, Езра Лі розпочав і третій свій наступ.

Він пішов на найбільший корабель бльокади. «Черепаха» пірнула в воду і пішла просто до «Церберуса», ріжучи воду і приховавши башенку під водою.

Лі не помітив, що з борту дивиться спеціяльний вахтений, пильнуючи появи невідомого, нового і смішного своєю подвійною, виявленою безсилістю — ворога.

«Черепаху» розбив перший постріл.

Він влучив у водяні резервуари і щільно закрите мале приміщення сержанта Лі затонуло в Гудзонових гирлах незаймане й ціле.

Сержант Лі, рядовий вольонтер американської армії потрапив на дно в закритій «каютці» підводного човна, що його зробив механик Бюшнель для звільнення своєї батьківщини.

Дивне геройство з наказу, потрійний подвиг маленького, вкритого віспою сержанта пішов на марне.

Мідяний човен розчавила вода. Товсте скло луснуло з силою і стінки затиснули труп сержанта Лі з виряченими від жахливого тиску водяної маси очима й роз'їденими морською сіллю віспинами на обличчі.

Підводний човен механіка Бюшнеля назавжди ліг на дно моря, але з півдня надходили кораблі Марі-Жозеф-Поля-Ляфайета, а в Делаварі формувалися нові загони Вашінґтона і незалежність молодої республіки почала справджуватися.

Історична новела Олександра Мар’ямова «Три наступи Езри Лі» представлена тут за виданням «УЖ» (Універсальний журнал) № 6 (8) 1929, Харків; стор. 35-40.

Олександр Мар’ямов (Езра Мойсейович Мар’ямов, 1909-1972) – український журналіст, мандрівник, прозаїк, а також російський кінокритик, сценарист, драматург. Був співробітником українських журналів «Нова генерація», «УЖ», «Літературний ярмарок», «Глобус», «Шквал», «Кіно», «Робітничий журнал», «Всесвіт», «Металеві дні», «Кіно», а також ряду газет.

Малюнки до новели «Три наступи Езри Лі» нарисував видатний український художник Анатолій Мартинович Бондарович.