Вилізла мурашка на лопух,
Подивилась весело навкруг:
– Скільки тут повітря і тепла,
Я ж, дурненька, в бур’яні жила.
Вилізла мурашка на ромен,
Мовби крила виросли з рамен:
– Що за диво – пелюстки в росі,
– Як могла я жить на лопусі!
Вилізла мурашка на таріль
Соняха, що сяяв серед піль:
– Боже, скільки золота й зерна!
– Що ромен? Билиночка сумна!
Вилізла мурашка на сосну,
Глянула в далечину ясну:
– Піді мною цілий світ лежить —
– Як могла я на бадиллі жить!
Над сосною чорна хмара йшла,
Срібний дощик по землі тягла.
А мурашка крикнула: – Зажди! —
І взялась за ниточку води,
Вилізла на хмару і лягла
Біля сонця, горда, хоч мала.
– Як могла я жити на сосні,
Коли сонце впорівень мені!
Розійшлася хмара дощова —
Вниз летить мурашка ледь жива.
Де вона – дарма питаєш ти,
Вже її нікому не знайти!
