¹⁶) Тамже с. 75.

СКЛАДАННЄ ПЕТИЦІЇ ДО ЦАРЯ В ЛЮТІМ 1654 Р., ПЕТИЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО ДО ЦАРЯ, ЇЇ НАВЕРСТВОВАННЯ, ЛИСТ ГЕТЬМАНА ДО ЦАРЯ 17 (27) ЛЮТОГО 1654, ДЕПУТАЦІЯ М. ПЕРЕЯСЛАВА, ДЕПУТАЦІЯ. ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО.

Конкретне уставленнє відносин до нового протектора, після того як його повномочні представники відмовилися зафіксувати загальну формулу ненарушимости українських прав, вільностей і володінь, що їм була запропонована в Переяславі, було головним ділом, що займало старшину, зібрану в Корсуні й Чигрині в січні й лютім 1654 р. На превеликий жаль, ніяких відгомонів не долетіло до нас від тих нарад, що велися над проєктом козацьких петицій, що мали бути подані на затвердженнє цареві. Перед нами тільки результат-сама петиція в 23 пунктах за підписом гетьмана і військовою печатею ¹), подана московському урядові козацькими послами 14(24) березня. Вона не заховалася в ориґіналі, а тільки в московській копії, з приписаними дяком царськими резолюціями при поодиноких статтях. Наскільки при тім заховано первісну форму, а наскільки поправлено під московське, лишається невідомим; що поправлено-се ясно; але мабуть змісту не змінювано. З огляду на велику вагу сього документу я вважаю потрібним навести московський текст-переклад (виправляючи подекуди буквальні помилки, що затемнюють зміст) поруч нього дати свобідніший переклад його на сучасну українську мову:

Божію милостію, великій государю царю и великій княже АлексЂю Михайловичю, всеа Великія и Малыя Русіи самодержче, и многихъ государствъ государю и обладателю, твоему царскому величеству, мы Богданъ Хмельницкій, гетманъ войска Запорожского, и все войско Запорожское и весь міръ христіянскій Російскій до лица земли челомъ бьемъ.

З божої ласки великий государю!-Твому царському величеству ми Б. Хмельницький, гетьман війська Запорозького, і все військо Запорозьке, і весь мир хрещений Руський низько, до землі челом бємо!

Обрадовався велми съ пожалованья великого и милости неисчетные твоего царского величества, которую намъ изволилъ твое царское величество показать, много челомъ бьемъ тебЂ государю нашему, твоему царскому величеству, и служити прямо и вЂрне во всякихъ дЂлехъ и поведЂніяхъ царскихъ твоему царскому величеству будемъ во вЂки. Только просимъ велми, яко и въ грамотЂ просили есмы, изволь намъ твое царское величество въ томъ всемъ пожалованье в милость свою царскую указати, о чемъ посланники наши отъ насъ твоему царскому величеству будуть челомъ бити.

Зрадівши вельми з твого великого пожалування і незлічимої ласки твого цар. величества, що ти нам зволив показати, дуже тобі дякуємо, і служити щиро і вірно, в усяких справах і наказах царських, будемо тобі вічно. Тільки просимо вельми-як і в грамоті просили єсмо — пожалуй і покажи свою ласку у всім, що у тебе проситимуть посланники наші:

1. Въ началЂ изволь твое царское величество подтвердити права и волности наши войсковые, какъ изъ вЂковъ бывало въ войскЂ Запорожскомъ, что своими правами суживалися,-и волности свои имЂли въ дображъ и въ судахъ; чтобъ ни воевода ни бояринъ ни столникъ въ суды войсковые не вступался, но отъ старшихъ своихъ чтобъ товарищество сужены были: гдЂ три человЂка казаковъ, тогда два третьяго должны судить.

1. Насамперед, будь ласкав-потверди наші військові права і вільности, як з віків бувало в війську Запорозькім, що судилися своїм правом і вільности свої мали в володінню і в судах. Нехай ні воєвода ні боярин ні стольник не мішаються до військових судів, але щоб товариство від старших своїх судилося- де три чоловіка козаків, то два третього мають судити.

2. Войско Запорожское въ числЂ 60.000 чтобъ всегда полно было.

2. Військо Запорозьке в числі 60 тисяч аби завсіди було вповні.

3. Шляхта, которые въ Росіи обрЂтаются и вЂpy, по непорочной заповЂди Христо†тебЂ, великому государю нашему, твоему царскому величеству учинили, чтобъ при своихъ шляхетцкихъ волностяхъ пребывали, и межъ себя старшихъ на уряды судовые обирали и добра свои и волности имЂли, какъ при королехъ полскихъ бывало,-чтобъ и иные увидя таковое пожалованье твоего царского величества, клонилися подъ область и подъ крЂпкую и высокую руку твоего царского величества со всЂмъ миромъ христіянскимъ. Суды земскіе и градцкіе черезъ тЂхъ урядниковъ, которыхъ они сами себЂ добровольне оберутъ, исправлены быть имЂють, какъ и прежде сего. Такожъ шляхта, которые казну свою имЂли по крЂпостямъ, на маетностяхъ, тогда и нынЂ любо чтобъ имъ поплачено, или на маетностяхъ довладЂти дано.

3. Шляхта яка на Руси знаходиться і тобі велику государю нашому, згідно з непорочною Христовою заповідю присягу зложила, аби при своїх вільностях зіставалась, з поміж себе старших на уряди судові обирала, маєтности і вільности свої мала, як за польських королів бувало. Аби й инші, побачивши таку ласку твого цар. вел., хилилися під владу, і під кріпку і високу руку твого царського величества з усім миром християнським. Суди земські і гродські мають справуватися урядниками, котрих шляхта сама собі обиратиме, як досі було. Також та шляхта, що мала гроші на маєтностях заставом, має право на зворот грошей, або щоб дали їй досидіти на маєтностях свій час.

4. Въ городЂхъ урядники изъ нашихъ людей чтобъ были обираны на то достойные, которые должны будуть подданными твоего царского величества исправляти или урежати, и приходъ належачей въ правду въ казну твоего царского величества отдавати.

4. По містах урядників щоб обирано з наших людей, людей гідних, котрі б підданими твого цар. вел. правили й рядили, а належний прихід по правді до скарбу твого цар. вел. віддавали.

5. На булаву гетманскую, что надано со всЂми принадлежностями староство Чигиринское, чтобъ и нынЂ для всего ряду пребывало.

5. На булаву гетьманську як надано було Чигринське староство з усіми приналежностями, щоб і тепер зіставалось, для всяких потреб управи.

6. Сохрани Боже смерти на пана гетмана,-понеже всякъ человЂкъ смертенъ, безъ чего немочно быти,-чтобъ войско Запорожское само межъ себя гетмана избирали, и его царскому величеству извЂщали, чтобъ то его царскому величеству не въ кручину было, понеже тотъ давный обычай войсковой.

6. Боронь Боже смерти на пана гетьмана-тому що всяк чоловік смертен, і без того не може бути,-аби військо Запорозьке само між собою гетьмана вибирало, і його цар. вел. сповіщало. Нехай то й. цар. вел. не буде в гнів, бо то давній військовий звичай.

7. ИмЂней казатцкихъ чтобъ никто не отнималъ: которые землю имЂютъ и всЂ пожитки съ тЂхъ земель, что бы при тЂхъ имЂніяхъ, добровольно владЂли,- вдовъ послЂ казаковъ осталыхъ, чтобы и дЂти ихъ такіе жъ волности имЂли, какъ предки и отцы ихъ.

7. Маєтків козацьких аби ніхто не відбирав: котрі ґрунти мають, щоб усіми пожитками з тих ґрунтів свобідно володіли. І вдови, після козаків позосталі й діти їх щоб такі самі вільности мали як предки й батьки їх.

8. Писарю войсковому чтобъ по милости его царского величества 1000 золотыхъ для подписковъ, также и мелницу для прокормленья, что великой расходъ имЂетъ.

8. Писареві військовому з ласки й. цар. вел. тисячу золотих для підписків, а для прогодовання млин-бо має великий розхід.