Радуйте ся, сынове Сіони!
радуйте ся горы высокіе!
радуйте ся ребра сЂверова!
радующе же ся внійдите въ богоспасаемый градъ сей,
совЂтуйте мирная, благая и полезная всему христіанству,
яко да вашимъ благоустроеніемъ подъ его царского пресвЂтлаго величества тихо осЂняющими крилы
почієтъ и наше Малыя Росіи православіе”.
По сій промові всі війшли процесією до соборної церкви Успенія, й ікону Спаса, дану від царя Бутурлинові в дорогу, несено разом з місцевими святощами. За святощами йшли пішо Бутурлин з товаришами, а з гармат на майдані тим часом давали сальви. В соборі відбулася коротка відправа з многолітством цареві і його родині, і після того старшина, козаки й міщани відпровадили місію, під нові гарматні сальви, на її кватири, і прислано їм сюди страву й фураж.
Так малюється сей вхід представників нового протектора України. Донесеннє старанно підчеркує його церковно-ритуальну сторону, старанно витримувану і з московської і з української сторони, відповідно тому, що новий політичний звязок України з Москвою мотивовано перед усім нібито реліґійними причинами. З другого боку, всі ті неустанні цілування московськими висланцями українських ікон та инших святощів, кропленнє їх українською свяченою водою, спільні відправи попів і черців московських з українськими мали демонструвати повну реліґійну солідарність і тотожність православія московського з українським. Попередніми часами вона була сильно захитана московськими ортодоксами, що добивались перехрещування українських обливанців, ставили під сумнів православність українського священня і т. д., і польська сторона, як ми бачимо, попробувала була заграти на сій струні, доказуючи, що московська віра зовсім не те що українська; може не без впливу сього епізоду московські урядові круги звертали особливу увагу на сю маніфестацію одновірности.
Розуміється, на тім що записано в посольськім звідомленню, се не кінчалося. Без сумніву вся та чимала церковна братія, додана від московського уряду для сеї мети до місії, не тільки парадувала в процесіях, але й при кожній нагоді підчеркувала, маніфестувала, поглиблювала сю сторону акції. Тому я відзначив її і в наведених вище церемоніяльних протоколах.
Примітки
1) В останній хвилі, коли сей аркуш мав іти до друку, серед актів Малор. приказу 1669 р. знайшлися деякі папери сеї місії і між ними начерк царського указу про її висилку, він буде поданий в додатках — конкретного він не дає нічого.
2) Акты Х с. 148.
3) На стор. 178-180 тексту, і в примітці до нього на ст. 180 читаємо, що після того як Бутурлин повідомив царя, що Хмельницький кличе його на з'їзд до Переяслава, з Москви післана була спочатку одна грамота, 8 грудня, потім наздогін друга, 11 грудня. При них післано 5 текстів “записів”, і “письмо почему им государево жалование объявить”, і клейноти. Перед тім була виправлена грамота з наказом не дочекавшися “писма къ вЂрЂ приводного” і нової корогви з Путивля не виїздити; але сеї грамоти не післано, мабуть тому, що “письмо” і корогва в той час поспіли, і замість отсеї грамоти була післана інструкція разом з письмом і корогвою. Наздогін післано якісь приписки до висланих записів “про Кіевъ и про Черниговъ и про всю Малую Русь — “приписати противъ того какъ въ государевой грамотЂ написано, а на томъ ихъ къ вЂрЂ приводити, да и въ городЂхъ потому жь къ вЂрЂ приводити велЂть”. Перша грамота попсована, друга ціла, з богатьма поправками”, але ні одної ні другої Карпов не подав — хоч і сі поправки, і ті тексти що пересилалися з тими листами, не позбавлені інтересу для дослідника.
4) Акты Х с. 168-4.
5) Тамже с. 168-170. В ст. 5823/12 л. 220 лист Богуна з Ромна 9 (19) грудня, в москов. перекладі: він дякує за гостинність і обіцяє засвідчить перед гетьманом їх приязнь.
6) Акты Х с. 180 і 183.
7) Вище с. 698.
8) Акты Х c. 183-5.
9) Наведені вище с. 692.
10) Акты Х с. 185-8.
11) Акты X с. 191-3.
12) Акты Х c. 194-7.
13) Акты X с. 198-202, вище с. 698.
14) Акты Х с. 205. Як би бути певним, що промова списана з “образцового письма” Тетериного (що вповні можливо!), то його риторський словянський стиль мав би чималий літературний інтерес; але певности в сім нема, тому я навожу в ориґінальнім тексті тільки промову протопопа, тамже с. 206.
ОСТАННІ ІНСТРУКЦІЇ БУТУРЛИНУ, ГЕТЬМАН В ПЕРЕЯСЛАВІ, ПРИСУТНЯ СТАРШИНА, ПЕРША РОЗМОВА ГЕТЬМАНА З БУТУРЛИНИМ, ВЕЛИКА РАДА 8 (18) СІЧНЯ, УРОЧИСТА АВДІЄНЦІЯ, ГЕТЬМАН СТАВИТЬ УМОВИ, ЖАДАННЄ ПРИСЯГИ ЗА ЦАРЯ, ПРИСЯГА ГЕТЬМАНА І СТАРШИНИ, ПЕРЕДАЧА ІНСІҐНІЙ.
Гетьмана ще не було в Переяславі. Тетеря пояснив Бутурлину, що він хотів приїхати ще перед їx приїздом, але не можна було переїхати через Дніпро — тому що лід ішов; як тільки Дніпро стане, він переїде — 3 (13) січня буде певно. Московський гонець Тоболин дійсно доносив також, що гетьман сидить у Домонтові, не можучи переїхати за Дніпро, а Стрешнев з Бредихиним, уже діставши відправу у гетьмана, чекають в Чигрині перевозу. Дружина гетьмана з тих же чи инших причин також не приїхала до Переяслава.
1 (11) січня вдосвіта прийшли Бутурлину з тов. нові інструкції з Москви. Степан Волосов привіз нову корогву й наказ: як що була дана гетьманові тим часом стара, тепер замінити; се менш інтересно. Друга далеко важніша. Після того як гетьман зложить присягу, йому треба нагадати, що говорив у Москві в місяці вересні його післанець Лаврин Капуста: що гетьман просить царя прислати до Київа й до инших міст своїх воєвод з військом, тисячі зо три, — хоч гетьман має й свого війська готового богато. Отже за сим гетьманським проханнєм цар визначив до Київа воєвод: боярина Куракина, князя Волконского дяка Немирова, і з ними піше салдацьке військо. Вони чекатимуть в Путивлі “докінчення царського діла з гетьманом”, себто присяги, і повідомлення від Бутурлина: Бутурлин після присяги має се все нагадати гетьманові і одержати від нього дозвіл на впровадженнє сього війська до Київа: щоб він вислав когось від себе, щоб тих воєвод прийнято з пошаною, і всякий послух їм віддавано, а для того щоб уникнути яких небудь несподіванок, найкраще аби в Київі разом з московською залогою стояли з своїми полками сусідні полковники: київський та переяславський 1).
Сі обережности, що обставляють з московської сторони те виконаннє нібито власного бажання гетьмана про впровадженнє московського війська до Київа й инших міст, потверджують висловлену вище гадку, що Лаврин Капуста не привіз такого прохання від гетьмана, а воно мабуть було йому інсинуовано в Москві, московським урядом (сам гетьман потім, як побачимо говорив, що він д а в з г о д у на впровадженнє московського війська тільки до Київа, не до яких небудь инших городів). Московське побажаннє, щоб гетьман разом з московською залогою поставив у Київі також і козацькі полки, треба пояснювати мабуть побоюваннєм, що давши волею чи неволею свою згоду на впровадженнє московської залоги до Київа, гетьман чи старшина можуть підвести сих московських інтрузів під який небудь несподіваний напад і погром з боку польського чи литовського війська — як се дійсно й трапилося потім за Виговського. Сим разом маємо значить вказівку для пізніших переговорів і договорів Бутурлина з гетьманом і старшиною.
Одночасно прийшли вісти від Стрешнева. Він повідомляв про свою авдієнцію у гетьмана, і що гетьман оповідав, як він збирався до Переяслава після похорону Тимоша на 1 січня ст.ст., і визначив був з'їзд там усім полковникам, а тепер переложив свій приїзд на Йордан, і на сей термін велить прибути й полковникам. Потім прийшли листи від гетьмана та Виговського; першу пару привіз той Тоболин що сидів у Домонтові, чекаючи переправи, другу пару — жилець Евской просто з Чигрина: гетьман повідомляв, що довідавшися про приїзд до Переяслава Бутурлина, він спішно їде, і на Йордан приїде доконче 2).
