І
За вiкнами-арками глухий, але невгамовний шум битви. Iнгiгерда, Джема та кiлька придворних жiнок туляться бiля вiкон, обережно виглядаючи назовнi. Проте битви з цього боку не видно.
I н г i г е р д а
(молиться).
О господи великий, милосердий,
Злих ворогiв на Русь не допусти!
Допоможи, святая Iнгiгерда,
I Ярослава в битвi захисти!
Святий Георгiй i свята Iрина,
Оборонiть нам руськую країну,
Ми ж вам церкви збудуємо святi!
(Зiтхає в роздумi).
Як непомiтно старiсть наступила...
Уста ще свiжi, очi молодi,
А вже нема в душi тiєї сили,
Яка колись людей менi корила,
Коли сама судила я вождiв...
О, якби з плiч тепер хоч рокiв двадцять...
Чи стала б я за стiнами триматься...
Сама б з мечем полинула на бiй...
Минуло все, що в юностi моїй
Моє життя з героями рiвняло...
Де ви, могутнi ярли давнiх лiт...
Де ти, Еймунд, чий вiльний меч i щит
Судьбу царiв на терезах схиляли-
Минуло все... скорилась я сама,
I, як звичайна жiнка, край вiкна
За чоловiка долю вболiваю...
(Шум битви збiльшується).
О боже мiй!.. Тривога ще зростає...
Де Вальдемар? Нещастя з цим дитям!
Пiдiть мерщiй покличте! Де вiн ходить?
В о л о д и м и р
(вбiгає збуджений. Вiн в кольчузi й шоломi).
О мамо, як цiкаво! Я був там!
Там наверху! На самiй вежi!
I н г i г е р д а
Годi!
Не смiй нiде, хлопчисько неслухняний!
Сиди отут!
В о л о д и м и р
О мамо! Тiльки раз!
I н г i г е р д а
Сиди у нас.
В о л о д и м и р
Не хочу я з жiнками!
I н г i г е р д а
Ти ще малий.
В о л о д и м и р
(гордо).
Я - Новгородський князь!
Менi казав про це напевно тато,
I мушу я свiй город захищати!
Пусти мене, мамуню!
(Ластиться до матерi).
I н г i г е р д а
(гладить його по головi).
Хлопчик бiдний!
Не легкий це припав тобi удiл...
Бо Новгород не те, що Київ рiдний...
Там житимеш в осиному гнiздi.
Серед мужiв суворих i свавiльних...
Чи зможеш ти?
В о л о д и м и р
Нiчого не боюсь!
Пусти мене! Не можу я сидiти,
Коли там битва точиться за Русь!
Все поле скрiзь шоломами укрито!
Дзвенять мечi, щити! Гримить труба,
А зверху стрiли носяться, мов тучi,
I батька меч, як блискавка разюча,
В усiх кiнцях просiки проруба!
II
Входить Парфенiй, обережно пробираючись вздовж стiн i зiтхаючи.
П а р ф е н i й
О господи! Почуй мої молитви!
Пропав, погиб! Загинув, як курча!
Входить Свiчкогас в ратному одязi, в бронi, з сокирою. Жiнки кидаються до нього.
I н г i г е р д а
Що сталося? Чого ви тут?
Як битва? Де зараз князь?
С в i ч к о г а с
Од нього я примчав,
Казав, щоб ви нiчого не боялись.
Все йде гаразд. Один лише загiн
Сюди прорвавсь, i, щоб чого не сталось,
Князь надiслав за ними наздогiн
Мене й Роальда. Замок захищати.
I н г i г е р д а
Невже вони на замок вже iдуть?
П а р ф е н i й
О боже мiй! Куди ж тепер тiкати?
С в i ч к о г а с
Не пустимо, княгине, певна будь!
Сидiть спокiйно, лиш од вiкон далi,
Бо ще стрiла влетить яка дурна.
П а р ф е н i й
Пропав! Погиб! I книги всi пропали!
В о л о д и м и р
Я з ним iду! Коли iде вiйна,
Не може князь ховатися з жiнками!
Не смiєш ти затримувать мене!
III
Входить, як завжди спокiйний, Сильвестр.
С и л ь в е с т р
(благословляє Свiчкогаса).
Йди, сину мiй, змагайся з ворогами,
Хай мужество господь тобi вдихне.
Свiчкогас виходить.
В о л о д и м и р
Скажи хоч ти, премудрий отче, мамi,
Щоб i мене пустила.
С и л ь в е с т р
Сину мiй!
Ще млад єси, щоб труд i подвиг ратний
Достойно мiг пiдняти в час тяжкий.
Черпай iз книг науку благодатну
I мудрiстiю душу укрiпляй.
Крики i шум бою ближче.
Ж i н к и
(в розпачi).
О господи! Владичице небесна!
Поганцям злим в обиду нас не дай!
Не допусти загинути безчесно!
С и л ь в е с т р
Не бiйтеся! Не дасть вас бог в обиду,
Бо крепок князь i дух його мiцний!
П а р ф е н i й
(хапаючи Сильвестра за рясу).
О пом'яни, господь, царя Давида...
Послухай, авво! Хай по тiй цiнi!
Я згоджуюсь! Хай буде п'ятдесят!
Вiддам псалтир за п'ятдесят я гривен,
Як князь казав.
С и л ь в е с т р
Чому не брав, коли давав тобi вiн?
А хочеш двадцять?
П а р ф е н i й
(з жахом).
Ой! Мене проймає дрож!
Та це ж задурно! Це ж одверта шкода!
Один пергамент коштує...
С и л ь в е с т р
Ну що ж,
Тодi не треба.
У вiкно влiтає довга стрiла i встромляється, тремтячи, в стiну.
П а р ф е н i й
Гвалт! Рятуйте! Згода!
Я згоджуюсь! Давай негайно грошi!
Хай двадцять гривен! Золотом давай!
С и л ь в е с т р
Давно би так.
(Спокiйно виймає й лiчить грошi, тодi дає Парфенiю).
Бери. Цiна хороша.
П а р ф е н i й
О боже мiй! Пропало все... Гай-гай!
За двадцять гривен!
IV
Вбiгає Мирослав.
М и р о с л а в
(збуджений).
Радуйся, княгине!
Стенувся ворог, кинувся назад.
Їх без числа на полi битви гине,
Розбитий буде хижий супостат!
I н г i г е р д а
Хвалити бога! Слава Ярославу!
В о л о д и м и р
А ти мене вiд слави вiдтягла!
С и л ь в е с т р
Велик наш бог! Повiк йому хвала!
А князю честь i воїнам всiм слава!
П а р ф е н i й
(в розпачi).
Продешевив! Пропало сорок гривен!
Було б одну хвилину зачекать!
I н г i г е р д а
Назустрiч князю! Славте подвиг дивний I
Ярослава переможну рать!
Клики. Сурми. Музика.
Входить Ярослав з голим мечем у руцi, в супроводi озброєних дружинникiв, грiдей 1 i бояр.
1 Г р i д и - почет.
В и г у к и
Хвала! Осанна! Слава в вишнiх богу!
Нехай живе великий Ярослав,
Що печенiгiв силу подолав!
Хвала! Побiда! Славте перемогу!
Володимир i Iнгiгерда обiймають князя. Входять Роальд, Свiчкогас, Мирослав.
Я р о с л а в
Ну, повернулись з поля косарi,
Стрiчай, жона, трудiвникiв держави
I мужу пiт з чола його утри!
(Сiдає на престол i вiддає меч боярину).
Iнгiгерда пiдносить князю на срiбному блюдi золоту чашу з вином i шовкову хустку.
I н г i г е р д а
Здоров був, княже, ладо мiй ласкавий,
Пий чашу цю, живи багато лiт!
Я р о с л а в
(знiмає шолом, бере хустку i витирає пiт i кров з обличчя).
Не в перший раз я витираю пiт
Пiсля роботи на полях кривавих.
(Пiдводиться й бере чашу).
Прославим бога i святу Софiю,
Що нам дали побiду в цiй вiйнi,
I вам спасибi, браття дорогiї,
Бо стiйко Русь ви нинi боронили
I розгромили орди навiснi!
Хвала i честь вам, славнi переможцi!
