Високоповажному артистові
Миколі Карповичу Садовському
присвячує автор
ДІЙОВІ ЛЮДЕ:
Іван Андрійович Ляшенко - 60 літ, багатий пан, але зовсім простий; іначе говорить не може, як по-українськи.
Анна Петрівна - 40 літ, його жінка; закида часом по-українськи, моди ради.
Николай Степанович Бєлохвостов - кузен Ляшенчихи, З0 літ; фатуватий.
Зізі - дочка Ляшенків; манірне дівча, 13 літ.
Михайло - син їх, 22-х літ, студент; чистюк і джигун.
Павло Чубань - його товариш, 25 літ; уже лікар. Бідна одіж.
Жозефіна - швейцарка, учителька.
Катря Дзвонарівна - дівчина молода, селянка.
Горпина Дзвонариха - її мати, недужа й слаба.
Дмитро Ковбань - парубок, годованець Дзвонарів.
Пашка - подруга Катрі.
Степанида - покритка, п'яничка й плетуха.
Шльома - жид, орендар.
Харлампій - старий лакей.
Аннушка - покоївка; вертка на всі заставки.
Селяне, соцькі, парубки, дівчата, дворові.
Діється на правім березі Дніпра, з початку 60-х років.
Між 1-ю і 2-ю дією мина два тижні; між 2-ю і 3-ю - місяць; між 3-ю і 4-ю - два місяці.
ДІЯ ПЕРША
Панський садок. Наліво від слухачів - стіна офіцини; вікна й двері з ганком виходять в садок. Направо чверть кону впродовж огороджено барканом з хвірткою; за барканом - вулиця. Просто - доріжки, луговина, дерева; між дерев далі блищить став, а з-за його визира панський будинок.
Вихід І
Михайло, розкішне по-українськи одягнений, лежить без жупана; далі на луговині Жозефіна і Зізі гуляють в м'яча.
Михайло (курить сигару). Славно покачатись на траві після купання і затягтись сигарою! Чорт його зна, якось мене лінощі обсіли: сьогодні уже й до школи не пішов. (Потягається). Та з цією дрібнотою нудно й воловодитись... тільки Павло й зможе!
Голоси (за вікном). Ос-са! Рос-са! Кос-са! Нос-са!
Павло (за вікном). Ну, тепер разом, швидче, не зупиняючись.
Голоси (за вікном). Оса! Роса! Коса! Носа!
Михайло. Товчи, товчи! А я полежу та поніжусь: тут у холодку так славно! Вітрець подиха; пахощами якимись тягне, - здається, липа розцвіла. Читати навіть не хочеться: отак би лежав, затопивши очі у те сине море блакиті, та зорив би за хмариною.
Зізі (здалека). Тібора! Тібора! Піль!!
Жозефіна. Ту-бо! Ту-бо! Laissez non mouchojr. [1] Ві не карош!
Зізі. Ха-ха-ха-ха!! Пиль, пиль! Рви его, рви!
Жозефіна. Ві не рві!
Михайло. Не руш собаки! Лиши мені зараз!
Зізі. Так й послушала! Тибора, иси, иси! (Біга, тріпле платок, а собака рве).
Михайло. Лиши, кажу! А то встану та вуха намну!
Зізі. Попробуй! Я маме скажу! Мужик!
Михайло. Чекай же! (Устає).
(Зізі тіка; за нею спішить Жозефіна.)
Як розпустилась! Ну, я з матір'ю побалакаю про тебе! (Знов лягає).
Павло (з-за вікна). А це коло бича - обід, бачите? То вимовляється - р-р-р-р! Кажіть!
Голоси. Р-р-р-р! Р-р-р-р! Р-р-р-р!
Михайло. І не обридне йому? Уже я б такий, щоб і обідати, а він таки працює. Усе за ділом якимсь. На вулицю ледве затяг, та й то вже етнографії ради... А яка хороша Катря Дзвонарівна, таки просто і між паннами красунею була б, та й годі! Очі - карі, але глибокі, темні; а погляд - такий милий, лагідний, любий, що аж пронизує душу тихим променем... Тільки між брівок рисочка; вона надає і якусь думність личеньку, і якусь силу вдачі. Щось оце не було її; треба б довідатись через Пашку.
Вихід II
Анна Петрівна під руку з Бєлохвостовим.
Анна Петрівна (до Бєлохвостова). Я тебя непременно с ним познакомлю. Он оригинал большой; знаешь, из зтих новых.
Бєлохвостов. Ну, уволь, ma chere; [2] я этих новых терпеть не могу; занесет гиль, а попробуй возражать - сейчас подлецом выругает.
Анна Петрівна. Ну нет; m-eur Поль очень умный й честный, нетронутая такая натура. Michel! Где твой Павло?
Михайло (схоплюється). А, мама! Микола! (Цілує у матері руку, а з Миколою обнімається). Павло ще й досі з школярами у офіцинах там.
Анна Петрівна. Я пойду позову его. (Іде на гайок, зазира і вступа в хату).
Михайло. Ну, Миколо, давно ми з тобою бачились!
Бєлохвостов. Давно, давно. Поздравить можно с окончанием университета?
Михайло. Ще не зовсім.
Бєлохвостов. Передержка или диссертация только?
Михайло. Дисертація.
Бєлохвостов. Молодец! Ну, куда ж после направишь стопы? На коронную или на ораторскую трибуну?
Михайло. Ні туди, ні туди.
Бєлохвостов. Как так? Свободным художником? Sans profession? [3]
Михайло. Sans profession!
Бєлохвостов. Понимаю: отдохнуть желаем, пожуировать?
Михайло. Ні од кого не залежать, а працювати там, де мені мило, - на користь народові!
Бєлохвостов. А! Ты хлопоман еn forme? [4] У вас там других диалектов, кроме вашего выдуманного, не допускается?
Михайло. Видуманий? Для неука дуже легкий спосіб зрікатись: не бачив Америки - значить, нема, не чув про Канта - значить, вигадали! Розмовлять на другій мові з тобою не буду; не для того, що не вмію, бо ми руську літературу незгірш вашого проковтнули, а для того, що не хочу потурати твоїй писі! Живеш в Україні, то знай її й мову!
Бєлохвостов. Очень укорительно, но не вразумительно. Рremierement, [5] с пейзанами в философские дебаты я не вступаю; лексикон с ними очень короток: личные объяснения все исчерпываются лишь просьбою об отмене штрафов. Secondement: [6] кормление от земли не обязывает меня, надеюсь, обратиться в дохристианского дикаря для поклонения ей, как богине. И, наконец, в-трєгьих, я - за культуру. Циви-ли-за-ция, civilisation, mon cher, [7] приводит все языки к одному знаменателю, то есть к такому, в котором все остальные будут содержаться. А ваш украинофильский идеал подходит, кажется, к идеалу рака. С'еst le mot! [8]
Михайло. Стара байка! Хто тобі казав, що ми бажаємо вернутись назад? Брехня, ваше-ці, проше: я стою більш за просвіту, ніж ти! У вас тільки накрадено високих слів: "цивилизация", "культура", "общечеловеческие интересы"! Ти за цівілізацію - на словах, а в серці її ненавидиш, бо з нею непевні будуть штрапи! Чи буде колись одна мова, чи ні - про те не нам знати, а от, що всякий примус, всяке руйнування природи ради переробу її під один аршин - вадить і кравцеві, і сукні, - то це кожному звісно. Кожному народові бажається виробити собі такі форми, у яких йому найпридобніше. Кожному народові у своїй власній одежі найвільніше, найзручніше поводитись: то що й казати про мову? Ви порвали з народом; а ми стоїмо за освіту меншого брата, за народне щастя, за правду!
Бєлохвостов. Однако ты красноречив. Je te feliete [9] - прелестный будешь адвокат, хотя я и не все понимаю в твоей тираде.
