ЗАЄЦЬ
Отрута ця пижджена, і по ній заяви не буде, якщо їх покарати на лаве.
РАШПІЛЬ
Ну, це зовсім похуй. Буде заява — не буде заява. Це мій клопіт. Що по ділу?
ЗАЄЦЬ
Це казахи. Вони ж привезуть ще одну хуєту — рідкісноземельні елементи.
РАШПІЛЬ
Теж грошей коштує?
ЗАЄЦЬ
У нас — ні. Все потрібно за кордон віддавати. От у нього (показує на Федора) є віддача.
РАШПІЛЬ
А ми повинні тут дешевше купити, так?
ЗАЄЦЬ
Ну так.
РАШПІЛЬ
Добре. А де вони зупиняться?
ЗАЄЦЬ
В готелі, в цьому. Не знаю, буде товар з ними чи ні, — але подіти його їм нікуди. Я їм наплів, що покупець уже є.
РАШПІЛЬ
Добре. (Показує головою на Федора.) Він покупець?
ЗАЄЦЬ
Ні, у нього віддача є, це наш барига…
РАШПІЛЬ
Ну й що він тоді робить тут? Федя, йди погуляй, спустись у бар, там тьолки, познайомся там… Дати тобі грошей? На представництво?
Зніяковілий Федір встає з-за столу, виходить. Чужа сміється, видно, що вона обкурена.
Заєць запитливо дивиться на Рашпіля. Рашпіль киває й робить заспокійливий жест.
РАШПІЛЬ
Нехай залишається, вона у ділюзі.
ЗАЄЦЬ
(пильно дивиться на Чужу, потім продовжує, мов і не було нічого)
От, власне, і все. Давай — твої роблять, а наш набій і віддача. Лаве пополам.
РАШПІЛЬ
Набздюм, значить. Ну, давай спробуємо.
ЗАЄЦЬ
Тільки щоб пацани були нормальні, а то ці казахи — теж не вчорашні, боксери, чемпіони там колишні. Здійметься галас, мусора — все відметуть.
РАШПІЛЬ
Не хвилюйся ти так, усе вдасться. Давай покуримо.
Чужа дістає пакетик з травою, швидко забиває дві цигарки, Заєць, Рашпіль і Чужа курять.
* * *
Купе потягу. Чужа і Шустрий.
ШУСТРИЙ
То ти у цій ділюзі брала участь?
ЧУЖА
Брала участь? Та я її сама й зробила, ділюгу цю.
ШУСТРИЙ
Мені пацан один розповідав, Лоб. Він тоді півштуки заробив.
ЧУЖА
Дохуя йому дали, як розповідав. Балаболка.
ШУСТРИЙ
Ну так, любить попиздіти по п’янці. Він казав, що увійшли до номера, чурки спали. Вони обшмонали все, забрали два пакети якоїсь хуйні і звалили тихо. І за це — на двох штуку.
ЧУЖА
Він не казав, як вони двері відчинили?
ШУСТРИЙ
Ні.
* * *
(Візуалізація оповідання.) Ресторан при готелі, з нього виходять, похитуючись, два казахи у костюмах, без краваток, з ними Чужа, одягнута в обтягуючу коротку сукню.
ЧУЖА
Мужчини, візьміть ще шампанського.
Казах купує біля бару пляшку шампанського і пляшку горілки, вся компанія підіймається на ліфті у номер. У номері, поки казахи про щось розмовляють казахською, Чужа кусачками для нігтів, узявши їх у хустину, перекушує шнур від холодильника, що стоїть у вітальні, лише один провід.
ЧУЖА
Мужчини, а холодильник не працює!
ПЕРШИЙ КАЗАХ
А навіщо нам холодильник?
ЧУЖА
(вередливо)
Я шампанського хочу. Холодного.
ДРУГИЙ КАЗАХ
Ну, значить, не буде холодного. Іди сюди, Таня, вип’ємо за знайомство. Де твоя подружка? Куди вона пішла?
ЧУЖА
Та зараз прийде, їй подзвонити треба, маму заспокоїти. Давайте я пляшки у ванну поставлю, під холодну воду. (Бере зі столу пляшку горілки, відкорковує її, наливає всім у бокали, на дно.) За знайомство!
Казахи піднімають бокали, цокаються, п’ють.
ЧУЖА
Ні, тепле все, не можу такого пити. Я горілку теж зараз під воду поставлю. За десять хвилин охолоне. Я поки вмиюсь. (Бере зі столу горілку і шампанське, несе до ванної. У ванній дістає з сумочки шприц з рідиною і вливає у горілку.)
На підлозі, непритомні, лежать голі казахи, гола Чужа швидко обшукує речі, знаходить пакети, виймає гроші з портмоне одного з казахів.
У двері тихенько стукають, не у двері, по ручці дверей, три рази.
Чужа відчиняє двері, за ними — два пацана, вони хочуть зайти, але Чужа, приклавши палець до вуст, їх не пускає, виходить сама з номеру, гола, тримаючи свій одяг, сумочку, туфлі в оберемку.
Вийшовши у коридор, швидко вдягається.
Один з пацанів бере валізу, куди вона поклала пакети з порошком, і йде геть.
Другий залишається з Чужою, нахабно розглядає її. Вона помічає це, зображує йому пальцями «рогатку» в очі.
ЧУЖА
(пошепки)
Не на мене витріщайся, дивись туди (показує в бік освітленого холу в кінці коридору).
Пацан дивиться, куди йому сказали.
Чужа одягає туфлі і, взявши під руку пацана, швидко йде геть.
ШУСТРИЙ
Красиво.
ЧУЖА
Ага. Тільки чурки не прості виявились. Не знаю напевне, хто: чи то мусора чурбанські, чи то ще гірше. Видно, зв’язались через своїх з нашими мусорами. Прес почався, пиздець якийсь. Зайця закрили, а мене у тому кабаку багато хто знав, не можна було в місті залишатись.
Рашпіль дав мені троячку зелені — і спровадив у Чехію, до Карасика. З понтом, перетиритись, поки галас не затихне. Я тепер розумію, здихатись хотів, — а завалити не наважився, Артур якраз у той час себе показав, у бійні там одній.
ШУСТРИЙ
Ага. Зі звірями. Прямо на стрілі Майкопа завалив.
ЧУЖА
Ну так. Рашпіль вирішив його до кінця використати, поки не завалять або не закриють.
ШУСТРИЙ
От ти отрутою на діда дихаєш.
ЧУЖА
Знаю його тому що.
ШУСТРИЙ
Ну а як ти до сутенерів попала?
ЧУЖА
Карасик, сука табірна, підсуєтив. Я у нього жила, в будинку, він почав яйця підкочувати, я у відмову, на хуй він потрібен, старий. Каже: «Дружина моя приїздить з Австрії, вона чешка, незвикла, охуїє, тебе побачивши. Ось є нормальні пацани — поживеш у них, попрацюєте».
Ну зустрілись — ніби нормальні пацани. Те-се, переїхала до них. А вони паспорт забрали, типу — йди працювати, на панель. Ми тебе купили у цього старого підора. Гроші теж забрали — та у мене усього й залишалась до того часу штука.
