припадаю до твоїх слідів і пальці у мене болять за тобою

радість моя як я скучила за тобою

руки Іванові міцно так мене тримають Іван любить мене на руках носити каже що я легка як

пір'їнка мені тоді так легко робиться очі заплющую і думаю що добре коли люди одне

одного на руках носять чоловіки жінок носять своїми руками а жінки чоловіків своїм серцем

серце сильніше за руки бо більше може узяти і як візьме то вже не випускає руки іванові

втомлюються він мене поставить на землю а я його все у серці тримаю не випускаючи коли

прощалися то я його міцно обійняла руками але руками втримати не можна очима втримати

не можна серцем тільки тримати треба але серце від того болить я перші дні дуже за ним

плакала так мені одразу всі сльози виплакались щоб на потім не залишатися любов наша

гірка як полин гірко гірко мені без моєї любові забрали любов мою від мене і серце моє не

втішиться він ще оглянувся і всміхнувся мені тільки самими губами тільки очі не сміялись

очі були як озеро що от-от сльозами розіллється і так я його запам'ятала як озеро і потім

цілий вечір від нашого прощання у мене руки боліли і я все дивувалась що так за ним тужу в

грудях не тисне і серце не щемить тільки руки болять нестерпно так я за ним руками тужила

не знаю скільки ще мені днів жити без тебе бо я вже натомилась скучати за тобою все думаю

що якби мені веселкою перейти то ми б тоді й зустрілися тільки ноги в мене болять щоб

самій ходити рук мені твоїх не вистачає які мене носили а я тебе у серці тримаю так як

тримала

сережки у мене були срібні від матері срібна качечка тільки ту що з лівого вуха загубила а

ту що в правому носила потім мені батько таку саму подарував тільки та дірочка в лівому

вусі заросла вже то мачуха мені її вдруге проколювала хоч і не хотіла спершу і так у мене та

дірочка дотепер болить від нелюбові хоч і багато років минуло а та що в правому мамина та

ніколи не боліла то іноді я думаю що все у світі через любов і з любові я любов материну

правим вухом відчуваю

сина я ще хотіла би народити для тебе тільки не встигла не знала що так швидко ти підеш

від мене холодно там мабуть було у тій Фінляндії там морози міцніші ніж у нас холодно

мабуть там тобі було помирати скажи мені чи дуже тобі боліло не хотіла би щоб тобі було

боляче так мені шкода що не було у нас із тобою сина очі у мене все боліли бо я видивлялась

на дорогу чи тебе немає виходила з лісу до трамвая може якийсь трамвай тебе привезе і

потім навіть не повірила що тебе немає і що так ця війна закінчилась і тебе забрала а потім

нова війна почалась і колію трамвайну розібрали ми тоді пішки до микільської слобідки

ходили і така довга була й тяжка ця дорога

смерть це так що ми все одно разом тільки мені тебе не видно

скучаю за снами про тебе хочу щоб ти у снах до мене приходив часто бо так мені тужно без

тебе а як ти наснишся то вже й так ніби ми побачились і день мені тоді легше пережити

сни мені сняться різнокольорові завжди дивувалась як зі сну прокинуся чи справді то було

чи тільки мені привиділось хоча бувало що тяжкі сни снилися лякали мене а потім день

видавався недобрий часто мені снилося що я вовчих ягід наїлась а від них не можна

врятуватись і мені помирати доведеться і я тоді бігаю по лісі шукаю цілющої трави тільки не

знаю якої трави треба проти такої отрути і ридма ридаю і згадую що мені батько вовчі ягоди

показував і казав щоб їх не їсти бо то доню отруйне так мені було страшно від того сну а то

ще сниться що я тікаю від когось біжу ноги збиваю і прошу сосни порятуйте мене сосни

гілки опустять і дороги за мною немає бо там густий чагарник зробився добігаю до річки і

прошу щоб річка мене порятувала вода розступиться я перейду по піску на другий берег

води зімкнуться і вже більше нема дороги а за річкою близько вже наша хата а там мені

нічого не страшно а то сниться що косу розчісую і що коса в мене довга аж по самі п'яти як

розплету її то волосся мене з голови до ніг вкриє і що більше мені років то коса моя довшає я

її не підрізаю бо нема таких ножиць на світі щоб мені трохи коси ними втяти тому коса росте

з роками і за рік виростає волосся на півліктя і коли я зовсім стара буду то волосся буде

більше ніж мене бо на старість люди зсихаються тіла стає менше то я буду саме волосся на

старості

страх такий на мене находить часом що ми з тобою там не побачимось розминемося що я

тебе не знайду коли до тебе прийду то ти мене зустрінь щоб ми з тобою більше не губилися

щоб ми були удвох так мені жаль що так коротко ми пожили з тобою у нашому домі в лісі

так мало потім уже і сміхом у нас пахнути перестало тільки ледь-ледь по самих кутках то я

все ходила до твого сміху принюхувалась до галоччиного та журилась і все більше моєю

журбою пахло і квіти я такі зажурені вишивала стебла їхні аж пальці мені кололи приготуй

дім для мене щоб було нам куди піти коли я до тебе прийду хочу щоб ти чекав на мене

веселкою хотіла би прийти до тебе

сіль у нас є вдома чи нема Іван питає є кажу а що то як є то чого ти страви ніякої не солиш і

сьогодні і вчора і позавчора так ти ж теж борщ не посолив бо думав що солі нема є сіль

тільки мені нічого солоного не хочеться кажу і сама собі дивуюся що це я все без солі почала

їсти і зненацька собі подумала що це мабуть я завагітніла і засміялась тихенько не так до

себе як до дівчинки яку чекаю це ми вже удвох живемо а я ні сном ні духом нічого не відаю

але ще Іванові не казала щоб почекати ще пару днів та впевнитись за тиждень уже навіть не

сумнівалась і все мені страви без солі хотілось а потім почало яблук хотітися тільки трохи

присолених то я все яблука з сіллю їла і шукала де квасець росте бо мені хотілося кислої

трави пожувати вже тоді Іванові сказала він від того дня став мене знову щодня на руках

носити навколо хати

суниці мені сьогодні наснилися ніби я збираю суниці в мальований глечик бо прийдуть до

нас додому гості то треба їх суницями нагодувати і не знаю що то за гості будуть бо ніби й

нікого не кликала і вже як назбирала йду додому і дивлюся на свої ноги як вони йдуть і

думаю що вони ж брудні і треба їх вимити бо негоже гостей із брудними ногами приймати то

я вдома води нагріла налляла у миску таку гарячу що пече і ноги одразу не встромиш тільки

потрошки але така вода добра тоді ноги добре відмокнуть і довго так сиділа аж поки вода

прохолола і я тоді взула нові черевики суниці висипала у два горнятка а два порожніми

залишила і стою на порозі гостей виглядаю лице сонцеві підставляю бо сонце таке тепле і

суниці пахнуть на всю хату зранку прокинулась і дивуюся що таке мені наснилось і все

сміюся до себе що буває ж таке і так увесь день що тільки роблю то все сміюся до себе

тихенько тоді я вже сама жила бо як мені сімнадцять сповнилось мачуха вийшла заміж до

києва аж на шулявці стала жити то хата моя знов повеселіла і так я вже третій рік сама жила

питали мене часом чи не страшно мені жити в лісі самій чи не сумно ні сміюсь боятися мені

нічого бо я у лісі все знаю боятися лихої людини треба та від лихих людей Бог мене стеріг а

сумно в лісі мені ніколи не бувало того дня надвечір прийшов до мене Іван спитати чи хочу з

ним одружитися чи ні бо каже цілу ніч не спав і все про це думав і весь день невиспаний

ходжу то якби сьогодні не спитав то ще й другу ніч мабуть не заснув би я сказала що хочу то

вже цю ніч будеш спати собі спокійно він тоді повеселішав і каже що суниць мені приніс

збирав по дорозі як до мене йшов будемо тоді суниці їсти я сміюся думаю що мабуть ці

суниці мені й наснились які він сьогодні визбирав

трави коли в лісі дозрівають то він весь аж шумить дивується я коли йду траву збирати то