та родзинками та запах трави як вона після дощу пахне то може то було би щось на той запах

схоже часом ми їздили з Іваном на поділ гуляти спершу до микільської слобідки на трамваї

потім сідали на інший трамвай що вже прямо на поділ звідти їхав і ходили по церквах по

монастирях поки ноги нас носили і вже як находимось і зголодніємо то купували собі

пиріжків Іван із горохом а я з маком а як верталися додому все сміялись усю дорогу їдемо і

сміємось на весь трамвай і люди що там їдуть теж на нас дивляться і сміються а хтось

дивується з чого вони так регочуть а ми сміялись від щастя бо нам з Іваном дуже щасливо

було вдвох Іван весь час казав що нам усе пиріжки зі смішинками потрапляють а тієї ночі як

ми галочку зачинали то теж дуже багато сміялись і до і після а вдома у нас пахло медом і

горіхами потім Іван носив мене на руках навколо хати було би холодно бо серпневі ночі уже

холодні але руки у Івана такі гарячі і сам він аж пашів теплом я йому казала що у нього на

руках як біля печі лежати і ми все сміялись і сміялись а часом як було тепло ночували

надворі я стелила постіль нам під яблунею і ті ночі такі були безконечні я дивувалась що

небо гойдається над нами і зорі навколо нас розсипаються а зранку як попрокидаємось то у

мене волосся в росі і яблуневе листя у нього повпліталось Іван каже шкіра у тебе яблунева

ми в такі ранки яблуками снідали і сміялись так густо і все мені поки я галочку носила яблук

хотілося цілу зиму я їла яблука ніяк не могла наїстись а під кінець уже так було мені важко

ходити я під своєю яблунею сиділа на ослінчику головою зіпрусь на стовбур і чую як у мені

галочка ворушиться і я знала що у мене буде дівчинка кажу Іванові моя дочка яблунева

б'ється чого яблунева Іван питає бо я її все яблуками годую яблуня наша того року рано

зацвіла тоді як галочка народилась цілу ніч дощ ішов і над ранок усе пахло яблуневим цвітом

і дощем і я просила Івана всі вікна порозчиняти бо мені було душно і вже як галочка

народилась Іван узяв її на руки і дивується каже таки дівчинка нам народилась бо він усе

мені не вірив дивувався звідки я знала що буде дівчинка і я розсміялась і голосно й довго так

сміялась аж до краю лісу мій сміх долинав

дощ як пройде то мені все хотілося по калюжах потанцювати галочка дуже любила коли

йшов дощ бо ж вона в дощ народилась і вже як ходити стала то все вибігала надвір дощ

ловити і в неї було своє відерце у яке вона дощ збирала казала що то слізки з неба падають

тих хто за землею скучає то треба їх повизбирувати

живиця соснова найкраще пахне ні в якого дерева так не пахне сік як у сосни руки якщо

натерти живицею то запах дуже довго тримається і не повертається назад бо запах має

повернутись до дерева туди звідки його було взято сік у дерева так як кров у людей тільки

дерева віддають кров інакше ніж люди хоча деревам також боляче вони про це теж іноді

говорять хоча дерева більше мовчать і більше діляться тим що мають так сосні не шкода

живиці сосні і себе не шкода бо із сосни хати будуються і труни я коли по лісі ходжу все

задираю голову щоб побачити верхівки сосен а вони дуже далеко під самим небом я тоді

думаю що пташкам добре бо вони аж туди залітають і бачать що там робиться я би також

туди забралась жила би на дереві у гнізді якомусь як птах живилась би ягодами і грибами

сирих грибів мені часто дуже хочеться я ходжу по лісі і щипаю собі гриби бо я знаю які

можна їсти а які не можна а отруйний гриб є різний одного як з'їсти то будуть тяжкі болі

блювота й гарячка людина буде у корчах тяжко мучитись а є такі що найде сон тяжкий і

глибокий що з нього вже не прокидаються то таких грибів я не їм обминаю їх не знаю може є

якийсь звір що ці гриби йому не страшно їсти але я боюся а мачуха часто посилає мене по

гриби до лісу як літо то ще нічого бо влітку я можу під будь-яким деревом спати накриюсь

куфайкою бо в мене є куфайка та що мама носила до всякої роботи і мені не холодно якраз

добре але вже гірше тоді як листопад і дощ сіється такий колючий бо вже наче зі снігом тоді

мачуха мені голову змиє і дає кошика до рук і каже грибів принести на вечерю а це вже по

обіді я кажу дайте я посиджу перечекаю щоб волосся посохло а вона говорить нічого тобі не

станеться іди бо вже й так день до вечора хилиться я тоді одягаю мамину куфайку хочу

знайти хустку мамину а мачуха виставляє мене за двері я іду швидко бо якщо повільно йти

то буде дуже холодно але все одно волосся мені дуже мерзне бо ж не висохло і хустки я не

взяла а вода стікає з лоба на щоки а потім уже не стікає бо підмерзає на кінчиках то потім у

мене все волосся в бурульках а зверху наче інеєм припало і я все ходжу по лісі збираю гриби

складаю у кошик уже споночіло а мені байдуже бо я кожне дерево тут знаю і що під яким

деревом росте а якщо чогось не добачу то мені дерево саме скаже гриби то більше мовчать

бо їм мені до кошика не хочеться але я їм кажу що я би вас так не збирала то мачуха звеліла а

дерева все дивуються що у мене іній на голові і волосся бурульками взялося гукають мене

погрітися то я обійму якусь сосну міцно-міцно, скільки у мене є в руках сил обів'юся навколо

так щоб ногами землі не торкатись притулюся до стовбура голова мені поморочиться бо

сосна міцно пахне чую як соки під корою шумлять тепло там під корою і кора аж гаряча так

дерево мене гріє і я вже сама трохи ніби у сосну простою щоб тепла набратись а потім як уже

стаю на землю то й бурульки з волосся осиплються іній зійде і ногам не так холодно хоча

допоки дійду додому то знову промерзну а ще мачуха двері замкне зсередини на защіпку і не

пускає мене хоча й голосно стукаю кулаком щоб вона почула вона мабуть і чує тільки може

не хочеться їй до дверей іти мені відчиняти то я тоді сідаю на призьбу кошик біля себе

поставлю ноги підібгаю і спідницею накрию щоб тепліше було й обчищаю волосся бо знов

узялось бурульками при коренях чую як воно підмерзло дивно мені що воно тоді у мене не

повиламувалось разом із тими бурульками нічого йому не ставалось таке воно й було довге

та густе сиджу обламую бурульки і сльози в мене з очей котяться і теж підмерзають уже ніч

надворі небо таке глибоке й зоряне всі зорі повиходили то я дивлюсь на чумацький шлях і

думаю що добре по небу їздити я би теж десь далеко поїхала щоб у мене був свій дім теж у

лісі бо я без лісу не хотіла би жити щоб мене з хати ніхто на мороз не виганяв сосни шумлять

здалеку питають чи я добре дійшла додому я кажу що добре тільки що мачуха дверей не

відчиняє то я поки під хатою сиджу і сосни дивуються кажуть таке ти людське дитя

бідолашне приходь до нас завтра кажу їм що прийду що мені тепло я від тепла трохи

задрімаю і сни починають мені показуватись тільки я не встигаю їх роздивитися що там і до

чого бо мачуха відчиняє двері каже о а це ти чого тут сидиш, бо двері замкнені ось гриби що

ви казали назбирати я думала ти вже там у тому лісі й замерзла мачуха грибів на вечерю не

готує вона їх під хату викине як вже бувало я нап'юсь кислого молока з картоплею а як нема

картоплі то із самим хлібом і вже мені й добре я сита сиджу біля грубки і волосся висихає

тільки грибів мені шкода що їх мачуха повикидала завтра на ранок я їх познаходжу

повизбирую в пелену віднесу далі від хати бо тут їм не місце а там є стежки звірячі то може

їх якийсь звір поїсть птах подзьобає

земля дуже уважно нас слухає вона про все що з нами буває від наших ніг дізнається бо ноги

їй усе розказують вона тоді знає що й до чого якщо вухо до землі прикласти то теж усе

здалеку чути де що діється сьогодні я розбила старий мамин глечик мачусі він дуже

подобався казала що в ньому молоко найкраще кисне і вершків завжди в ньому на два пальці