_______

«Що мені до людства! Німецький дух – ось наш лозунг. Ми – німці і хочемо ними бути». Я не заперечую; але чому ваш патріотизм повстає лише проти висновків із християнства, проти людства, а не проти самого християнства? Християнство не вчить нас: бог та німецький Міхель одне й теж саме, а вчить нас тому, що бог та людина – одне й теж саме.

_______

Зазвичай на практиці люди представляють протилежність тому, чим вони являються теоретично, що, мабуть, було б краще у якості символу віри висунути ненависть до людей, а не любов до них. Зараз люди релігійно, тобто теоретично, один одного люблять, практично ж – один одного ненавидять; можливо, вони тоді, навпаки, теоретично ненавиділи б один одного, а в житті любили б один одного.

_______

Чуттєва дія складає сутність язичництва; «дух», іншими словами, абстрактне слово, - сутність християнства. Врешті-решт слово боже значить не що інше, як божественність слова, а священне писання є нічим іншим, як святістюписання. Подібну «сутність християнства» зрозуміли та реалізували «глибоко по-християнські» налаштовані німці. Тому німцям і за їх природою, і за тим, чим вони володіють, все дано словесно, але нічого - на ділі, все дано у думці, але нічого – чуттєво, все дано духовно, але нічого – тілесно, іншими словами, все дано на папері, але нічого – в дійсності.

_______

1843-1844

«ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ФІЛОСОФІЇ»

Моєю першою думкою був бог, другою – розум, третьою та останньою – людина. Суб’єкт божества – розум, а суб’єкт розуму – людина.

_______

«Страх перед богом – початок мудрості», але не кінець її.

_______

«Об’єктивний дух!» - Що це таке? Мій дух, яким він є для інших, дух моїх творів. Але цей об’єктивний дух чи не є суб’єктивним духом, чи не є це мій дух, дух цієї людини? Хіба не пізнаю я людину за її творінням? Хіба я не читаю Гете, коли читаю твори Гете?

_______

Звідки ж взялася людина? Спочатку запитай, що такелюдина? Якщо ти з’ясував її сутність, то тобі зрозуміло і її походження. Питання що? – ставить дорослий, питання – звідки? – дитина.

_______

«Чи можна виокремитилюдину із природи?» Ні! Але людина, що виникла безпосередньо із природи, і була лише суто природною істотою, а не людиною. Людина не є витвором людини, а продукт культури, історії. Багато рослин, навіть тварин, так змінилися завдяки турботливій людській руці, що їх прототипу більше вже не знайти в природі. Чи ти при поясненні їх походження хочеш вдатися до поняття чуда (dues ex machine)?

_______

Звідки прогалини у нашому знанні про природу та межі цього знання? Пояснюються вони тим, що знання не складає ані основи, ані цілі природи.

_______

«Наука не розв’язує загадок життя». Нехай, але що з цього випливає? Що ти звернешся до віри? Це значило б потрапити із вогню та й в полум’я. Що ти перейдеш від життя, до практики? Тісумніви, котрих не розв’язує теорія, розв’яже тобі практика.

_______

«Як може людина виникнути із природи, - іншими словами, як із матерії може виникнути дух?» Перш за все дай мені відповідь на наступнезапитання: як може матерія виникнути із духу? Якщо ти не знайдеш відповіді на це, у будь-якому разі розумне, питання, то ти зрозумієш, що лише протилежне питання приведе тебе до цілі.

_______

«Людина – найвища істота природи, тому я повинен виходити із сутності людини, покласти її в основу, коли я хочу з’ясувати походження та хід природи». Цілком вірно, але як раз в людині «розум приходить лише з роками», матерія передує духові, несвідомість – свідомості, безцільність – цілі, чуттєвість – розумові, пристрасть – волі.

«Ти виходиш із людини без усяких околичностей». – Яке право ти маєш дорікати мені в цьому? На жаль, я прийшов до людини лише через заперечення людини. Я визнаю її лише після того, як я дізнався та показав, що передбачувана ,на відміну від природи, сутність людини зводиться до неї, як до свого джерела та передумови: отже, моє ствердження людини менш за все асерторичне судження, але опосередковане «запереченням заперечення».

_______

Чи відомо тобі, в якому єдиному значенні ти філософствуєш без передумов? Тоді, коли ти подаєш філософії досвід, мисленню – споглядання, але не уявним, ілюзорним способом, подібно до умоглядної філософії, а фактично та воістину.

_______

Хто усвідомлено та навмисно нічого не припускає, той несвідомо у якості істини припускає саме те, що він ще повинен нам довести. Лише той дійсно мислить генетично, у кого результат знаходиться у прямому протиріччі з його свідомимначалом.

_______

Перше повинно бути також і останнім; цілком вірно, - саме тому, якщо ти дійсно, а не лише заради форми починаєш із споглядання, ти врешті-решт повинен повернутися до споглядання ж.

_______

У чому ж полягає мій “метод”? В тому, щоб за допомогою людини звести все надприродне до природи, і за допомогою природи все надлюдське звести до людини, але незмінно лише спираючись на наочні, історичні, емпіричні факти та приклади.

_______

Перший твій обов’язок полягає в тому, щоб зробити щасливим самого себе. Якщо ти сам щасливий, то ти зробиш щасливими й інших. Щасливий може бачити лише щасливих навколо себе.

_______

Якщо ти безумовно засуджуєш «егоїзм», тобто себелюбство, то, будучи послідовним, ти повинен також осудити і любов до інших. Любити – значить бажати і робити добро іншим, відповідно, визнавати егоїзм інших, як дещо законне. Навіщо ж ти хочеш заперечувати всобі те, що ти визнаєш у інших?

_______

Моїм першим бажанням було зробити філософію загальнолюдською справою.Але хто одного разу ступає на цей шлях, неминуче приходить врешті-решт до того, щоб зробити людину предметом філософської діяльності та відторгнути саме філософію, так як вона лише тому стане загальнолюдською справою, що вона перестане бути філософією.

Колись метою життя для мене було мислення, тепер життя є для мене метою мислення.

_______

Істинна філософія полягає не в тому, щоб творити книги, а в тому, щоб творити людей.

_______

Ніякоїрелігії! – така моя релігія; ніякоїфілософії! – така моя філософія.

_______

Ти мене запитуєш, що я таке? Почекай, коли мене не буде.

_______

Фейєрбах Л. Избранные философские произведения// Фрагменты* к характеристике моей философской биографии. В 2-х т. - Т.1 – М.: Госполитиздат, 1955. – 676 с.

Шелер, Макс

(1874 – 1928)

Німецький філософ. Філософські погляди Шелера еволюціонували у бік розробки феноменологічної теорії цінностей та феноменологічної етики. Прагнучи подолати суб’єктивно – релятивістський та формалістський підходи до цінностей, Шелер наголошував на їхній об”єктивній природі; подібно до математичних істин і реальних речей цінності є цілковито незалежними від суб’єкта.

ПОЛОЖЕННЯ ЛЮДИНИ В КОСМОСІ

Якщо запитати досвідченого європейця, про що він думає, почувши слово “людина”, майже завжди в його свідомості починають стикатися три цілковито несумісні між собою кола ідей. По-перше, це коло уявлень іудео-християнської традиції про Адама і Єву, про творення, рай і гріхопадіння. По-друге, це греко-античне коло уявлень, у якому самосвідомість людини вперше у світі підійнялася до поняття про її особливе положення, про що говорить теза, що людина є людиною завдяки тому, що у неї є “розум”, логос, фронесіс, тощо (логос означає тут і мову, і здатність до осягнення всіх речей). З цим поглядом чітко пов’язане вчення про те, що в основі всього універсуму знаходиться надлюдський “розум”, до якого причетна й людина, і тільки вона єдина з усіх істот. Третє коло уявлень – це коло уявлень сучасного природознавства і генетичної психології, яке також давно стало традиційним, згідно з яким людина є достатньо пізнім підсумком розвитку Землі, істотою, яка відрізняється від форм, що передують їй у тваринному світі, тільки ступенем складності поєднання енергії та здібностей, які самі по собі вже зустрічаються в нижчій порівняно з людською природі. Між цими трьома колами ідей немає ніякоїєдності. Таким чином, у нас є природничо-наукова, філософська і теологічна антропології, які не цікавляться одна одною, єдиної ж ідеї людини ми не маємо. Крім того, спеціальні науки, що займаються людиною і весь час зростають у своїй кількості скоріше приховують сутністьлюдини, аніж розкривають її. І якщо узяти до уваги, що названі три традиційні кола ідей тепер скрізь підірвано, особливо зовсім підірвано дарвінівське рішення проблеми походження людини, можна сказати, що ще ніколи в історії людина не ставала настільки проблематичною для себе, як у нинішню добу. Тому я взявся за те, щоб на найширшій основі дати новий досвід філософської антропології. Нижче я б хотів розглянути лише деякі моменти, які стосуються сутності людини в порівнянні з твариною та рослиною і особливого метафізичного положення людини, і доповісти про невелику частину результатів, до яких я дійшов.