Так витворився звіротип, звіроген, звіролюдина. Ми стали демонічними мутантами.

Передавши Себе в ДУХОПОЛЕ СВІТУ, Христос сформував Сина Людського як Нездоланний Магніт для Преображення Світу. Жити Ним, пройти через Нього — здавна Сказано.

А люди впродовж тисячоліть стягують його до свого рівня й розуміння. Виснажують цю потугу, дану для визволення від «Богоупирів». Людиновбивця, Лукавий Самозванець все перебрехав. Тисячолітні провокації та узурпація Імені Бога створили тяжкий психозаслон.

Пора проголосити єдине рішення, пов’язане з ТАЙНОЮ ХРИСТА, — створити Могутній Вільний Ключ Небесних Птахів, які полетять за Христом. ГЕНОМ ХРИСТА був подарований саме для цього останнього рішення.

Слов’янські племена з радістю прийняли ДАРУНОК. Упродовж віків плекалася полум’яна думка про Боже Синівство Людини, готувалася духовна потуга для Прориву сатанинського кільця обману. Сини Мороку працювали завзято: сотні сект, конфесій, проповідників, теологів, атеїстів, псевдомудреців спотворювали суть Місії Небесної Дитини. Замість реального виходу на Поле Божого Творення людей прив’язували до ідеї приниженості, гріховності, падіння й грядущого Страшного Суду.

БОЖИЙ НАРОДЕ!

Настає Твоя Пора, Твій Світанок, заповіданий Зоряним Сином на зорі історії. Змій (Дух Антихриста) намагався рікою псевдохристиянства захопити тебе і приспати, та обрана земля плекала чистий Образ Матері з Дитям, ласкаво співаючи впродовж тисячоліть: «В яслях положила, сінцем притрусила Господнього Сина»… З берегів Дніпра послідовники місії Андрія понесли Радісну Вість до Дунаю, на Карпати, на Балкани. Родина Христа розросталася блискавично, утверджувалася в найглибших криївках духу народного.

Жорстока війна ортодоксальних священнослужителів з Гнозисом підтвердила пророцтво «Одкровення» про нещадне переслідування Змієм послідовників Христа.

Замість прийняття Сім’я Живого Бога слуги Змія посіяли в історичне поле Землі зуби Дракона. «По плодах пізнаєте древо», — попереджував Учитель. Невже треба великої мудрості, щоб розпізнати плоди Антихриста?

Всі ті сварки міжконфесійні, всі анафеми, прокляття, інквізиторські вогнища, хрестові походи, взаємна ненависть ієрархів церков свідчать про те, що маємо справу не з послідовниками Христа, а із слугами Антихриста.

«З того пізнають, що ви учні Мої, коли матимете любов поміж собою».

Хіба можна сказати чіткіше?

Любов у церквах випарувалася. Залишився пустий ритуал. Образ Христа скам’янів. Тому на часі Молот Духу, який викреше Небесну Блискавицю з холодних сердець.

Готуйтеся до такого Удару, Друзі! Радійте грядущому Вогняному Народженню, Діти Христа!

Прислухайтеся до власного серця, до глибин власного Єства. Чуєте, як пробуджується в глибинах Суті ГЕНОМ ХРИСТА? Чуєте, як ви стаєте крилатими істотами? Чи долинають до вашого слуху Небесні Пісні? Чи відлунює у вашому сумлінні Поклик Небесної Матері?

Ми нещадно відкинемо марні, трухляві культи. Ми зберемо Нерушиме Кільце довкола Сина Людського.

Могутній Психоіндуктор Христа сколихне мертвіючу Землю.

Насичуйтесь Кров’ю і Тілом Сина Божого. Ввійдіть у струмінь Вогняного Кровообігу. Невпинного, інтенсивного.

Дихайте Христом. Живіть Ним. Заміняйте своє тіло Вогняним Тілом Сина Людського.

Всі упирі в Психополі почнуть танути, згасати. Вернеться Золотий Вік Єдиного Вітця. Псевдобог згорить у Озері Вогняному, в Озері Духу! Радість покотиться над Світами, над Вічністю!

З віку у вік я приходжу до Заповітної Землі, народжуюся у немічному тілі, щоб знову й знову згадувати ТАЙНУ ХРИСТА, щоб передати її новому поколінню. Сто, тисячу разів повторюю людям: не кланяйтеся скам’янілому образу зневаженого, відчуженого Христа. Не шукайте його в церквах, у велелюдних молитовних зборищах, на телевізійних екранах сучасності. Мальоване зерно не проросте і живого хліба не дасть! Теологічний, релігійний Христос не врятує вас, та й чи знаєте ви, що необхідно рятувати?

Все, породжене прахом земним і потребами тілесності, не зможе пройти над безоднями. Лише Нетлінна Людина, зачата і виплекана Христом, ввійде до Божого Дому.

Не просіть у Бога нічого, називаючи себе рабами, бо нічого не отримаєте.

Раб найнижчий, раб довірений, раб найвірніший — все одно РАБ! Лише СИН володіє всім. Згадайте, що ви — СИНИ.

Скажіть: — Тату, ми воліємо додому. Ми втомилися блукати в лабіринтах мороку…

І відчиняться Двері. І засяє Світло Незриме. І Діва Пречиста простягне назустріч вам Благовісні Руки…

Над Дніпром височіє легендарна Дівич-Гора. В ній упокоїлась Пресвята Діва — Покровителька і Мама Русів. Стовп Вогню палахкотить над казковою усипальницею. І сама вона в нових іпостасях, в інших тілах не раз приходила на свою землю, щоб скропити Благословенний Край Божою сльозою.

Діти Христа! Божі Птахи! Нам пора! Збирайтеся в дружнє коло, учіться літати. Треба прийняти на свої крила море вогню, щоб оновити Планету. Ми не покинемо духовного спадку народів у сатанинській безодні. Омита Блакитними Дощами, Земля підніметься до Нової Оселі разом з нами!

Не за морями, не за горами Учитель! Не в далекому небі. Його кров пульсує в наших артеріях, його серце відлунює в наших серцях, його Образ сповнює наше єство Вогняним Тілом Сина Божого, вимітаючи з тілесного храму прадавнього Дракона — місячного монстра обману.

Останній Герць наступає. Чути грізний стукіт небесних копит. Божий Лицар сідлає коня. І Рука Благословляюча на Чолі.

Прокиньтесь, діти Христа! Радуйтесь! Уроча пора настала!

*

Правічна радість, священний трепет

На тій межі, що зветься смертю.

Щезають маревні вертепи,

Замком таємним зправік заперті…

Підняти парус — і в чисте море,

У таємничість Праокеану!

Пусті страхи душа поборе

І попливе в краї незнані…

Хай виринають дивосвіти

В стихійнім танці світил та духів,

Сади промінні розвинуть віти,

І Слово Боже торкнеться слуху.

Лиш не жахайся межі тієї,

Яка з правіку зветься смертю,

А прагни мужньо понад нею,

До Бога крила розпростерши…

Посестри й Побратими! Тоді, після Голгофи Сина Божого, я вивів вас, сіячів Зерен Христових, на родючі землі Русі-України. Не нам судити, яка зернина дала кращий плід. Вітець Небесний та Діва Пречиста справедливо оцінять наш космоісторичний Іспит.

Нині прозвучав для Дочок і Синів завершальний Указ Христа — вийти з лабіринту Землі на нове Поле, приготовлене Сином Бога у сфері радості. Корабель готовий. Грядущі роки наповнять його вітрила нездоланною потугою для виходу в океан Духу… Моряки Божої Бригантини, приступайте до праці!

*

І запитав я Учителя: чи дає Він Дозвіл оприлюднити Вість про Місію Андрія та Мами Христової у Слов’янськім Краю?

І Сказав Учитель: — Хіба у вас є сумніви? Хіба не прийшов Я на Землю? Хіба не пройшов по ній? Хіба не приніс вам Вість від Батька Небесного?

А хто заперечить це, — той ніколи не буде ні зі Мною, ні з Батьком!

АМІНЬ!

Добрий Господарю! Відпусти мене!

Дай мені Знак — чи праці кінець?

І я помчуся в політ нестримний

До Тайного Вирію — навпростець!

Хто буде зі мною?

Лиш той, хто всюди

Живе в моїм серці, у глибині…

Добрий Господарю! Коли це буде?

Слово Нечутне шепни мені…

Липень, 1995

Київ — Гребені — Вітаполіс

Пісня Надземна

Бесіди з Учителем Серця

Від упорядника

«Пісня Надземна» — це духовний щоденник Олеся Бердника, Знаки його Контакту із сутністю, що її письменник називав Учителем Серця. Уперше нечутний Голос пролунав у 1962 році, під час мандрівки Олеся Бердника в Алтайських горах, — і з того часу супроводжував письменника за робочим столом і в подорожах, у часи літературної слави і в пермських таборах у період другого ув’язнення, постійно дарував силу і наснагу, підтримував і надихав.