230

навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних,

конспірації, фотографуванню військових об’єктів, репродукції документів

тощо.

У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж при-

міщенні була організована школа для підготовки розвідників-радистів.

Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу

радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників “Степовий”

із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до

Берліну, звідки нелегально через радянську зону окупації прибув у

Польщу.

Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок із

співробітниками “Інтеллідженс сервіс”, в розпорядження яких керівник

розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р.

направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвідників-

радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під

псевдонімом “Онкель” організував їх навчання в приміщенні, яке

належало англійській військовій адміністрації в с. Ляге (19 км від

м. Херфорда).

В той же час закордонний центр ОУН на території табору для

переміщенних осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів.

Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпорядження

англійської розвідки, яка комплектувала групи для закидання в СРСР.

Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити

кожному учаснику розвідгрупи “Обращение Бюро западного секретариата

АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине”, в якому був

викладений перелік відомостей розвідувального характеру про Радянський

Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійсності англійську розвідку.

Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи

радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відому англійської

розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.

В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівництвом

“Чабана” перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла через

Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки

керівник ОУН у Польщі “Зенон” відправив на територію України для

встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під

керівництвом емісара закордонного центру ОУН “Пімсти”.

Група “Ворона”, підготовлена англійською розвідкою, мала завдання

нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебратися на західні

землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати

231

збирання шпигунських відомостей. Проте на кордоні Німеччини і

Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордонниками група була

частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.

У м. Бінде по вул. Гайдкамштрас англійці в 1950 р. організували

навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які після закінчення були

включені до розвідувальної групи (керівник “Бурлака”). Переправу

цієї групи через чехословацький кордон проводили представники

закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до

Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН “Зеноном”.

У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав англійській

розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі

емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону.

Їх навчанням керував співробітник “Інтеллідженс сервіс”, що мав

псевдонім “майор Террі”. Кожен із вивчених агентів після прибуття

на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити

декілька резидентур (по 3-4 особи) для проведення шпигунства. Після

підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на

3 групи – “Сокіл” (4 чоловіки), “Модді” (6 чоловік) і “Доллі” (5

чоловік). Емісари ОУН перед закиданням зустрічались у Лондоні із

Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецьком і

отримали від них інструктаж.

В ніч на 15 травня 1951 р. з англійських літаків вказані групи

були викинуті на парашутах: (“Модді” і “Доллі” – на території СРСР,

“Сокіл” – в Польщі). (Арх..спр.№372, т.43, арк..13-47).

В архівних матеріалах є дані про те, що англійська і американська

розвідки прагнули перебудувати націоналістичне підпілля, зорієнтувавши

всі низові ланки на збирання розвідувальних даних про воєнно-

політичний потенціал СРСР.

Так, заарештований в 1948 р. один із емісарів Центрального

Проводу ОУН, агент американської розвідки, на слідстві показав:

«С американской разведкой я сотрудничал с согласия Центрального

Провода ОУН с конца 1946 г.

Основное задание, данное мне американской разведкой и

Центральным Проводом ОУН, сводилось к перестройке всей работы

ОУН на Украине, к коренному изменению и дальнейшему продолжению

её в контакте с американскими разведорганами в их интересах.

В этих целях я должен был передать установки Шухевичу о

необходимости создания новых центров и пунктов проведения широкой

разведывательной и подрывной работы внутри Советского Союза,

232

организации переправ и легализации засылаемых из-за кордона эмиссаров

и агентов американской разведке, для чего необходимо приступить к

приобретению документов, паспортов, разных справок и т.д….

В моей подготовке для этой миссии приняли активное участие,

кроме представителя американской разведки майора Маккольма, также

Степан Бандера, Ярослав Стецько и референт пропаганды Центрального

Провода Антонович». (Арх. спр. №372, т. 42, арк. 334, 335. Документ

віддрукований російською мовою).

В ніч на 31 травня 1950 р. на стику Станіславської і Дрогобицької

областей з літака були скинуті 4 парашутист. З показів полоненого

емісара (троє інших були вбиті під час проведення чекістсько-військової

операції), що парашутисти закінчили американську розвідувально-

диверсійну школу і були направлені в Україну завданням перебудування

оунівського підпілля стосовно посилення шпигунської роботи на користь

США. (Арх. спр. №372, т. 42, арк. 338-339).

Наприкінці 40-х початку 50-х років підпілля ОУН зазнало значних

людських втрат. Його поповнення майже не здійснювалося. Перед

керівництвом проводу ОУН-Б стала проблема збереження залишків

підпілля, особливо керівних кадрів, створення легальних, не оформлених

організаційно груп, виховання молодих “революціонерів” із числа

старшокласників і студентської молоді, а також розповсюдження своїх

ідей як на всю Україну, так і на Білорусь та Литву.

На нараді членів Центрального проводу ОУН, що відбувся в

літку 1948 р. в Іловському лісі Миколаївського району Дрогобицької

області, перед керівниками нижчих ланок ОУН були поставлені такі

завдання:

«Во что бы то ни стало сохранить уцелевшие оуновские кадры,

свести до минимума боевые действия, усилить конспирацию, нацио-

налистическую закалку и переключить кадры ОУН, главным образом,

на организационную и пропагандистскую работу.

Усилить работу по созданию новых и укреплению существующих

легальных звеньев ОУН среди молодёжи и, прежде всего, учащейся

молодёжи». (Арх. спр. №372, т. 28, арк. 285. Документ у справі від-

друкований російською мовою).

Рішення цих завдань викладено в програмах, що мали зашифровані

назви:

– “Дажбог” – збереження підпілля і по можливості його

поповнення перевіреними та ідейно-вихованими молодими кадрами;

233

– “Олег” – виховання в легальних умовах молодих кадрів з

метою подальшого їх використання в підпіллі або легально як носіїв

національно-свідомої ідеї;

– “Орлик” – розповсюдження ідей ОУН серед населення східних