Правда, ранній успіх у масового любителя літератури дуже контрастував із ставленням до Дефо великих англійських нисьмен-пиків того часу. Александр Поуп висміяв Дефо у своїй сатиричній поемі «Дунсіада»; Джонатан Свіфт різко відгукнувся про нього і навіть у дечому пародіював «Робінзона Крузо» в своєму сатиричному романі «Мандри Гуллівера»; завжди вдячний своїм учителям і попередникам, Генрі Філдінг жодного разу не згадав імені Дефо. Але той самий А. Поуп. написав одного разу, що «перша частина «Робінзона Крузо» гарна»; Дж. Свіфт, пародіюючи книжку, тим самим поставився до неї як до помітного явища в літературі; С. Річардсон і Г. Філдінг об’єктивно (це доведено пізнішими дослідженнями) багато чим завдячували Дефо — основоположникові нового англійського роману. Це був справді новийроман. Творець «Робінзона Крузо», поставивши в центр зображеного ним світу цілком реальну людину, надав історії свого героя епічного масштабу, зміг побачити в його діяльності великий зміст і навіть героїку.

В континентальній Європі Дефо швидко здобув широку популярність, а його роман породив величезну кількість «робінзонад». У різних країнах Європи з’являлись книжки з однотипними словосполученнями в назвах: «німецький робінзон», «шотландський робінзон», «французький робінзон» тощо. Великою популярністю, наприклад, користувалася і виходила, в перекладі багатьма мовами книЖка Пітера Лонгвіля «Пустельник, або Неповторні й дивовижні пригоди пана Філіпа Кворла, англійця», яка належала до того ж розряду так званих «уявних мандрівок». Різний вік судився цим книжкам, ало жодна з них за ідейно-художньою значимістю не могла стати врівень із першозразком.

ІЗ найбільших умів доби Просвітництва Жан-Жак Руссо перший високо оцінив талановите творіння Дефо: у третій книжці педагогічного роману «Еміль, або Про виховання» він виділив чільне місце на невеликій книжковій полиці свого вихованця «Робінзонові Крузо» — цьому, за словами Руссо, «найвдалішому трактатові про природне виховання».

Відтоді книжка Дефо вважається прекрасним і корисним читанням для підлітків. Але «Робінзон Крузо» не тільки дитяча книжка. Ненав’язливий, схований за пригодницькою фабульною основою авторський дидактизм здатний впливати на читачів будь-якого віку.

У містифікаторській «передмові видавця» до книжки Данієль Дефо твердив, що історія ця нібито написана самим Робінзоном Крузо для того, щоб «віддати належне мудрості Провидіння». Нема підстав сумніватися в щирості Дефо, який визначив таким чином головну мету свого творіння. Але об’єктивне звучання творів, тим більше — в подальші епохи, далеко не завжди збігається з суб’єктивними намірами й деклараціями авторів. Насправді автор «Робінзона Крузо» віддав належне розуму, волі й працьовитості Людини, яка перемагає в нелегкій, боротьбі з відчаєм і зневірою.

Життєстверджуючий пафос роману Дефо виявився співзвучним не тільки читачам епохи Просвітництва. Історія сприйняття цієї чудової книжки в ХІХ–ХХ сторіччях не менш показова. Давно забуті численні наслідування «Робінзонові Крузо», злі пасквілі й невдалі пародії на нього. А книжка й досі цікавить читача, наснажуючи його життєвою активністю, наполегливістю й любов’ю до праці. Навіть у тяжкі для світу часи, коли, здавалося б, нелегко було встояти перед натиском страху й відчаю, «Робінзон «Крузо» був серед тих гуманістичних у своїй основі книжок, які змушували людство повірити в себе, у власні сили, в непереможність здорового глузду.

Давно переступивши через усі національні й державні кордони, перший і найкращий роман Д. Дефо витримав найважче для творів мистецтва випробування — випробування часом.

М. СОКОЛЯНСЬКИЙ

Роман Д. Дефо під назвою «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, розказані ним самим» був опублікований в Лондоні 23 квітня 1719 р. і розійшовся блискавично. Друге видання з’явилося в травні того ж року й було розпродане так само швидко. Величезний успіх твору спонукав Дефо написати його продовження. Друга частина роману «Дальші пригоди Робінзона Крузо…» вийшла разом з четвертим виданням першої в серпні 1719 р. і теж привернула до себе увагу. Третя, остання частина роману «Серйозні роздуми Робінзона Крузо…» вийшла друком 1720 р. і через свій надмірний пуританський дидактизм успіху не мала. Згодом «Робінзон Крузо» був перекладений багатьма мовами світу і дуже скоро став однією з найпопулярніших книжок для дорослих і для дітей.

Роман Дефо .був добре відомий українським письменникам XIX ст., зокрема Т. Г. Шевченкові, про що свідчить його малюнок «Робінзон Крузо» (1856). Проте український читач уперше познайомився з твором Дефо в скороченому переказі Б. Грінченка. Перше його видання під заголовком «Робінзон. Оповідання про те, як один чоловік по чужих краях мандрував і як він на острові серед моря жив. Записав Б. Чайченко» було опубліковано 1891 р. в Києві. 1894 р. в Чернігові вийшло друге видання переказу. Таким же скороченим переказом першої частини роману Дефо була книжка А. Павенцського «Пригоди Робінзона Крузо» (1-е видання — Львів, 1900; 2-е, трохи розширене, — там же, 1906). Ближчим до оригіналу перших двох частин роману був переклад К. Малицької (Львів, 1903), але й він, як і перші радянські переклади «Робінзона Крузо» на Україні (Г. Орлівни, К., 1927, Е. Збарської, К, 1929, та ін.), не позбавлений серйозних вад.

Перший повноцінний переклад двох частин «Робінзона Крузо» українською мовою був опублікований під редакцією В. Державіна 1938 р. (К., ДВУ), 1965 р. цей переклад було перевидано. До нового українського видання твору Дефо ввійшла найбільш вагома перша частина роману, насичена гуманістичним пафосом праці та творчих можливостей людини.

Б. Буніч-Ремізов

Йорк —місто на північному сході Англії.

Бремен — портове місто на північному заході Німеччини, в XVII–ХVIІІ ст. — центр торгівлі з Англією та її колоніями.

Гулль(Галл) — портове місто на східному узбережжі Англії, що пов’язувало центральні райони країни з північною частиною Європи.

Крейцнер…, Крузо… — Справа не лише в нівеченні іншомовних слів: німецьке «крейцен» і англійське «круз» (у вимові початку XVII ст.) означають одне й те саме — «хрестити». У Дефо був товариш юності на прізвище Крузо, чия родина на своєму гербі мала латинський девіз: sub cruce (під хрестом).

…у Фландрії в англійському піхотному полку… —За трактатом 1657 р. Англія повинна була надати шість тисяч солдатів та частину свого флоту для боротьби проти Фландрії, яка тоді належала Іспанії.

ЛокгартВільям (1621–1676) — англійський дипломат і військовий діяч; 1658 р. керував битвою під Дюнкерком — містом на березі Північного моря — і розгромив іспанський флот, який стояв там.

…і навіть мудрець… —Ідеться про біблійного царя Соломона. У Книзі Притч Соломонових сказано: «Не дай мені ані бідності, ані багатства» (XXX, 8).

…не брати участі в Нідерландській війні… —Мова йде про війну між Англією та Нідерландами 1652—1654 рр. Дефо помиляється: оскільки Робінзон 1651 р. покинув Англію, то він не міг знати про цю війну; так само батько не міг нагадувати Робінзонові про смерть його старшого брата в битві під Дюнкерком, яка відбулася 1658 р., тобто через сім років після від’їзду Робінзона.

Гамбер — річка на сході Англії, в гирлі її розташоване місто Гулль.